Ухвала суду № 53644962, 18.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 876/7109/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Бєлкіної Н.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Івасько С.М.;

від відповідача - Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.05.2015р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Торговий дім «Галпідшипник» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Сихівському районі м.Львова Головного управління /ГУ/ ДФС у Львівській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000322201 від 04.03.2015р. про донарахування податку на додану вартість /ПДВ/ в сумі 421394 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 210697 грн.;

№ 0000352201 від 17.03.2015р. про донарахування ПДВ в сумі 599979 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 299990 грн.;

а також покласти на відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.4-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000322201 від 04.03.2015р. та № 0000352201 від 17.03.2015р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 490 грн. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.74-82).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.87-88).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно отриманої податкової інформації контрагенти позивача не мали економічних засобів для забезпечення поставки товарно-матеріальних цінностей. Також ТзОВ «Антека» не могло реалізувати позивачу підшипники, оскільки за результатами податкових накладних, які відображалися цим контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних, та аналізу здійснених імпортних операцій не встановлено фактів придбання ТзОВ «Антека» аналогічної продукції, що згодом нібито була реалізована ПП «Торговий дім «Галпідшипник».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, упродовж 06.02.2015р.-12.02.2015р. відповідачем ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Торговий дім «Галпідшипник» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток і податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій ТзОВ «Ензо Трейд» та ТзОВ «Сантехресурс» за липень 2014 року, ТзОВ «Інвест-Трейд-Групп» за серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 130/13-50-22-04-11/19170443 від 18.02.2015р. (Т.1, а.с.32-62).

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 421394 грн., у тому числі: за липень 2014 року - на 334188 грн., за серпень 2014 року - на 87206 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000322201 від 04.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 632091 грн., з яких 421394 грн. за основним платежем та 210697 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.9).

Окрім цього, протягом 20.02.2015р.-26.02.2015р. відповідачем ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Торговий дім «Галпідшипник» з питань правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «Антека» за вересень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 206/13-50-22-02-17/19170443 від 03.03.2015р. (Т.1, а.с.10-31).

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2014 року, в загальному розмірі 599979 грн., у тому числі: по взаєморозрахунках з ПП «НП «Хіміч» - на 301765 грн., по взаєморозрахунках з ТзОВ «Антека» - на 298214 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000352201 від 17.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 899969 грн., з яких 599979 грн. за основним платежем та 299990 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.8).

Підставою для винесення спірного рішення щодо збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання у контрагентів ТзОВ «Ензо Трейд», ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Інвест-Трейд-Групп» ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «Антека» товарно-матеріальних цінностей (підшипників в асортименті).

Такий висновок ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача не було необхідних умов для здійснення господарської діяльності через відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що вказує на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також ТзОВ «Антека» не могло реалізувати позивачу підшипники, оскільки за результатами податкових накладних, які відображалися цим контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних та аналізу здійснених імпортних операцій не встановлено фактів придбання ТзОВ «Антека» аналогічної продукції, що згодом нібито була реалізована ПП «Торговий дім «Галпідшипник».

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на податковій інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві № 521/26-59-22-08 від 30.12.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НП «Хіміч» за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року», № 367/26-59-22-08 від 20.03.2015р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НП «Хіміч» за період з 01.04.2013р. по 31.12.2013р. та з 01.11.2014р. по 28.02.2015р.», Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2677/26-55-22-10/39195290 від 01.09.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ензо Трейд» підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року», податковій інформації ГУ ДФС у м.Києві № 2485/7/26-50-22-08 від 20.03.2015р. щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Сантехресурс» за липень, вересень-грудень 2014 року, податковій інформації ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів в м.Києві № 221/26-55-22-13 від 20.03.2015р. щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Антека» за період з 01.08.2014р. по 28.02.2015р. (Т.2, а.с.34-71).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факти реального виконання господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Ензо Трейд», ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Інвест-Трейд-Групп» ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «Антека» підтверджуються належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Матеріалами справи стверджується, що між ТзОВ «Сантехресурс» (продавець) та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (покупець) укладено договір поставки товарів від 05.05.2014р., за яким продавець зобов'язується передати товар (підшипники в асортименті) у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплатити отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі (Т.1, а.с.70-74).

