Постанова № 53645369, 02.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"02" липня 2012 р. Справа № 0670/55/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2

при секретарі Степанській А.В.

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" квітня 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (Ружинське відділення) про визнання податкового повідомлення - рішення №0016332301 від 27.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 підприємство "Ружин-молоко" звернулося з позовом до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Ружинського відділення з вимогою визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 27.12.2011р. про збільшення та сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 142042,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 81167,00грн, 60875,00 грн. - фінансових санкцій; стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками ОСОБА_3 МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Ружин - молоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Під час проведення перевірки відповідачем були виявлені факти порушення вимог ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених між позивачем та ТОВ "ОСОБА_5 ЛТД" стосовно купівлі - продажу природного газу; порушення ст. 185, ст.188, п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011р. на 81166,67 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по податкових деклараціях за лютий 2011р. на 81166,67 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно до виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. За результатами перевірки складено акт від 16.12.2011р. № 405/23-01/31826107. На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142042,00 грн.

Суд першої інстанції правильно не погодився з вказаним податковим повідомленням рішенням відповідача і з такою думкою погоджується судова колегі апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 07.12.2011р. між ТОВ "ОСОБА_5 плюс ЛТД" (постачальник) та ДП "Ружин- молоко" (споживач) укладено договір постачання товару, а саме: природного газу. Пунктами 3.3., 3.4 вказаного договору передбачено, що фактична кількість природного газу, яка передана постачальником споживачу, фіксується щомісячно в актах приймання - передачі природного газу. Відповідно до п. 3.6 вищевказаного договору споживач зобов'язується укласти договори на транспортування газу, який постачається у відповідності з умовами договору з магістральними та газорозподільними підприємствами НАК "Нафтогаз України".

Позивачем укладено договір з транспортування природного газу магістральними газопроводами з Дочірньою компанією "Укртрансгаз " НАК "Нафтогаз України" та договір на транспортування природного газу для промислових та комунально побутових підприємств від 30.12.2010р з ПАТ по Газопостачанню та газифікації "Житомиргаз ".

Факт передачі та постачання природного газу позивачеві підтверджується актами приймання - передачі природного газу та актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу. Факт проведення операції одержання природного газу та розрахунків за нього підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, витягом з реєстру виданих податкових накладних, наданих ТОВ " ОСОБА_5 плюс ЛТД" та карткою клієнта вказаного товариства.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Щодо порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1.2 ст.215, ст.216 ЦК України, то суд першої інстанції правильно вважав, що твердження відповідача, щодо нікчемності угод є безпідставним, виходячи з наступного.

Податковим органом зроблено висновок про порушення вимог ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених між позивачем та ТОВ "ОСОБА_5 ЛТД" стосовно купівлі - продажу природного газу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "ОСОБА_5 плюс ЛТД" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент виконує повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та поставці природного газу. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції. Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагента, підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Отриманий товар в подальшому був використаний, при виготовленні позивачем продукції власного виробництва. Крім того Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Таким чином висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів та неправомірності формування податкового кредиту є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, який передбачає, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Враховуючи те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні природного газу та той факт, що позивач не користувався податковими пільгами при операціях щодо купівлі - продажу природного газу у ТОВ "ОСОБА_6 ЛТД", суд приходить до висновку про відсутні будь-яких підстав для нарахування штрафних санкцій у сумі 60875,00 грн.

Крім того суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача та вважає його таким, що підлягали скасуванню.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документальні підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1420,42, грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4037 від 15.11.2011 р. та № 748 від 05.03.12р. підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Разом з тим в резолютивній частині суд першої інстанції помилково зазначив про відшкодування судових витрат позивачу шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача, який відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому зазначене посилання підлягає виключенню із резолютивної частини постанови суду першої інстанції, шляхом її зміни.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, в частині вирішення питання щодо судових витрат - змінити.

Виключити із резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року вказівку про безспірне списання коштів з рахунків ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_7 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 підприємство "Ружин-молоко" вул. Леніна, 68,смт.Ружин,Житомирська область,13600

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція (Ружинське відділення) вул.Б.Хмельницького, 14 а,смт.Ружин,Житомирська область,13600