Постанова № 53644102, 16.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/5404/15

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган Київської міської радипро скасування Розпорядження №579 від 10.04.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність відповідача з скасування державної реєстрації Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2012 № 579 «Про вставлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг»; просить суд скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою від 23.09.2015 року третю особу Виконавчий орган КМР (КМДА) замінено на Київську міську державну адміністрацію як виконавчий орган Київської міської ради.

Третя особа Київська міська державна адміністрації як виконавчий орган Київської міської ради свого відношення на позов суду не висловила, явку уповноваженого представника не забезпечила, документи витребувані судом не надала.

Протокольною ухвалою від 26.10.2015 року судом змінено назву відповідача на нову - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

11.02.2015 року ОСОБА_1 звернулась листом від 06.02.2015 з пропозицією до Головного управління юстиції у м. Києві про перегляд зареєстрованого Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2012 № 579 «Про вставлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» (далі - Розпорядження) та скасувати рішення про його державну реєстрацію.

Листом від 26.02.2015 року № 6/33/2112 Головне управління юстиції у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що не вбачається підстав для скасування рішення про державну реєстрацію Розпорядження.

З огляду на вказане, позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача з скасування державної реєстрації Розпорядження, просить визнати її протиправною та скасувати державну реєстрацію останнього.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства юстиції України № 32/5 від 31.07.2000 затверджено "Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру" (далі - Порядок).

Згідно пунктом 2 Порядку, останній визначає процедуру скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - скасування рішення про державну реєстрацію), дату виключення з державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - державний реєстр) нормативно-правового акта, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, опублікування рішення про скасування державної реєстрації, оскарження скасування рішення про державну реєстрацію.

У відповідності до положень п. 6 Порядку перегляд зареєстрованого нормативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію здійснюється органом державної реєстрації у разі надходження пропозицій від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи.

При надходженні пропозицій орган державної реєстрації їх аналізує, здійснює перегляд нормативно-правового акта, щодо якого надійшла пропозиція, на відповідність чинному законодавству станом на дату перегляду та приймає відповідне рішення залежно від результатів перегляду.

Оцінюючи вказане, суд дійшов висновку, що відповідне рішення «залежно від результатів перегляду» полягає у скасуванні державної реєстрації або у відмові у скасуванні такої державної реєстрації нормативно-правового акту.

Скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта оформлюється наказом органу державної реєстрації (п.9 Порядку).

Крім того, рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта може бути оскаржено до суду (абз. 3 п.13 Порядку).

Аналізуючи вищевикладене, зміст Порядку, судом не встановлено визначення останнім конкретної форми рішення, яке приймається у разі відмови у задоволенні пропозиції про скасування державної реєстрації нормативно-правового акту.

Проте, системний аналіз вказаних положень в свої сукупності дає підстави суду дійти до висновку, що обов'язок органу реєстрації прийняти відповідне рішення залежно від результатів перегляду реалізується у формі наказу, яким скасовується або відмовляється в скасуванні державної реєстрації відповідного нормативно-правового акту.

Як встановлено судом з пояснень сторін, матеріалів справи, письмових заперечень, рішення у формі наказу, яким було б відмовлено у задоволенні пропозиції позивачки щодо скасування держаної реєстрації Розпорядження, Головним управлінням юстиції у м. Києві не приймалось, проте надано відповідне повідомлення про відмову у формі листа від 26.06.2015 року № 6/33/2112.

Відтак, встановленого Порядком рішення у формі наказу відносно пропозиції позивачки відповідачем не прийнято.

З огляду на це, наявна бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення, передбаченого абз. 2 п. 6 Порядку, а не бездіяльність по скасуванню, оскільки за наслідком розгляду пропозиції заявника може бути прийнято одне з двох можливих рішень: про скасування державної реєстрації або про її відмову.

За таких обставин, позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Окрім того, згідно пункту 5 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта здійснює орган державної реєстрації, який здійснив державну реєстрацію цього акта.

Зазначене, зумовлює відсутність підстав для прийняття саме судом рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акту, оскільки вказане належить до виключної компетенції відповідача в цій частині. Проте суд не позбавлений права зобов'язати відповідача вчинити дії з прийняття відповідного рішення у разі наявності бездіяльності або оскаржуване негативне для заявника рішення суб'єкта владних повноважень буде визнано судом протиправним.

Підсумовуючи, суд зазначить, що фактично позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушених прав та інтересів, з підстав і обставин, зазначених вище.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк