Ухвала суду № 53644890, 10.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. Справа № 876/9111/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - ТзОВ «Агротехніка») звернулось в суд з позовом до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 26 червня 2015 року №0003252201, №0003212201, №0003222201.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликалося на те, що відповідачем винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення на підставі акту від 11 червня 2015 року № 2336/22-01/21750952 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 1 березня 2015 року, та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 1 березня 2015 року». Перевіркою встановлено: заниження податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 1 682 712 грн., в тому числі за 2014 рік на суму - 1 682 712 грн.; завищення від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту на суму 892 278 грн.

Зазначає, що перевіркою зроблені необґрунтовані висновки про непідтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Агротехніка» по взаємовідносинах з ПП «Терра», ТзОВ «УТФ Зерно», ТзОВ «Елітекогруп» та ТзОВ «ДК-Ювента», оскільки господарські операції із вказаними контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім того, зазначає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, так як чинне законодавство не передбачає обов»язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 26 червня 2015 року за №0003252201, №0003212201, №0003222201.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Луцька ОДПІ оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 14 травня 2015 року по 4 червня 2015 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Агротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 1 березня 2015 року, та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 1 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 11 червня 2015 року № 2336/22-01/21750952.

Перевіркою встановлено порушення пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Агротехніка» занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 682 712 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 1 682 712 грн.; порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Агротехніка» завищено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 892 278 грн., в тому числі: в лютому 2015 року - 149 961 грн., що призвело до завищення рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року «Сума від»ємного значення, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22 - рядок 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3)» в сумі 149 961 грн., в грудні 2014 року - 448 540 грн., що призвело до завищення рядка 24 декларації «Сума від»ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 - рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду» в сумі 448 540 грн. та завищення рядка 31 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року «Сума непогашеного від»ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду» в сумі 448 540 грн., в січні 2015 року - 293 777 грн. 44 коп., що призвело до завищення рядка 30 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року «Сума залишку від»ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2)» в сумі 293 777 грн. 44 коп.; порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до Луцької ОДПІ ГУ ДФС заперечення на акт перевірки від 11 червня 2015 року № 2336/22-01/21750952, проте листом від 29 червня 2015 року № 10150/10/03-18-22-01 Луцька ОДПІ ГУ ДФС повідомила, що висновок акту перевірки від 11 червня 2015 року №2336/22-01/21750952 відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог викладених в запереченні немає.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: від 26 червня 2015 року за №0003252201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 443 738 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 221 869 грн.; від 26 червня 2015 року за №0003212201 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 524 068 грн., в тому числі за основним платежем - 1 682 712 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 841 356 грн.; від 26 червня 2015 року за №0003222201 про зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 448 540 грн.

Висновки перевірки базуються на наступних актах перевірки: Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 10 липня 2014 року № 3179/03-18-22-02/21750952 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агротехніка» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Полюс» за липень 2011 року, ДП «Авіста-Захід» за листопад, грудень 2011 року та лютий, березень 2012 року, ТзОВ «Зеленецьке» за січень, лютий 2014 року та з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 3 359 327 грн., відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за лютий 2014 року з урахуванням уточнюючого розрахунку за лютий 2014 року»; Хотинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області від 28 травня 2015 року № 260/2200/30795974 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзхОВ «Зеленецьке» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 січня 2013 року по 31 березня 2014 року»; Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 21 листопада 2014 року № 9024/03-18-22-02/21750952 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агротехніка» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Турія-Агро», ТОВ «КВК «Мерсер» за березень 2014 року, ПП «Терра» за березень, квітень 2014 року, ТОВ «Посередник 03» за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року, ТзОВ «УТФ Зерно» за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2014 року, ТзОВ «АФ «Олексіївська» за період з 1 серпня 2011 року по 30 червня 2014 року, ТзОВ «Елітекогруп» за період з 1 грудня 2012 року по 31 липня 2014 року»; ДПІ в м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 12 червня 2014 року № 981/15-03-22-0304/32927564 «Про результати зустрічної звірки ПП «Терра» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Тегола-2014» та контрагентами-покупцями за період березень, квітень 2014 року»; ДПІ в м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 22 травня 2014 року № 747/15-03-22-02/03-04/39071922 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тегола-2014» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків а період з 29 січня 2014 року по 30 квітня 2014 року»; ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14 серпня 2014 року № 915/26-54-22-02/38615496 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «УТФ Зерно» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Володимир-Волинська Птахофабрика», ТОВ «Славтрейд Агро», ТОВ СП «Агродар-Юг» за період березень 2014 року та ТОВ «Юг-Агропостач», ТОВ «Вавилон № 14» за період травень 2014 року»; Кам»янець-Подільської ОДПІ від 30 вересня 2014 року № 1193/222/37180544 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Елітекогруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за наслідками проведення господарських операцій із ТОВ «Агросота» за період з 1 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року»; ДПІ у м. Чернівці від 7 серпня 2014 року № 452/24-12-22-02-12/37240351 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросота» з питань правильності обчислення податкових зобов»язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками та покупцями за грудень 2013 року, січень, лютий, березень 2014 року». Вказаними актами перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Агротехніка» по взаємовідносинах з ПП «Терра», ТзОВ «УТФ Зерно», ТзОВ «Елітекогруп» та ТзОВ «ДК-Ювента».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що господарські операції між ТзОВ «Агротехніка» та ПП «Терра», ТзОВ «УТФ Зерно», ТзОВ «Елітекогруп», ТзОВ «ДК-Ювента», по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними, виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов»язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі - ПК України).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України слід дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб»єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв»язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов»язкові реквізити).

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як видно з матеріалів справи, що у перевіряючому періоді ТзОВ «Агротехніка» мало господарські відносини з ПП «Терра», ТзОВ «УТФ Зерно», ТзОВ «Елітекогруп» та ТзОВ «ДК-Ювента».

Позивачем надано належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача, що містяться в матеріалах справи.

Як видно з акта перевірки від 11 червня 2015 року № 2336/22-01/21750952, то висновки такої перевірки базуються на актах перевірки Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 10 липня 2014 року № 3179/03-18-22-02/21750952; Хотинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області від 28 травня 2015 року № 260/2200/30795974; Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 21 листопада 2014 року № 9024/03-18-22-02/21750952; ДПІ в м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 12 червня 2014 року № 981/15-03-22-0304/32927564; ДПІ в м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 22 травня 2014 року № 747/15-03-22-02/03-04/39071922; ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14 серпня 2014 року № 915/26-54-22-02/38615496; Кам»янець-Подільської ОДПІ від 30 вересня 2014 року № 1193/222/37180544; ДПІ у м. Чернівці від 7 серпня 2014 року № 452/24-12-22-02-12/37240351.

Однак, слід зазначити, що формування суб»єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб»єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов»язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов»язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов»язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об»єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об»єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В матеріалах справи в повному об»ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об»єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім цього, відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ТзОВ «Агротехніка» та його контрагентами, оскільки їх недійсність не встановлена законом, а посилання відповідача на те, що такі відносини не носили реального характеру є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, оскільки встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарські операцій між ТзОВ «Агротехніка» та ПП «Терра», ТзОВ «УТФ Зерно», ТзОВ «Елітекогруп», ТзОВ «ДК-Ювента» мали місце в реальному часі, підтверджують наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлюють зв»язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі №803/1643/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.11.2015 року.