Ухвала суду № 53644649, 05.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 рокусправа № 808/664/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представник позивача -1 - Пасько Ігор Олексійович

представник позивача -2 - Проніна Світлана Миколаївна

представник відповідача - Дяченко Юлія Тарасівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЕКОНОМ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що документи, що наявні у матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі, тому у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору. Крім того, окремі недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позивних вимог. Зазначає, що підприємством ТОВ «ТК «Економ Плюс» до перевірки не надано видаткові накладні, санітарно-гігієнічний висновок і посвідчення якості товару. Крім того, позивачем не надано до звірки жодного первинного документу, який би підтверджував якість отриманого товару. Також Товариством «ТК «Економ Плюс» не надано документи, які підтверджують транспортування товару, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, договір транспортування ТМЦ. У зв'язку з чим, вважає, що неможливо підтвердити та довести, що підприємство ТОВ «ТК «Економ Плюс», самостійно або за участю підприємств перевізників, транспортувало товар.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що документи, що були подані для перевірки, оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо можливих порушень; при цьому, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання нікчемними або недійсними правочинів, укладених між суб'єктами господарювання.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, суду пояснив, що позивачем порушені норми ст. 198, 200 ПКУ, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 288800,11грн. Вважає, що у зв'язку з тим, що позивачем не надані документи, що посвідчують якісні характеристики товару, не можна дійти висновку по реальність поставок. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому проти апеляційної скарги заперечили, вважають, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін. Суду пояснили, що відсутність або наявність ТТН не впливає на формування податкового кредиту у відповідності до норм Податкового кодексу. Сертифікати відповідності є в матеріалах справи. Вони надавалися при поставці товарів. Вони не є документами податкового обліку. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має правових підстав контролювати своєчасність сплати податків іншими суб'єктами господарювання.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, заперечення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу від 01.12.2014 №771, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТК «Економ Плюс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДІТРЕЙД», ТОВ «ІМПЕРІАЛ БРЕНД», ТОВ «ФАБЕНС» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014. За наслідками перевірки складено Акт від 24.12.2014 №119/08-26-22-11/34268112. На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №00002308262211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 433 200,17 грн.: за основним платежем 288 800,11 грн., за штрафними санкціями 144 400,06 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в вищезазначеному акті перевірки вказано, що позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують транспортування товару: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договір транспортування ТМЦ та санітарно гігієнічний висновок і посвідчення якості товару т. 1, (а.с. 31-32). На підставі цього податковий орган робить висновок, що неможливо підтвердити та довести, що ТОВ «ТК «Економ Плюс» самостійно або за участі підприємств-перевізників транспортував товар.

При цьому, згідно матеріалів справи 15.04.2015 між ТОВ «ТК «Економ Плюс» (Покупець) та ТОВ «ІМПЕРІАЛ БРЕНД» (Постачальник) укладено Договір постачання №1504-1/14, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені терміни товар у власність Покупця відповідно до поданого Покупцем замовлення, Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (т. 1, а.с. 45-50). В пункті 2.2 цього договору зазначено, що «Постачальник зобов'язується завантажити та розвантажити товар з транспортного засобу у місці поставки самостійно та за свій рахунок». На підтвердження виконання умов договору Товариством «ІМПЕРІАЛ БРЕНД» виписано позивачу видаткові накладні, податкові накладні.

Слід зазначити, що податковим органом в вищезазначеному акті перевірки описані договори, укладені ТОВ «ТК «Економ Плюс», видаткові накладні, податкові накладні, здійснення оплати за поставлений товар; крім того, податковим органом зазначено, що товар було розвезено по різних торгових точках, а також зазначено прізвища відповідальних осіб, які приймали товар у постачальника (т. 1, а.с. 19-31).

Матеріалами справи підтверджено, що 08.04.2013 між ТОВ «ТК «Економ Плюс» (Покупець) та ТОВ «ДІТРЕЙД» (Постачальник) укладено Договір постачання №94/13 за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені терміни товар у власність Покупця відповідно до поданого Покупцем замовлення, Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (т. 1, а.с. 112-119). На підтвердження виконання умов договору ТОВ «ДІТРЕЙД» також виписано позивачу товарно-транспортні накладні (т. 1, а.с. 121-165), податкові накладні (т. 1, а.с. 166-211).

Згідно матеріалів справи перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі. Отже, наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в матеріалах справи наявні довідка від 30.12.2014 №2346/26-59-22-08/38518542 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДІТРЕЙД» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 по 31.08.2014; Свідоцтво №200113149 про реєстрацію платника податків на додану вартість; довідка по звіту товару на ТОВ «ТК «Економ Плюс»; Наказ від 02.01.2014 №8; замовлення постачальникам; декларація виробника №1439 про якість макаронних виробів; декларація виробника про якість на готову продукцію №125; декларація виробника №1334 про якість макаронних виробів; декларація виробника №25155 про якість продукції; декларація на оптову ціну на продовольчі товари; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; Сертифікати відповідності на продукцію; картки рахунків; Договір оренди від 30.11.2014 №14/2-А; Договір суборенди від 31.07.2013 №31-07/13; Договір оренди від 04.12.2013 №04-12/13; Договір оренди від 17.12.2013№1/13; Договір оренди від 22.07.2013 №22-07/13; Договір оренди від 30.11.2014 №14/1-А; Договір піднайму нерухомого майна від 01.11.2014; Договір оренди від 01.05.2013 №12-05/13А; Договір оренди від 01.05.2013 №05-05/13А; Договір оренди від 01.05.2013 №01-05/13А; картки рахунків за період серпень 2011 року, які підтверджують якість отриманого позивачем товару від контрагентів-постачальників, його транспортування та факт придбання з метою виконання операції.

Отже виходячи із обставин справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з контрагентами, виходячи з такого.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 ПКУ також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання. Крім того, окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як зазначено у пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що наявні у матеріалах документи - є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЕКОНОМ ПЛЮС" .

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи; судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЕКОНОМ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна