Постанова № 53644908, 02.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/10722/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в якому просило визнати протиправним та скасувати податковее повідомлення-рішення відповідача №0000652341/0 від 11.11.2010р. (№0000652341/1 від 06.01.2011 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову незаконною та необґрунтованою.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом були зроблені безпідставні висновки щодо порушення позивачем вимог п. 1.7. ст. 1, п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4 та п. п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку суду, порушення апелянтом вищевказаних статей, які врегульовують підставність включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, полягало виключно у неналежному та неповному оформленні первинних документів, які фіксували здійснення господарської операції і тому не були враховані судом в якості належного доказу.

Такий висновок є безпідставним з огляду, на те, що сам факт здійснення господарської операції на користь апелянта спростований не був, а факт оплати господарської операції на користь контрагента апелянта, включно з сумою податку на додану вартість, відповідачем не спростовувався і не заперечувався. Відповідачем не було спростовано факт придбання послуг у ПП «Констракшн Груп» для використання в господарській діяльності апелянта, тому висновок суду, про порушення позивачем вищевказаних норм закону «Про податок на додану вартість» є незаконним та необґрунтованим.

Крім того, суд безпідставно не визнав у якості доказів здійснення господарської операції надані позивачем первинні документи, оскільки, на думку суду, вони не підтверджують реальність здійснення господарських операції. Однак такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки, у відповідності до вимог ч.11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 2.1 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинним документом, який містить відомості про господарську операцію здійснену ПП «Констракшн Груп» на користь апелянта є Договір будівельного підряду від 04 листопада 2009 року № 04-11-19. Даний договір містить необхідні реквізити сторін та всі істотні умови передбачені ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України для договору будівельного підряду, а саме: за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. У відповідності до п. 1 «Предмет договору» Договору будівельного підряду від 04 листопада 2009 року № 04-11-19, укладеного між позивачем та ПП «Констракшн Груп» підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації і в обумовлені сторонами строки з 02 січня 2010 року по 31 січня 2010 року виконати роботи з прокладення підземного газопроводу, електромонтажні роботи, роботи з проведення Інтернету (далі-роботи).

Первинним документом, який підтверджує факт виконання господарської операції є Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2010 року і Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року. Вказаний акт приймання виконаних будівельних робіт складений за формою №-КБ-2, а вказана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати складена за формою №- КБ 3, які згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», є примірними формами первинних облікових документів у будівництві.

Таким чином первинні документи, які зафіксували та підтверджували здійснення господарської операції за договором були складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Твердження суду першої інстанції про відсутність у договорі змісту господарської операції виходячи з недостатньої деталізованості його предмету (адреси проведення робіт, вказівки на конкретну техдокументацію, право (допуск) виконання таких робіт) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є виключно суб'єктивним.

Незаконним та необгрунтованим є твердження суду першої інстанції щодо удаваних наслідків правовідносин апелянта за договором будівельного підряду з ПП «Констракшн Груп» та укладення цього договору виключно з метою отримання податкової вигоди, оскільки здійснення будівельних робіт контрагентом апелянта дійсно мало місце, що підтверджено первинними документами. Позивач оплатив послуги надані ПП «Констракшн Груп» включно з сумою податку на додану вартість, що підтверджується відповідною податковою накладною № 173 від 28.01.2010 року та платіжними дорученнями: № 524 від 18.05.2010 року, № 531 від 21.05.20К року. № 532 від 21.05.2010 року. Сплативши передбачену договором суму, включно з ПДВ, апелянт на законних підставах, передбачених п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість», включив сплачену суму ПДВ до свого податкового кредиту.

Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівській області проведено позапланову виїзну перевірки позивача з питань достовірності відображення в податковій декларації з ПДВ за період серпень 2010 року суми залишку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період лютий, березень, липень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 92/23-409/31527168. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 20644,00 грн.; відповідач зобов'язує позивача на суму завищеного податкового кредиту в лютому 2010 року зменшити залишок суми від'ємного значення, шляхом відображення суми 39356,00 грн. зі знаком «-« в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року. Відповідно 06.01.2011року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652341/1, яким згідно п. «б» п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами» та на підставі акта перевірки № 5792/23-409/31527168 від 04.11.2010 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 30966,00 грн., в тому числі за основним платежем - 20644,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10322.00 грн.

Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 згаданого Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження обґрунтування позовних вимог позивачем надано копії: договіру будівельного підряду № 04-11-19 від 04.11.2009 року укладеного між позивачем (як замовником) та ПП «Констракшн Груп» (як підрядник), згідно якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації і в обумовлені сторонами строки з 2 січня 2010 року по 31 січня 2010 року виконати роботи з прокладення підземного газопроводу, електромонтажні роботи, роботи з проведення Інтернету; акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року форми № КБ- 2в; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати( за січень 2010 року форми № КБ-3; платіжних доручень № 524 від 18.05.2010 року, № 529 від 19.05.2010 року, № 530 від 0.05.2010 року, № 531 від 21.05.2010 року, № 532 від 21.05.2010 року; податкової накладної № 173 від 28.01.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому суд вважав, що у згаданому вище договорі відсутні зміст господарської операції, а саме зазначено що предметом договору є виконання робіт з прокладення підземного газопроводу, електромонтажні роботи, роботи з проведення інтернету, однак не додано доказів які б підтверджували істотні ознаки вказаного предмету (прокладення підземного газопроводу: за якою адресою, якою протяжністю, якого тиску, згідно якого дозволу, згідно якої техдокументації, право (допуск) виконання таких робіт тощо, електромонтажні роботи: за якою адресою, якою протяжністю, якою потужністю, згідно якого дозволу, згідно якої техдокументації, право (допуск) виконання таких робіт тощо, роботи з проведення Інтернету: за якою адресою, яким об'ємом, кабельний чи безпровідний, матеріали виконання таких робіт тощо). У акті приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року не зазначено дати його складання, наведено найменування виконаних робіт і витрат, вартість таких робіт тощо. Проте, у податковій накладній № 173 від 28.01.2010 року, як документі що складається при здійсненні господарських операцій, виписаній позивачу ТзОВ «Констракшн Груп» на загальну суму 360000,00 грн. не зазначено, крім іншого, переліку придбаних позивачем товарів, не вказано які саме роботи були виконані та їх вартість. Крім того ліцензія на виконання будівельних робіт видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області ПП «Констракшн Груп» 24.02.2010 року, а отже на момент укладення з позивачем договору будівельного підряду (04.11.2009 року), ПП «Констракшн Груп» було не вправі здійснювати будівельні роботи щодо предмету договору.

Факт декларування позивачем, його контрагентами, вказаних правовідносин, сторонами по справі не заперечувалось, проте суд вважав, що саме лише декларування без реального здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки та правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення позивачем п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Згідно ч.11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 2.1 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У даній спірній ситуації первинним документом, який містить відомості про господарську операцію здійснену ПП «Констракшн Груп» на користь позивача є Договір будівельного підряду від 04 листопада 2009 року № 04-11-19. Даний договір містить необхідні реквізити сторін та всі істотні умови передбачені ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України для договору будівельного підряду, а саме: за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. У відповідності до п. 1 Договору будівельного підряду від 04 листопада 2009 року № 04-11-19 «Предмет договору», укладеного між позивачем та ПП «Констракшн Груп» підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації і в обумовлені сторонами строки з 02 січня 2010 року по 31 січня 2010 року виконати роботи з прокладення підземного газопроводу, електромонтажні роботи, роботи з проведення Інтернету (далі-роботи). Крім того первинним документом, який підтверджує факт виконання господарської операції є Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2010 року складена за формою №- КБ 3 та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року складений за формою №-КБ-2, які згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», є примірними формами первинних облікових документів у будівництві.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що первинні документи, які зафіксували та підтверджували здійснення господарської операції за договором були складені у відповідності до вимог чинного законодавства, а твердження суду першої інстанції про відсутність у договорі змісту господарської операції виходячи з недостатньої деталізованості його предмету (адреси проведення робіт, вказівки на конкретну техдокументацію, право (допуск) виконання таких робіт) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є суб'єктивним.

Крім того, позивач оплатив послуги надані ПП «Констракшн Груп» включно з сумою податку на додану вартість, що підтверджується відповідною податковою накладною № 173 від 28.01.2010 року та платіжними дорученнями: № 524 від 18.05.2010 року, № 531 від 21.05.20К року, № 532 від 21.05.2010 року. Сплативши передбачену договором суму, включно з ПДВ позивач на підставі п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» вірно включив сплачену суму ПДВ до свого податкового кредиту.

Оскільки податковими органом не доведено, а судом першої інстанції не встановлено переконливих доказів існування господарської операції без реального настання її наслідків, то колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вище вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги - задовольнити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» - задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі № 2а-4635/11/1370 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000652341/1 від 06.01.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.Я. Макарик

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлений 06.11.2015 року