Постанова № 53643654, 17.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5842/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року 12 год.00 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд, розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 28.09.2015 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 28.09.2015 року суд зазначав про обов'язок відповідача подати у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень з приводу яких подано позов.

Представник відповідача у жодне судове засідання, в тому числі 10.11.2015 року не з'являвся, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Письмових заперечень проти позовної заяви не надавав.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Представник позивача в судове засідання 10.11.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39 537,34 грн.;

рішення від 18.09.15 р. № 0022371701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиною внеску на суму 292, 60 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно ч.6 ст.128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, підтверджені доказами, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного

У період з 14.08.15 р. по 25.08.15 р. Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14 р. по 31.12.14 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 1899/15-54-17-01/НОМЕР_4 від 04.09.15 р. (а.с. 10-24), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020;

п. 4, ст. 6, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 3.2 розділу ІІІ «Порядку формування та надання страхувальниками звітності про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

ст. 20 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки), а саме:

податкове повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39 537,34 грн. (а.с. 25);

рішення від 18.09.15 р. № 0022371701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиною внеску на суму 292, 60 грн. (а.с. 27);

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн. (а.с. 26.)

Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями звернувся до суду для їх оскарження та скасування.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Що стосується прийнятих відповідачем рішень від 18.09.15 р. № 0022371701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиною внеску на суму 292, 60 грн. (а.с. 27) та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн. (а.с. 26.), суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи, згідно наявних у матеріалах доказів, вказані рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 1899/15-54-17-01/НОМЕР_4 від 04.09.15 р. (а.с. 10-24), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 4, ст. 6, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 3.2 розділу ІІІ «Порядку формування та надання страхувальниками звітності про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме, порушення термінів надання звітності та заниження єдиного внеску за 2014 рік у розмірі 5851, 95 грн.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 02.03.2014 року між ТОВ «Камасутра» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу б/н. Предметом договору був товар - алкогольні напої у кількості, асортименті і за цінами згідно з накладними (а.с. 38).

Згідно акту перевірки, позивачем було включено до валових витрат у червні місяці 2014 року було включено витрати по видатковій накладній від 10 квітня 2014 року № 0004 ТОВ «Камасутра» (код ЄДРПОУ) на суму 16863, 90 грн. (), згідно п. 3.1 Договору купівлі-продажу б/н від 02.03.2014 року, покупець зобов'язаний сплатити вартість партії товару перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Продавця не пізніше 31 грудня 2015 року. Станом на кінець перевіряє мого періоду грошові кошти за товар не перераховано. Відтак, відповідач робить висновок, що позивачем порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, оскільки позивач не мав права відносити вказані витрати по видатковій накладній від 10 квітня 2014 року № 0004 за договором укладеним з ТОВ «Камасутра», враховуючи, що позивачем не було сплачено суму 16863, 90 грн.

Також, відповідач зробив висновок, що оскільки позивачем було завищено валові витрати на суму 16863, 90 грн. то дане завищення призвело до заниження суми єдиного внеску за 2014 рік в сумі 5851, 95 грн.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача, оскільки пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, враховуючи, що представником позивача було надано перевіряючим, а також суду, належним чином оформлену видаткову накладну від 10 квітня 2014 року № 0004 ТОВ «Камасутра» (код ЄДРПОУ) на суму 16863, 90 грн. (а.с. 40) згідно якої ФОП ОСОБА_1 отримав, а ТОВ «Камасутра» відвантажило відповідний товар на суму 16863, 90 грн., в тому числі ПДВ 2810, 65 грн., а згідно п. 3.1 Договору купівлі-продажу б/н від 02.03.2014 року, покупець зобов'язаний сплатити вартість партії товару перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Продавця не пізніше 31 грудня 2015 року, суд дійшов висновку, що позивач мав право віднести вищезазначену суму до валових витрат.

Відтак, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем зроблено невірний висновок щодо неможливості віднесення відповідних сум до валових витрат позивачем та як наслідок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було прийнято протиправні рішення від 18.09.15 р. № 0022371701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиною внеску на суму 292, 60 грн. (а.с. 27) та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн. (а.с. 26.).

Що стосується правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39 537,34 грн. (а.с. 25), суд зазначає, що воно було прийнято, у зв'язку із встановленим згідно акту перевірки порушенням позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, що позивачем протягом 2014 року здійснювалась реалізація товару на суму 19088, 67 грн., який не облікований у встановленому порядку. Окрім того, згідно акту перевірки відповідач зазначає, що за наслідками перевірки, відповідно до наданих до перевірки книг обліку розрахункових операцій, даних щоденних фіскальних звітних чеків, контрольних стрічок, відповідачем встановлено не роздрукування щоденного фіскального звітного чека (Z-звітів) щоденно на реєстраторах розрахункових операцій за 09.05.2014 рік, 02.08.2014 року, 03.08.2014 року та у книзі обліку розрахункових операцій не роздруковано щоденних фіскальних звітних чеків за 24.08.2014 рік.

Під час розгляду адміністративної справи суд встановив, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39 537,34 грн. діяв не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ухвалі від 03.12.2013 у справі № 21-428а13 за позовом ТОВ «Манулі Флуіконнекто» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, вказав, що відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО, оскільки не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у КОРО - триваюче.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відтак, під час розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку за вчинення позивачем продовжуваного та триваючого порушень щодо нерозрукування та незберігання фіскальних звітних чеків відповідно правомірним є застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 340 грн.

Що стосується висновку відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 порядку ведення обліку ведення товарів, суд зазначає, що відповідно до вимог п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням представника позивача, що положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку. Порядок обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, ведуть Книгу обліку доходів і витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.13 р. № 481. В свою чергу Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів. До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару, наприклад: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Під час розгляду адміністративної справи представником позивача було надано суду відповідні накладні на товар (а.с. 28-37).

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39 537,34 грн. підлягає скасуванню, в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 39197, 34 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що відповідачем з урахуванням всіх критеріїв, визначених у ч. 3 ст. 2 КАС України було порушено права позивача при винесені податкового повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39 537,34 грн., рішення від 18.09.15 р. № 0022371701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиною внеску на суму 292, 60 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн., що є підставою для визнання таких рішень протиправними та скасування рішення від 18.09.15 р. № 0022371701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн., а також скасуванню, в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 39197, 34 грн. податкового повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що судом не встановлено обставин, які б спростовували правову позицію позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.15 р. № 0022401701 за порушення норм регулювання обігу готівки та норм про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 39537,34 грн., в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 39197, 34 грн.;

Скасувати рішення від 18.09.15 р. № 0022371701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиною внеску на суму 292, 60 грн.;

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.15 р. № 0022381701 по єдиному внеску на суму 5 851,95 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Тарасишина