Факт виконання умов цього договору стверджується видатковою накладною № PH-66/07 від 01.07.2014р., податковою накладною № 66 від 01.07.2014р., видатковою накладною № PH-67/07 від 01.07.2014р., податковою накладною № 67 від 01.07.2014р., видатковою накладною № PH-68/07 від 01.07.2014р., податковою накладною № 68 від 01.07.2014р., видатковою накладною № РН-230/07 від 21.07.2014р., податковою накладною № 230 від 21.07.2014р., видатковою накладною № PH-231/07 від 21.07.2014р., податковою накладною № 231 від 21.07.2014р., видатковою накладною № PH-232/07 від 21.07.2014р., податковою накладною № 232 від 21.07.2014р., товарно-транспортними накладними № 26 від 01.07.2014р., № 28 від 21.07.2014р. (Т.1, а.с.75-89).

Позивачем у безготівковому порядку перераховано на рахунок контрагента ТзОВ «Сантехресурс» грошові кошти на повну вартість поставленого товару, що підтверджується наданими платіжними дорученнями (Т.1, а.с.90-94, 228-241).

Між ТзОВ «Антека» (постачальник) та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (покупець) укладено договір поставки № 29/09-1 від 29.09.2014р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити підшипники (далі - товар), у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі специфікації і накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (Т.1, а.с.95-101).

На підтвердження виконання договору поставки позивачем надані видаткову накладну № PH-120 від 30.09.2014р., податкову накладну № 120 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-121 від 30.09.2014р., податкову накладну № 121 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-122 від 30.09.2014р., податкову накладну № 122 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-123 від 30.09.2014р., податкову накладну № 123 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-124 від 30.09.2014р., податкову накладну № 124 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-125 від 30.09.2014р., податкову накладну № 125 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-126 від 30.09.2014р., податкову накладну № 126 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-127 від 30.09.2014р., податкову накладну № 127 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-128 від 30.09.2014р., податкову накладну № 128 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-129 від 30.09.2014р., податкову накладну № 129 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-130 від 30.09.2014р., податкову накладну № 130 від 30.09.2014р., видаткову накладну № PH-131 від 30.09.2014р., податкову накладну № 131 від 30.09.2014р., товарно-транспортну накладну № 34 від 30.09.2014р. (Т.1, а.с.102-126).

В оплату за товар позивач перерахував на банківський рахунок контрагента ТзОВ «Антека» грошові кошти на повну вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (Т.2, а.с.13-21).

Між ТзОВ «Ензо Трейд» (продавець) та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (покупець) укладено договір купівлі - продажу товарів № 11-15/07 від 21.07.2014р., в рамках якого продавець зобов'язався поставити товар (підшипники в асортименті), а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлений товар (Т.1, а.с.127-134).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надані видаткову накладну № ЕТ-0000058 від 30.07.2014р., податкову накладну № 151 від 30.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000059 від 30.07.2014р., податкову накладну № 152 від 30.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000060 від 30.07.2014р., податкову накладну № 153 від 30.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000061 від 30.07.2014р., податкову накладну № 154 від 30.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000062 від 30.07.2014р., податкову накладну № 155 від 30.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000063 від 31.07.2014р., податкову накладну № 161 від 31.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000064 від 31.07.2014р., податкову накладну № 162 від 31.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000065 від 31.07.2014р., податкову накладну № 163 від 31.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000066 від 31.07.2014р., податкову накладну № 164 від 31.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000067 від 31.07.2014р., податкову накладну № 165 від 31.07.2014р., видаткову накладну № ЕТ-0000068 від 31.07.2014р., податкову накладну № 166 від 31.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 29 від 30.07.2014р. (Т.1, а.с.135-157).

Позивач перерахував на банківський рахунок контрагента ТзОВ «Ензо-Трейд» грошові кошти на повну вартість поставленого товару, що стверджується представленими платіжними дорученнями (Т.2, а.с.4-12).

Між ПП «НП «Хіміч» (постачальник) та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (покупець) укладено договір поставки № 29/09-14 від 26.09.2014р., на умовах якого постачальник зобов'язався поставити товар (підшипники в асортименті), а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар (Т.1, а.с.158-165).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем представлено видаткову накладну № РН-176 від 30.07.2014р., податкову накладну № 176 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-177 від 30.09.2014р., податкову накладну № 177 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-178 від 30.09.2014р., податкову накладну № 178 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-179 від 30.09.2014р., податкову накладну № 179 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-180 від 30.09.2014р., податкову накладну № 180 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-181 від 30.09.2014р., податкову накладну № 181 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-182 від 30.09.2014р., податкову накладну № 182 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-183 від 30.09.2014р., податкову накладну № 183 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-184 від 30.09.2014р., податкову накладну № 184 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-185 від 30.09.2014р., податкову накладну № 185 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-186 від 30.09.2014р., податкову накладну № 186 від 30.09.2014р., видаткову накладну № РН-187 від 30.09.2014р., податкову накладну № 187 від 30.09.2014р., товарно-транспортну накладну № 35 від 30.09.2014р. (Т.1, 166-190).

В оплату за товар позивач безготівково перерахував на банківський рахунок контрагента ПП «НП «Хіміч» грошові кошти на повну вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (Т.1, а.с.242-250, Т.2, а.с.1-3).

Між ТзОВ «Інвест-Трейд-Групп» (постачальник) та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (покупець) укладено договір купівлі - продажу товарів № 32 від 26.08.2014р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити підшипники (далі - продукція), у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі відповідних додатків, які є невід'ємними частинами даного договору (Т.1, а.с.191-194).

На підтвердження виконання договору позивачем представлено видаткову накладну № РН-60/08 від 28.08.2014р., податкову накладну № 60 від 28.08.2014р., видаткову накладну № РН-61/08 від 28.08.2014р., податкову накладну № 61 від 28.08.2014р., видаткову накладну № РН-62/08 від 28.08.2014р., податкову накладну № 62 від 28.08.2014р., видаткову накладну № РН-63/08 від 28.08.2014р., податкову накладну № 63 від 28.08.2014р., видаткову накладну № РН-64/08 від 28.08.2014р., податкову накладну № 64 від 28.08.2014р., товарно-транспортну накладну № 32 від 28.08.2014р. (Т.1, а.с.195-205).

Позивач безготівково перерахував на банківський рахунок контрагента ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» грошові кошти на повну вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (Т.2, а.с.22-31).

Під час судового розгляду позивачем надані виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП «Торговий дім «Галпідшипник», статут ПП «Торговий дім «Галпідшипник», витяг зі штатного розпису станом на 11.06.2015р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витяг з реєстру платників податку на додану вартість ПП «Торговий дім «Галпідшипник», обіг та залишки по рахунку № 63, які додатково обґрунтовують позицію позивача щодо правильності відображення розглядуваних господарських операцій у податковому обліку.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу /ПК/ України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного слідує, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Також надана відповідачем податкова інформація не містить жодних висновків у розрізі відносин позивача з названими контрагентами; не вказує, яким саме чином висвітлені у цій інформації обставини перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, обставини відсутності матеріальних та фізичних ресурсів не перешкоджають контрагентам позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод.

У вказаній податковій інформації питання можливості здійснення таких операцій силами інших суб'єктів підприємницької діяльності податковим органом не досліджувались, а висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях. Відсутність у податкового органу можливості перевірки суб'єктів підприємницької діяльності теж не може слугувати беззаперечним доказом фіктивності таких підприємств.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб ТзОВ «Ензо Трейд», ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Інвест-Трейд-Групп» ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «Антека», також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивних підприємств чи видачу податкових накладних від цих підприємств, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи документів свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем первинні документи, банківські документи, за якими позивачем здійснювалася оплата цих товарів, містять інформацію щодо змісту поставок товарів у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Окрім того, достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Додатково суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

В частині визнання нікчемними розглядуваних господарських зобов'язань колегія суддів враховує, що нормами ст.207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент укладення правочинів та їх виконання позивач та його контрагенти мали намір на укладення правочинів всупереч інтересам держави або суспільства.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також донарахування грошових зобов'язань з ПДВ, колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту, а також безпідставність визначення податкових зобов'язань з ПДВ.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Даючи правову оцінку наданій відповідачем податковій інформації, колегія суддів враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному КМ України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затв. постановою КМ України № 1232 від 27.12.2010р., зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому ПК України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналіз господарських операцій платника податків та висновків про нереальність проведених господарських операцій.

Окрім цього, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може слугувати достатньою підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірного заповнення всіх інших реквізитів первинних документів.

Оцінюючи дані факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності, що не ставиться під сумнів податковим органом.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. в адміністративній справі № 813/2685/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська