Постанова № 53644140, 16.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2015 року № 826/14057/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А. за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А. за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач при визнанні договорів №334922 від 13.03.2014 р. та №348670 від 16.06.2014 р. нікчемними застосував норми законів без належного обґрунтування наявності обставин, які передбачені ст. 228 ЦК України та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в той самий час позивач уклала інший аналогічний договір №247170 банківського вкладу від 10.06.2014 р., згідно якого здійснено виплати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (код ЄДРПОУ 34693790) Оберемка Романа Анатолійовича щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р. та договору №334922 банківського рахунку з фізичною особою від 13.03.2014 р., укладених між ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» та фізичною особою ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1);

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (код ЄДРПОУ 34693790) Оберемка Романа Анатолійовича щодо невключення вимог ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р. в сумі 1883 Євро (одна тисяча вісімсот вісімдесят три євро 00 центів) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 34693790) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (код ЄДРПОУ 34693790) Оберемка Романа Анатолійовича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р. в сумі 1883 Євро (одна тисяча вісімсот вісімдесят три євро 00 центів), що не перевищує за усіма вкладами позивача 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, позивач надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових заперечень щодо суті заявлених позовних вимог не надав.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представника позивача та неявку представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

16.06.2014 р. між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1 укладено договір №348670 банківського вкладу з фізичною особою, згідно умов якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_2 та приймає від вкладника грошові кошти в іноземній валюті та строк 7 днів (тобто до 23.06.2014 р.). У випадку якщо день повернення вкладу припадає на неробочий день, то день повернення коштів переноситься на перший робочий день, що слідує за таким неробочим (вихідним, святковим) днем.

Відповідно до п. 1.2 даного договору вкладник вносить готівкою або перераховує безготівковим шляхом з відкритих в Банку власних поточних та/або депозитних рахунків, а банк приймає на відкритий вкладнику рахунок грошові кошти у сумі 800 (вісімсот) євро центів.

Згідно з п.2.1.3 протягом строку дії цього договору приймати від вкладника грошові кошти та зараховувати їх на рахунок, виконувати розпорядження вкладника про перерахування і повернення відповідних сум грошових коштів з Рахунку в порядку, передбаченому умовами цього Договору та чинним законодавством України.

Пунктом 2.4.3 договору визначено, що поповнювати рахунок грошовими коштами в сумі не менше 100 (сто) євро 00 центів починаючи з дати укладення договору шляхом внесення готівки через касу Банку або шляхом безготівкового перерахування з власних поточних та/або депозитних рахунків, які відкриті в банку.

Згідно квитанції №71870 від 16.06.2014 р. ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок НОМЕР_2 800,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 12719,90 грн.

Крім того, позивачем 17.06.2014 р. внесено на депозитний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 900 євро. При цьому, у квитанції №76962 від 17.06.2015 р. призначення платежу вказано поповнення депозиту по договору банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р.

18.06.2014 р. поповнено вказаний депозитний рахунок шляхом внесення 183,00 євро згідно умов договору банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 р. №424 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.07.14 №57 з 17.07.2014 р. в ПАТ «Європейський газовий банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Рішенням виконавчої дирекції від 13.10.2014 р. №111 було продовжено строк тимчасової адміністрації до 17.11.2014 року.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 17.11.2014 р. №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Європейський газовий банк». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №121 від 18.11.2014 р. «Про початок процедури ліквідації та виведення банку з ринку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 від 18.12.2014 року «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» з 19.12.2014 р. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

Відповідно до відомостей, розташованих на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банком-агентом, що здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» є ПАТ «Банк «Київська Русь».

17.12.2014 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у АТ «ЄВРОГАЗБАНК», яка не була відшкодована станом на 17.12.2014 р.

Крім того, ОСОБА_1 17.12.2014 р. звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» Ковальова В.М. із заявою про включення її до реєстру кредиторів для отримання відшкодування вкладу та відсотків по ньому на суму 1883 євро (30033,85 грн.) та відсотків по ньому, оскільки нею не отримано суму відшкодування вкладу за договором №348670 від 16.06.2014 р.

Листом №81-13.0-20 від 26.03.2015 р. ОСОБА_1 повідомлено, що кредиторська вимога на суму 30178,84 грн. зареєстрована 22.12.2014 р. за вх. №1292/9.7-9/Ф.О. за результатами розгляду сума акцептованої кредиторської вимоги до АТ «ЄВРОГАЗБАНК» складає 741 грн. 51 коп. та віднесені у відповідності до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

В подальшому, 04.02.2015 р. позивач звернулась із заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» Оберемка Р.А. із заявою щодо повідомлення про причини відсутності інформації щодо вкладу за договором в реєстрі вимог кредиторів ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК». При цьому, позивач зазначила, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено відшкодування за іншими договорами банківського вкладу ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» в листопаді-грудні 2014 р. на загальну суму близько 79000 грн.

28.04.2015 р. позивач повторно звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» Оберемка Р.А. із заявою щодо повернення належної їй суми згідно договору банківського вкладу з фізичною особою №348670 від 16.06.2014 р.

22.05.2015 р. відповідач листом №1288-4-21 повідомив ОСОБА_1 про нікчемність правочину №348670 від 16.06.2014 р. та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Незгода позивача з рішенням та бездіяльністю відповідача щодо не включення її до повного переліку вкладників та, як наслідок, загального реєстру вкладників зумовила звернення останньої до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (далі-Закон №4452-VI).

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами врегульований статтею 27 Закону №4452-VI.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

Тобто для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи, за рахунок ФГВФО мають бути наявні дві умови а саме: особа має бути вкладником та повинна мати вклад.

Згідно з ч. 4 статті 2 цього Закону вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

Відповідно до ч. 3 статті 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 статті 27 Закону 4452-VI).

Згідно з ч. 2 статті 27 Закону 4452-VI, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 статті 27 Закону 4452-VI).

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 №14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням 20 жовтня 2014 р. за № 1293/26070, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2012 року за №1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Згідно з п. 4 р. ІІІ Положення № 14, перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Між тим, після внесення змін до п. 3 р. ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Після внесення змін до п. 4 р. ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пункт 2 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 6 цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа №1288-4-21 від 22.05.2015 р., договір банківського рахунку №348670 від 16.06.2014 р. визнано уповноваженою особою нікчемним, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено, що даний правочин вчинений виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування вкладів щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок.

Водночас, відповідачем на підтвердження проведення перевірки, підстав проведення такої перевірки, не надано до суду жодних належних доказів.

Крім того, не підтверджено та не зазначено суду в чому проявляється штучне створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів.

При цьому, в повідомленні №1288-4-21 від 22.05.2015 р. відповідачем вказано підставу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, тобто банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до п.10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493, на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Згідно п. 10.20 Інструкції №492 з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи - резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом: виплати готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України); виплати платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України); перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при здійсненні вищезгаданої банківської операції не було порушено приписи нормативно-правових актів НБУ, оскільки згідно умов договору банківського вкладу позивач міг отримати на свій вкладний (депозитний) рахунок переказ, який особисто внесений нею на банківський рахунок, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. При цьому, протилежного відповідач не довів.

Посилання відповідача на ст. 228 Цивільного кодексу України, в даному випадку, є помилковими, адже суб'єктом владних повноважень, не доведено з посиланням на належні та допустимі докази незаконного заволодіння позивачем майном держави - коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача щодо визнання договору банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р. нікчемним та необхідність його скасування, оскільки останнє порушує права та законні інтереси позивача в силу вимог ч. 5 ст. 38 Закону №4452-VI.

В той же час, правомірність рішення відповідача щодо визнання договору банківського вкладу №334922 від 13.03.2014 р. судом не досліджувалась, оскільки сторонами не надано суду підтвердження укладення даного договору, внесення на виконання його умов коштів та неотримання за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми гарантованої до відшкодування.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а відтак у разі незгоди з діями/бездіяльністю та рішенням суб'єкта владних повноважень в тому числі щодо невключення позивача як вкладника до переліку вкладників, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту, зокрема, шляхом скасування рішення щодо визнання договору банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р. нікчемним та зобов'язання надати додаткову інформацію про позивача як вкладника.

Так, пунктом 6 р. ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

З урахування викладеного, та враховуючи протиправність рішення відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ЄВРОГАЗБАНК».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення не виконав.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

Частиною 3 ст. 94 КАС України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено..

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (код ЄДРПОУ 34693790) Оберемка Романа Анатолійовича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р., укладеного між ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» та фізичною особою ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1).

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (код ЄДРПОУ 34693790) Оберемка Романа Анатолійовича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу №348670 від 16.06.2014 р. в сумі 1883 Євро (одна тисяча вісімсот вісімдесят три євро 00 центів) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у розмірі 48,72 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов