Ухвала суду № 53645015, 05.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/740/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Яковлева Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Постановою від 20 травня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року №0004481702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 669,16 грн. (в тому числі: 559,33 грн. за основним платежем, 139,83 грн. за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача про ненадання позивачем до перевірки доказів транспортування придбаного у контрагента ТОВ «Донбас Інвест ВН» товару, а також, що вказане підприємство не декларує податкові зобов'язання з ФОП ОСОБА_1

Також, апелянт посилається на те, що в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Донбас Інвест ВН» встановлено відсутність у вказаного підприємства складських приміщень, автомобільного і іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення задекларованих господарських операцій. Враховуючи, що правочини, які здійсненні ТОВ «Донбас Інвест ВН» в грудні 2011 року з контрагентами-покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави, то правочини, здійсненні ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями в грудні 2011 року також не спрямовані на реальне настання правових наслідків і мають ознаки нікчемності.

ФОП ОСОБА_1 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року складений акт перевірки №3571/17-200/НОМЕР_1 від 09.11.2012р., яким зафіксована відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Донбас Інвест ВН» платнику податків ФОП ОСОБА_1 у грудні 2011 року, що, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України правочини між ТОВ «Донбас Інвест ВН» та ФОП ОСОБА_1 є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 не підтверджена правомірність формування податкового кредиту за грудень 2011 року у розмірі 559,33 грн., а тому порушено п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 559,33 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що 29.11.2012р., на підставі акту перевірки №3571/17-200/НОМЕР_1 від 09.11.2012р., ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0004481702, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 699,16 грн. (в тому числі: за основним платежем - 559,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 139,83 грн.).

Перевіряючи правомірність прийняття оскарженого податкового повідомленні-рішення, суд першої інстанції встановив, що 01.12.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Донбас Інвест ВН» укладений договір поставки товарів (продуктів харчування) №0111204. Реальність здійснення поставок товару за вказаним договором підтверджена податковими накладними та іншими первинними документами, які містять всі, передбачені чинним законодавством обов'язкові реквізити; факт подальшої реалізації товарів контрагентам підтверджений укладеними позивачем договорами та видатковими накладними.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що придбання позивачем товару у ТОВ «Донбас Інвест ВН» з метою його подальшої реалізації суттєво вплинуло на зміну майнового стану ФОП ОСОБА_1

З посиланням на ст.61 Конституції України, суд першої інстанції відхилив доводи податкового органу про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки постачальника позивача ТОВ «Донбас Інвест ВН» та його безпосередніх контрагентів по ланцюгу постачання, зазначивши, що позивач не може нести відповідальність за можливі порушення іншими підприємствами норм законодавства за умови необізнаності щодо таких порушень.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів, а при розгляді справи не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН» правочинів; відповідач не довів, а суд не встановив, наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, в той час як Податковим кодексом України органам державної податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення №0004481702 від 29.11.2012р., яке прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки №3571/17-200/НОМЕР_1 від 09.11.2012р. ФОП ОСОБА_1 з питання правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Донбас Інвест ВН» у грудні 2011 року.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Донбас Інвест ВН».

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Миколаївським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності та товарності, що підтверджено матеріалами справи, зокрема:

- договором поставки №0111204 від 01 грудня 2011 року, укладеним між ТОВ «Донбас Інвест ВН», як постачальником, та ФОП ОСОБА_1, як покупцем, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати продовольчі товари, згідно із замовленнями Покупця;

- податковими накладними №169 від 21.12.2011р., №247 від 27.12.2011р., №57 від 08.12.2011р. та №6 від 01.12.2011р.;

- рахунками-фактурами №00-0000321 від 27.12.2011р. та №00-0000074 від 01.12.2011р.;

- видатковими накладними №00-0000193 від 21.12.2011р., №00-0000272 від 27.12.2011р., №00-0000078 від 08.12.2011р. та №00-0000026 від 01.12.2011р.;

- платіжними дорученнями №392 від 09.12.2011р., №406 від 21.12.2011р., №410 від 26.12.2011р. та №414 від 29.12.2011р.

Податковий орган не заперечує надання позивачем до перевірки доказів подальшої реалізації приданого у ТОВ «Донбас Інвест ВН» товару (оселедець, хек тушка, філе пангасіуса) контрагентам-покупцям, в тому числі податкових накладних №6 від 01.12.2011р., №57 від 08.12.2011р. та №247 від 27.12.2011р.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 доведено дотримання нею всіх умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ТОВ «Донбас Інвест ВН», до податкового кредиту: фактичності придбання товару, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності підтверджена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

В запереченнях проти позову та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС посилається на ненадання позивачем доказів транспортування товару від контрагента-постачальника, зокрема, товарно-транспортних накладних. Апеляційний суд відхиляє ці доводи апелянта, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, внаслідок того, що відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Апеляційний суд відхиляє також посилання податкового органу в апеляційній скарзі на недекларування контрагентом позивача ТОВ «Донбас Інвест ВН» податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, так як питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Ні актом перевірки, ні іншими доказами не підтверджено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас Інвест ВН».

ФОП ОСОБА_1 доведено, що при укладенні договору вона переконалася у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Донбас Інвест ВН» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Донбас Інвест ВН» в серпні 2012 року не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій вказаним товариством в грудні 2011 року.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта про відсутність у ТОВ «Донбас Інвест ВН» необхідних умов для здійснення задекларованих господарських операцій, оскільки такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька Донецької області ДПС №255/22-411/35204840 від 12.07.2012р. «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень-лютий 2012 року, по взаємовідносинах з ТОВ «М'ясний альянс України», без самостійної перевірки зазначених в ньому обставин і без жодного цьому документального підтвердження.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Апеляційний суд вважає, що позивач виконав всі зобов'язання за договором: отримав товар та сплатив продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції податковим органом не спростовані.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростував.

Оскільки договір з контрагентом ТОВ «Донбас Інвест ВН» укладено ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі, виконання договору підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0004481702 від 29.11.2012р. та, у зв'язку з цим, наявність правових підстав для його скасування

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Ю.В.Яковлев