Ухвала суду № 53646477, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/32085/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Голяшкіна О.В., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Володарського районного суду Донецької області від 08 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області (далі - УСЗН Володарської РДА Донецької області) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем їй було видано довідку від 13 січня 2015 року № 3008 про взяття на облік її як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, а саме з м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, де вона дійсно проживала з матір'ю,перемістилась в смт. Володарське Донецької області.

Повідомленням від 17 січня 2015 року № 70 відповідач відмовив їй в наданні адресної допомоги на підставі розпорядження КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

Вказане рішення УСЗН Володарської РДА Донецької області позивачка вважає незаконним, необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим просила суд:

визнати дії відповідача щодо відмови в наданні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

скасувати рішення УСЗН Володарської РДВ про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання № 70 від 17 січня 2015 року та зобов'язати УСЗН Володарської РДА призначити ї щомісячну адресну допомогу, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання.

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови 17 січня 2015 року ОСОБА_1, як особі переміщеної з району проведення антитерористичної операції, в наданні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання на підставі Розпорядження КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085-р ;

зобов'язано Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, як особі переміщеній з тимчасово окупованої території України та проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання за період з 16 січня 2015 року по 09 березня 2015 року включно.

У касаційній скарзі управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове відповідно до закону.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач на момент звернення за щомісячною допомогою мав статус особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджено відповідною довідкою, дії відповідача щодо відмови в наданні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання на підставі розпорядження КМУ № 1085 від 07 листопада 2014 року є неправомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами статті 2 зазначеного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За частиною 8 зазначеної статті, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.

Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі.

Згідно до статті 12 Закону № 1706-VII, рішення про скасування дії довідки надається уповноваженим органом у сфері міграції внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, зазначений документ до його скасування або закінчення терміну дії підтверджує той факт, що особа самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно паспорта громадянина України, з 13 грудня 2008 року зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач без реєстрації з липня 2014 року постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою виконкому Красногорівської міської ради Мар'їнського району Донецької області № 5243, актом від 17 листопада 2014 року, медичною довідкою, атестатом Красногорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Мар'їнського району Донецької області.

13 січня 2015 року позивач отримала довідку Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації № 3008 від 13 січня 2015 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, в якій зазначено, що позивач постійно проживала в АДРЕСА_2, і перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1 з 19 листопада 2014 року, а тому у встановлений законом порядок отримала статус внутрішньо переміщеної особи.

16 січня 2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою для отримання щомісячної адресної грошової допомоги за місцем свого фактичного проживання відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 1706-VII та Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок №505).

Відповідач повідомленням від 17 січня 2015 року № 70 відмовив у наданні допомоги переміщеним особам на проживання. Відмова мотивована розпорядження КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

В подальшому, рішенням Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області від 10 березня 2015 року № 2 вилучено довідку № 3008 від 13 січня 2015 року про взяття на облік ОСОБА_1, як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на підставі розпорядження КМУ № 1085-р від 07 листопада 2014 року та розпорядження КМУ № 128 від 18 лютого 2015 року.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505 (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (в редакції на час звернення з заявою), грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно до пункту 3 та 5 Порядку № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї). Для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються.

Пункт 8 Порядку № 505 передбачає, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи, яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення отримати грошову допомогу з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно.

Відповідно до п.6 Порядку № 505, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції; у володінні сім'ї є два або більше транспортних засобів (механізмів), що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції (автобусів, вантажних та легкових автомобілів). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані чи придбані на пільгових умовах через уповноважені органи, а також транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації протягом більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають в експлуатації протягом більш як 15 років з дати випуску; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні грошової допомоги, до яких не відноситься підстава зазначена в оскаржуваному рішенні Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в наданні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання позивачу як особі переміщеної з району проведення антитерористичної операції та зобов'язання відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу, як особі переміщеної з тимчасово окупованої території України та проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання за період з 16 січня 2015 року по 09 березня 2015 року включно.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Володарського районного суду Донецької області від 08 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Голяшкін

М.О. Сорока