Ухвала суду № 53644801, 16.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9373/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», третя особа: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна фінансова інспекція в місті Києві, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" (далі - КП "СУППР") провести незалежну оцінку щодо визначення розміру збитків та забезпечити повернення у відповідності та в порядку, визначеному ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що Державною фінансовою інспекцією в місті Києві, відповідно до п. 1.3.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в м. Києві на III квартал 2014 року та на підставі направлень на проведення ревізії у період з 28.07.2014р. по 25.09.2014р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" за період з 01.11.2012р. по завершений звітний місяць 2014 року, за результатами якої складено Акт від 02.10.2014р. № 11-30/3091.

Під час проведення ревізії, працівниками позивача виявлено ряд порушень, що стало підставою для направлення відповідачу листа (вимоги) від 05 листопада 2014 року № 26-11-14-14/13414 "Про усунення порушень виявлених ревізією".

Вказана вимога ДФІ була виконана позивачем частково, а саме, не виконано її пункт 5, згідно якого, позивача зобов'язано визначити розмір збитків, виявлених під час ревізії, шляхом проведення незалежної оцінки, та забезпечити повернення у відповідності та в порядку, визначеному ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України.

Вказана обставина і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 5 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 05.11.2014р. № 26-11-14-14/13414 щодо проведення незалежної оцінки та забезпечення повернення у відповідності та в порядку, визначеному ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, не є обов'язковим для виконання відповідачем, оскільки правильність визначення збитків може бути перевірено виключно у випадку звернення Держфінінспекції в м. Києві чи підконтрольної установи до суду з позовом про їх відшкодування.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII) в чинній на час проведення ревізії редакції, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (надалі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп.пп. 15, 18 та 21 п. 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону №2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

А згідно з п. 10 цієї статті, органу державного фінансового контролю надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої ст. 15 Закону №2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно з п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 104 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1891 (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Втім, орган державного фінансового контролю не скористався наданим йому правом, зазначеним в пункті 13 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-XII, на визначення у встановленому законодавством порядку розміру виявлених збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області (далі - Інспекція) до державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» (далі - Підприємство) про зобов'язання вчинити дії, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки. У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13.05.2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14).

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збитки не можуть стягуватись за адміністративним позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання вчинити певні дії, оскільки вони можуть бути стягнутими у судовому порядку за відповідним позовом.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

При відкритті апеляційного провадження апелянту за його клопотанням було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по суті.

Разом з тим, частиною 3 статті 2 Закону України «Про судовий збір» установлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом 21.05.2015 року, при цьому, судовий збір не сплачував, оскільки, в той період він мав пільгу щодо сплати судового збору, тому, на переконання судової колегії, він не повинен сплачувати судовий збір і за подання апеляційної скарги у цій справі.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 19 листопада 2015 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.