Постанова № 53643678, 17.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4613/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю: секретаря - Мороз А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 або позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Київському районі або відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 465-15.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що в оскаржуваному повідомленні-рішенні від 30.06.2015р. №465-15 не зазначено, за якою адресою знаходиться земельна ділянка, площа земельної ділянки та не додану розрахунку. Інформацію про те, за яку земельну ділянку позивачу нараховано грошове зобов'язання (АДРЕСА_1), їй повідомлено усно, у приміщенні ДПІ у Київському районі. Як зазначає позивач, за вказаної адресою їй на праві спільної сумісної власності належить 1/6 частина нежитлового вбудованого приміщення підвалу та першого поверху №415 загальною площею 884 кв. м., яке розташовано в багатоквартирному будинку. Окрім позивачки, вказаним приміщенням володіють ще дві фізичні особи. При цьому земельна ділянка ніким з співвласників не оформлювалася, балансоутримувачем будинку є комунальне підприємство ЖК «Вузівський». Між трьома співвласниками нежитлового приміщення та ЖКС «Вузівський» укладено договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника. При цьому у письмових запереченнях проти позову, наданих до суду у судовому засіданні 04.11.2015р., представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

30.06.2015р. ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно з п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення № 465-15 від 30.06.2015р., яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем Земельний податок з фізичних осіб 18010700, у сумі 10940,51 грн. (а. с. 70).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування вказаного грошового зобов'язання, стало те, що позивач є власницею 1/3 частки нежитлового приміщення підвалу та приміщення першого поверху №415 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,029467 га.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 ст. 286 ПК України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Статтею 58 ПК України, встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем в порушення ст. 58 ПК України не надано розрахунку податкового зобов'язання.

Крім того, суд вважає хибним нарахування позивачу зобов'язання з земельного податку, з огляду на таке.

Згідно з п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Згідно з пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Згідно пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку, встановленого Земельним Кодексом України.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 ніким із співвласників нежитлового приміщення у власність чи користування не оформлювалась, а багатоквартирний житловий будинок, який розташований за цією ж адресою, знаходиться на балансі ЖКС "Вузівський", що підтверджується договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №453 від 01.10.2012р., укладеним між трьома співвласниками (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) та КП ЖКС "Вузівський" (а. с. 60-61) та довідкою ЖКС «Вузівський» (а. с. 62).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем, який проти позовних вимог заперечував, не надано жодних доказів того, що позивач, ОСОБА_2 володіє законним правом власності, або користування земельною ділянкою, за яку відповідачем нараховано грошове зобов'язання зі спати земельного податку, враховуючи, що на вимогу суду надати розрахунок грошового зобов'язання та дані з Державного земельного кадастру, на підставі яких приймалося оскаржуване рішення, відповідачем не надано зазначених документів, а надано довіку про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки (складену на підставі клопотання ФОП ОСОБА_7, гв. ОСОБА_8), суд доходить висновку про безпідставність нарахування ДПІ у Київському районі позивачу грошового зобов'язання згідно повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 465-15.

За таких умов суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі положень ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 листопада 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 156, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 30.06.2015р. №465-15.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 17 листопада 2015 року.

Суддя Л.М. Токмілова

.