Постанова № 53644017, 05.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2015 року 10:41 № 826/19041/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Погрібніченка І.М.,

судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Молчанової Н.К.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу №563 від 31.07.2015 р. в частині,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу №563 від 31.07.2015 р. в частині, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний, оскільки прийнятий з істотними порушеннями порядку призначення та проведення службового розслідування, порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, за відсутності в діях ОСОБА_1

При цьому, позивач стверджує, що в оскаржуваному наказі фактично не відображені належним чином підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати пункти 2, 7.10, 7.11 наказу голови Державної фіскальної служби України №563 від 31.07.2015 р. «Про результати перевірки Київської міської митниці ДФС» в частині звільнення із займаної посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС ОСОБА_1.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.11.2015 р., підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що дії Державної фіскальної служби України щодо проведення перевірки та оформлення її результатів оскаржуваним наказом є правомірними, оскільки вчинені у межах повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства. Крім того, представник відповідача зазначив, що за висновками перевірки позивачем порушено п.п. 4, 27, 39, 40 п.4 Положення про Київську міську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 20.08.2014 р. №54, що виявилось у незабезпеченні належного виконання службових обов'язків, організації роботи митного контролю та митного оформлення товарів, боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, зокрема, в обсягах, визначених за результатами застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, проведення аналізу митних оформлень, де контрагентами виступали фірми з ознаками фіктивності, що в сукупності свідчить про порушення трудової дисципліни та є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної фіскальної служби України №1276-о від 07.11.2014 р. «Про призначення ОСОБА_1» ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Київської міської митниці ДФС, звільнивши з посади начальника митного поста «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Згідно наказу Державної фіскальної служби України №111-о від 10.11.2014 р. вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 07.11.2014.

В подальшому, ДФС України прийнято розпорядження №162-р від 11.05.2015 р. про проведення перевірки Київської міської митниці ДФС з метою вивчення стану організації роботи Київської міської митниці ДФС щодо виконання доведених показників надходжень митних платежів до бюджету, наказів, інших розпорядчих документів, організації митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил та з інших питань.

Відповідно до зазначеного наказу для проведення перевірки направити робочу групу у складі працівників Державної фіскальної служби України та територіальних органів згідно з додатком.

03.07.2015 р. складено акт про результати перевірки Київської міської митниці ДФС з окремих питань організації роботи №1224/99-99-14-01-01-20.

В подальшому, Директором Департаменту внутрішнього аудиту та контролю складено доповідну записку Голові Державної фіскальної служби України «Про результати перевірки Київської міської митниці ДФС» №1460/99-99-14-01-01-18 від 31.07.2015 р.

Наказом ДФС України №563 від 31.07.2015 р. «Про результати перевірки Київської міської митниці ДФС» оформлено результати перевірки.

Так, за результати перевірки встановлено окремі недоліки та порушення при організації митного контролю й митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьби з контрабандою та протидії митним правопорушенням, зокрема, Київською міською митницею не забезпечено виконання індикативних показників надходжень загального фонду у січні 2015 року - 88,6 відс. (відставання - 200,4 млн. грн.), у травні 2015 року - 94,4 відс. (відставання - 136,9 млн. грн.) (начальник митниці ОСОБА_4, звільнений 26.05.2015) та червні 2015 року - 88,3 відс. (відставання - 361,3 млн. грн.).

З метою поліпшення роботи органів ДФС, усунення виявлених недоліків і порушень у роботі та недопущення їх у подальшому, забезпечення належного рівня адміністрування податків, організації митного контролю та митного оформлення, боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, п. 2 наказу №563 від 31.07.2015 р. вирішено на підставі ст. 147, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України звільнити із займаної посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС ОСОБА_1, яким не забезпечено належного виконання службових обов'язків, організацію роботи митного контролю та митного оформлення товарів, боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, зокрема, в обсягах, визначених за результатами застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, та щодо відпрацювання отриманих від уповноважених органів орієнтувань, проведення аналізу митних оформлень, де контрагентами виступали фірми з ознаками фіктивності, що призвело до порушень п.п.4, 27, 39, 40 п. 4 Положення про Київську міську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 20.08.2014 №54. Але враховуючи, що на сьогодні ОСОБА_1 надано дні відпочинку (наказ Київської міської митниці ДФС від 22.07.2015 №841-ос), звільнивши у перший робочий день після виходу його на роботу.

Підстава: акт перевірки від 03.07.2015 р. №1224/99-99-14-01-01-20, доповідна записка Департаменту внутрішнього аудиту та контролю від 31.07.2015 №1460/99-99-144-01-01-18, п. 4 наказу ДФС від 06.07.2015 №469 «Про підсумки роботи органів ДФС за січень-травень та травень 2015 року», пояснення ОСОБА_1 без дати.

Відповідно до п.п. 7.10 та 7.11 наказу №563 від 31.07.2015 р. начальнику Київської міської митниці ДФС Піковському І.О. забезпечити: ознайомлення ОСОБА_1, ОСОБА_6 з даним наказом під особистий підпис; проведення розрахунку з ОСОБА_1 згідно з діючим законодавством.

Незгода позивача із зазначеними пунктами наказу зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України.

Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу», який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону №3723-XII, державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону № 3723-XII).

Статтею 10 Закону № 3723-XIІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Наказом Головного управління державної служби України №214 від 04.08.2010 року затверджено Загальні правила поведінки державного службовця, які є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів (далі - Правила). Вони ґрунтуються на Конституції України, Законі України "Про правила етичної поведінки" та визначених статтею 3 Закону України "Про державну службу" принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців.

Ці загальні правила встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно із Законом України "Про державну службу" (п.1.2 Правил).

Відповідно до п.п.2.4-2.5 Правил державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків.

Державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

Державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

Відповідно до абз. 10 п. 1.2 Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 N 918, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 р. за N 154/18892, службова перевірка - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування дотримання посадовими особами під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, з'ясування наявності підстав для проведення службового розслідування або встановлення обставин вчинення незначного дисциплінарного чи іншого правопорушення.

Пунктом 1.4 Інструкції №918 визначено, що з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону України "Про державну службу", Дисциплінарного статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.

Згідно з п.п. 5.9, 5.10 Інструкції №918 посадові особи повинні всебічно сприяти проведенню службового розслідування, надавати членам комісії правдиві пояснення, інформацію, матеріали, їх копії, виконувати інші законні вимоги членів комісії, що стосуються мети та завдань проведення службового розслідування.

Письмові пояснення надаються членам комісії на ім'я особи, яка призначила службове розслідування. Письмові пояснення власноручно підписуються особою, яка їх надала, на кожному аркуші у нижньому правому куті із зазначенням прізвища, ініціалів та дати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання листа Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Державної фіскальної служби України від 13.07.2015 р. №25336/7/99-99-14-01-01-17 щодо надання пояснень стосовно порушень та недоліків, виявлених у ході перевірки, позивачем надано письмові пояснення щодо належного виконання обов'язків стосовно організації роботи управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням, митного поста «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» та відділу чергових.

Відповідно до п. 7.2 Інструкції №918 метою службової перевірки є з'ясування дотримання посадовими особами під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, з'ясування наявності підстав для проведення службового розслідування або встановлення обставин вчинення незначного дисциплінарного чи іншого правопорушення.

Згідно з п. 7.6 Інструкції №918 результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім'я керівника, який призначив службову перевірку, і підписуються посадовою особою, яка її провела, або головою комісії у разі проведення службової перевірки комісією. У доповідній записці зазначаються мета перевірки, строк її проведення, посадова особа (особи), яка (які) проводила (и) перевірку, приводи для її проведення, заходи, здійснені під час перевірки, й одержані при цьому результати, висновки і пропозиції, а також інші відомості, необхідні для прийняття законного рішення.

З матеріалів службової перевірки та оскаржуваного наказу вбачається, що позивача вирішено звільнити із займаної посади на підставі ст. 147 та п.1 ст. 41 КЗпП України.

Пунктом 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Згідно з ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало неналежне виконання службових обов'язків та порушення трудової дисципліни.

Так, відповідно до Наказу ДФС України від 20.08.2014 р. №54, яким затверджено Положення про Київську міську митницю ДФС, митниця відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за дотриманням законодавства України з питань державної митної справи; проводить аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю; запобігає та протидіє порушенням митних правил; виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушень у сфері державної митної справи, вживає заходів щодо їх усунення.

Поясненнями позивача на ім'я голови ДФС України спростовуються доводи відповідача щодо неналежне виконання службових обов'язків та порушення трудової дисципліни.

При цьому, представник відповідача зазначає, що для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення, що суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства.

Наведене в сукупності свідчить про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що для відновлення прав та інтересів позивача необхідним є скасування п. 2 та 7.11 наказу №563 від 31.07.2015 р. як протиправних.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу не виконав.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 2, 7.11 наказу голови Державної фіскальної служби України №563 від 31.07.2015 р. «Про результати перевірки Київської міської митниці ДФС» в частині звільнення із займаної посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.