Ухвала суду № 53644923, 09.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Справа № 876/2576/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,-

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 99375,51 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 99 375, 65 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції дочірньє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що о позивачем неправильно застосовано норми чинного законодавства в частині призначення пільгових пенсій, зокрема безпідставно не застосовано норми ч. 4 ст. 13 та ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» цей Закон введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Статтею 100 цьогоЗакону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до положень Закону СРСР «Про державні пенсії»: для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах із шкідливими умовами праці (п. «а» ст. 9 - за Списком № 1), необхідно було мати стаж роботи на таких роботах (пільговий стаж) не менше 10 років чоловікам та 7 років 6 місяців жінкам; для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах із важкими умовами праці (п. «б» ст. 9 - за Списком №2), необхідно було мати стаж роботи на таких роботах (пільговий стаж) не менше 12 років 6 місяців чоловікам та 10 років жінкам.

Аналогічні вимоги щодо тривалості стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці (пільгового стажу), що давала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачалися також Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15 05.1990 р. № 1480-1.

Усі колишні працівники, яким призначені пільгові пенсії, працювали у відповідача на роботах із шкідливими та важкими умовами праці до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (до 01.01.1992 р.).

Виходячи з вище викладеного, апелянт вважає неправомірним призначення колишнім працівникам пільгових пенсій відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже, неправомірною є і вимога про стягнення суми заборгованості, оскільки такі пенсії мали призначатися відповідно д ч. 1 ст. 100 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Апелянт вважає неправомірними є також дії позивача щодо складення розрахунку сум заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій та пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості до Пенсійного фонду України, зокрема, по Списку № 2 в сумі 99 375,51 грн.

Пенсійний Фонд України у листі від 27.06.2006 р. № 8215/03-20 щодо відшкодування Фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій роз'яснив, що пенсії, призначені відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню не підлягають.

Отже, вищезазначені пільгові пенсії призначені відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і відшкодуванню апелянтом відповідачу не підлягають.

Позивач вважає, що при складенні розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій рішення про віднесення пільгової пенсії як такої, що призначена у відповідності до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», приймається незалежно від факту припинення роботи із шкідливими та важкими умовами праці як до, так і після набрання чинності зазначеним Законом (з 1 січня 1992 р ).

До 01.01.2011 р. обов'язок юридичних осіб щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлювався наступними нормами: щодо пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників), - абз. 6 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; щодо пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - п. 1 ст. 1, абз. 4 п. 1 ст. 2, абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Вищевказані положення законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2011 р. застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, що випливає з наступного:

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове держане соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат(послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія цього Закону поширюються на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому закону, (ч 1 ст. 2).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою, втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Витрати на виплату та доставку пільгових пенсій Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до складу єдиного внеску не віднесено, обов'язку відшкодування вказаних витрат юридичними особами, не встановлено порядку застосування положення інших законів України, якими таке відшкодування було передбачено і які були прийняті до набрання чинності цим законом, не передбачено.

Частиною 1 ст. 14 закону України «Про систему оподаткування» визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів(обов'язкових платежів). Зокрема, п.16 ч. 1 ст. 16 цього закону до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) було віднесено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, Закон України «Про систему оподаткування» втратив чинність з моменту набрання чинності Податкового кодексу України, тобто з 01.01.2011р.

Статтями 9 та 10 Податкового кодексу України збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також витрати на виплату та доставку пільгових пенсій до загальнодержавних чи місцевих податків та зборів не віднесено.

Установлення загальнодержавних та місцевих податків та зборів не передбачені цим Кодексом забороняється (п. 9.4 та 10.5 ПК України відповідно).

Отже, з 01.01.2011р. відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах не є загальнообов'язковим платежем, а вимоги позивача щодо їх обов'язкової сплати є неправомірними.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що згідно з п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади. Відповідно до з абз. 4 п. 1 цієї статті для платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими i особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, i за результатами атестації робочих місць;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими i важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, i за результатами атестації робочих місць (далі - список № 2).

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. При цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Також суд вірно зазначив, що відповідно до п. 6.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах підлягають повному (100%) відшкодуванню. Згідно з п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. За положенням п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом з'ясовано, що управлінням ПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області було призначено пенсію на пільгових умовах працівникам відповідача, а також здійснено доставку та виплату такої. Відповідачем одержані проведені УПФ України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до розрахунків сум заборгованості Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за квітень-травень 2014 року, загальна сума фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій за вищевказаний період, яка підлягає відшкодуванню, становить 99 375,51 грн. В матеріалах справи наявні довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній по працівниках відповідача. Вказаними довідками підтверджується виконання працівниками відповідача робіт, що надають право на призначення пенсій на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року по справі № 813/4398/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 13.11.2015 року