Ухвала суду № 53645107, 18.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3145/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Косцової І.П.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року по справі за позовом приватного нотаріуса Южненського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 (надалі - Позивач, Нотаріус) звернувся до суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому (з урахуванням уточнення адміністративного позову від 23.06.2015 року (т.1 а.с.100-103)) просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2015 року №0009891701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 35783,85 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 28627,08 грн. та за штрафними санкціями на суму 7156,77 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 року №0000091703, яким позивачу визначено штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

- скасувати вимогу від 03.03.2015 року №Ф-0000081703 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9598,65 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган безпідставно посилається на те, що нотаріус не має права відносити до складу витрат кошти, сплачені за придбання приміщення, що є робочим місцем нотаріуса. Також, позивач зазначає, що нормами ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, а основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної діяльності. Позивач вказує на те, що ним було віднесено до складу витрат суми, що були сплачені ним за придбання нежитлової нерухомості, що використовувалась та використовується як єдине робоче місце нотаріуса.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 28.04.2015 року №009891701. Скасовано вимогу ДПІ від 03.03.2015 року №0000081703. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до свідоцтва від 08.05.2008 року за №6905 є приватним нотаріусом та з 03.02.2011 року перебуває на обліку в ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

У період з 29.01.2015 року по 11.02.2015 року ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи, яка проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №767/15-54-17-03/2714020777 від 17.02.2015 року (надалі - акт перевірки).

Перевірка була проведена на підставі Наказу ДПІ «Про проведення документальної планової перевірки» №12 від 19.01.2015 року та згідно плану - графіку проведення документальних планових перевірок на 1 квартал 2015 року.

За результатами перевірки були встановлені наступні порушення:

- п.178.3 ст.178 ПК України, у результаті чого занижено оподатковуваний дохід у розмірі 153891,94 грн., в т.ч. за 2012 рік у сумі 3544,13 грн., за 2013 рік в сумі 150347,86 грн.. Відповідно до п.167.1 ст.167, п.178.2 ст.178 ПК України податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі 32179,14 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 6386,38 грн., за 2013 рік - 25792,76 грн.;

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за 2013 рік у загальному розмірі 9598,65 грн.;

- п.176.2 «б» ст.176 ПК України, п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на корить платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на корить платників податку», і сум утриманого з них податку за неподання розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 10ДФ) з 1 кв. 2012 року по 4 кв. 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки 28.04.2015 року ДПІ були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення №0009891701, №0000091703 та також сформована вимога №Ф-0000081703 від 03.03.2015 року.

З висновків акту перевірки вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0009891701 від 28.04.2015 року було прийнято відповідачем у зв'язку із встановленим в ході перевірки віднесенням, всупереч вимог п.178.3 ст.178 ПК України, позивачем до валових витрат у 2012 році 3544,13 грн., які не підтверджені у ході перевірки відповідними документами, та 150347,86 грн. - суми сплачені відповідно до квитанцій від 03.07.2013 року №к23/3/23 та №к/23/Р/32 за придбання у власність нерухомого майна згідно договору від 29.10.2013 року купівлі продажу об'єкту комунальної власності за адресою АДРЕСА_1.

За висновками відповідача придбання у власність вищевказаного нерухомого майна не пов'язано з отриманням доходу позивачем, приватним нотаріусом.

Суд першої інстанції з такими висновками ДПІ не погодився, вказавши, що затрати на придбання приміщення, яке використовувалося позивачем як робоче місце, відноситься до витрат приватного нотаріуса.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2009 року між Фондом комунального майна Южненської міської ради та позивачем було укладено договір оренди комунального майна №11-63-10, а саме, нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно п.1.2 Договору №11-63-10 майно передається з метою розміщення нотаріальної контори.

29.10.2013 року між територіальною громадою м.Южне Одеської області в особі Фонду комунального майна Южненської міської ради та позивачем було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення в громадському будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до акту від 25.01.2010 року приміщення за вказаною вище адресою сертифіковане як робоче місце приватного нотаріуса ОСОБА_5.

Відповідно до квитанції від 03.07.2013 року №к23/3/23 позивачем було сплачено за вказане приміщення 10% початкової ціни продажу у сумі 14520,00 грн. та відповідно до квитанції №к/23/Р/32 сплачено ще 130980,00 грн..

Вказані суми витрат на придбання робочого місця нотаріуса враховані позивачем під час визначення чистого оподатковуваного доходу.

Слід зазначити, що загальна сума за квитанціями №к23/3/23 та №к/23/Р/32 складає 145500,00 грн. (14520,00 грн. + 130980,00 грн.), а не 150347,86 грн., як зазначено в акті перевірки. Ця помилка акту перевірки вплинула на правильність донарахування позивачу сум за податковим повідомленням-рішенням №0009891701 та податковою вимогою № Ф-0000081703 від 03.03.2015 року.

Умови оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до яких відноситься і позивача, визначені статтею 178 ПК України

Відповідно до п.178.3 ст.178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

При цьому, нормами діючого податкового законодавства не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 року №1185 затверджено узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів) (далі - узагальнююча податкова консультація від 24.12.2012 року №1185), в якій наведений перелік витрат приватного нотаріуса, які можуть бути враховані при визначенні сукупного чистого доходу.

В цій узагальнюючий податковій консультації не передбачені витрати на придбання робочого місця нотаріуса, а лише тільки витрати на його оренду.

В той же час, узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, яка має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідні положення податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 53 Податкового кодексу України, не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

З метою забезпечення дотримання принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України в листі в адрес Держаної податкової служби України від 23.02.2012 року №13.1.-17/74 пропонує брати до уваги при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів наведений у цьому листі перелік витрат приватного нотаріуса, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності, випливають з вимог законодавства та повинні бути враховані в податковому обліку. До такого переліку витрат, Міністерство юстиції України відносить і витрати на придбання робочого місця нотаріуса.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на існуюче правове регулювання механізму оподаткування доходів приватних нотаріусів в частині визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу, колегія суддів вважає, що діюче законодавство не забороняє включати до таких витрат витрати на придбання робочого місця нотаріуса.

За таких обставин, висновок акту перевірки про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених за придбання робочого місця нотаріуса, є помилковим.

Також, в акті перевірки перевіряючими було зазначено про завищення позивачем валових витрат у 2012 році на суму 3544,13 грн., в результаті чого позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5357,85 грн. за основним платежем та штрафні санкції у сумі 1339,46 грн..

Вказаний висновок ґрунтується на порівнянні витрат, відображених у книзі доходів і витрат №33 від 10.01.2012 року, та наданих до перевірки документів, підтверджуючих понесені витрати, при цьому без конкретизації відповідачем вказаного порушення та без посилання на відповідні документи, що підтверджують таке порушення.

Відповідно до розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010 року визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.5.2 п.5 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ не дотримано вказаних вимог та не доведено наявність у позивача вказаного порушення податкового законодавства щодо завищення валових витрат у 2012 році на суму 3544,13 грн., що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення від 28.04.2015 року №0009891701 підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що твердження відповідача щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, за результатом якого донараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, визнано помилковим та необґрунтованим, колегія суддів вважає, що вимога №0000081703 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9598,65 грн., прийнята на підставі встановлення податковим органом заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок за 2012 рік у сумі 3544,13 грн. та за 2013 рік на суму 150347,86 грн., також підлягає скасуванню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.03.2016 року №0000091703 про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн., виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України.

Відповідно до пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556, затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. Відповідно до п.2.3 розділу ІІ вказаного податку передбачено, що податковий розрахунок подається до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

Відповідно до ст.45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Під час перевірки відповідачем встановлено неподання позивачем розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з 1 кв. 2012 року по 4 кв. 2013 року.

Наявність розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з 1 кв. 2012 року по 4 кв. 2013 року, які складались позивачем до ДПІ, була підтверджена позивачем копіями вказаних документів, які позивач надав до суду першої інстанції.

Однак, це не спростовує встановлене відповідачем порушення пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, оскільки, як зазначено вище, вказані розрахунки позивач повинен був надавати до ДПІ, де він перебуває на обліку як платник податків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 року №0000091703 є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ДПІ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ДПІ заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки за подання позовної заяви підлягало сплаті судовий збір в розмірі 182,70 грн, то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 200,97 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 200 (двісті) грн. 97 коп. на користь Одеського апеляційного адміністративного суду (р/р №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011).

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: І.П. Косцова Ю.М. Градовський