Постанова № 53643326, 11.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року 810/5229/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 №992/0037781702/192.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що загальна сума від реалізації товарів у період з 02.12.2013 по 31.08.2014 сукупно без урахування податку на додану вартість не перевищувала 300000,00 грн. У зв'язку з цим, твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.181.1 ст. 181, п. 187.1 ст. 187, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України не відповідає дійсності, а відтак, податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судове засідання з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Частиною шостою статті 128 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.07.2013 та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ з 11.07.2013.

Основними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11) та діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 10.07.2013 по 31.12.2014 позивач перебувала на загальній системі оподаткування.

Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 було укладено договори поставки товарів з ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна", ТОВ "Баядера Логістик", ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Кримська водочна компанія", Філій "Кушнер-Оболонь 2" ТОВ "Кушнер", КВ ТОВ "Злагода-Опт" протягом грудня 2013 року та 2014 року.

Оскільки контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, ціна за переданий ними позивачу товар включала в себе суму ПДВ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Вчинення вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами протягом грудня 2013 року та 2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи первинно-бухгалтерськими документами, а саме: договорами поставки товарів, товарно-транспортними, податковими та видатковими накладними.

Як встановлено судом, розмір отриманих ФОП ОСОБА_1 доходів від здійснення господарської діяльності за період з 02.12.2013 по 31.08.2014 становив 358163,75 грн.

В період з 23.07.2015 по 05.08.2015 на підставі наказу від 08.07.2015 №742 та направлень на перевірку від 23.07.2015 №№611, 612, 613 посадовими особами Білоцерківської ОДПІ згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2013 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 12.08.2015 №1220/17-2/НОМЕР_1/91, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в частині вимог виконання даного пункту щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 50506,18 грн., у т.ч. за вересень 2014 року - 8481,70 грн., жовтень 2014 року - 13620,83 грн., листопад 2014 року - 13151,52 грн., грудень 2014 року - 15252,13 грн.;

- п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України відносно терміну подання декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року.

З Акту перевірки вбачається, що до таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що станом на 31.08.2014 сума виручки ФОП ОСОБА_1 від здійснення роздрібної торгівлі з 02.12.2013 по 31.08.2014 склала 358163,75 грн.

У зв'язку з цим, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 була зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію її як платника податку на додану вартість. Оскільки позивач в період з 01.09.2014 по 10.09.2014 не зареєструвалась платником податку на додану вартість, з огляду на положення Податкового кодексу України вона з 11.09.2014 несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до податкових зобов'язань ПДВ в сумі 50506,18 грн.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 податкові декларації з ПДВ за вересень-грудень 2014 року не подано, останній нараховані штрафні санкції в розмірі 680,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 №992/0037781702/192, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 63812,73 грн., з яких: 50506,18 грн. - за основним платежем; 13306,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Враховуючи визначення терміну "податкове зобов'язання", визначеного в підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, судом проведено сукупний аналіз норм податкового законодавства.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначений порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до даної норми права доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно п. 181.1 ст. 181 Податкового Кодексу України, разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктами 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже було зазначено судом, позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та його господарська діяльність відповідала критеріям, визначеним ст. 177 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що станом на 31.08.2014 сума виручки позивача від здійснення роздрібної торгівлі за період з 02.12.2013 по 31.08.2014 дійсно складає 358163,75 грн.

Проте, позивачем не було перевищено визначеної п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України загальної суми виручки від здійснення роздрібної торгівлі, що підлягають оподаткуванню ПДВ, починаючи з 02.12.2013 по 31.08.2014, з огляду на таке.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, зокрема крім, податку на додану вартість.

Підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України встановлено ставку податку від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Та відповідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України такі операції оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Тобто, як вбачається з наведених норм законодавства, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є платником податку на додану вартість, то сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб'єкт господарювання здійснює операції, які не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку).

Крім того, слід зауважити, що ціна таких товарів під час їх подальшої реалізації шляхом роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах буде складатись в тому числі з вказаних 20 відсотків податку на додану вартість, що були включеними постачальником цих товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальна сума отриманої ФОП ОСОБА_1 виручки від здійснення роздрібної торгівлі за період з 02.12.2013 по 31.08.2014 у розмірі 358163,75 грн. складається зокрема з податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки податковим органом не було взято до уваги тієї обставини, що отримана ФОП ОСОБА_1 сума виручки в розмірі 358163,75 грн. від здійснення роздрібної торгівлі за період з 02.12.2013 по 31.08.2014 включає в себе суму ПДВ, що суперечить п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України. При цьому, даний факт відповідачем не спростовано.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не зобов'язана була подавати до податкового органу заяву про реєстрацію її платником ПДВ, оскільки відповідачем помилково встановлений факт не дотримання гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців (300000,00 грн., без урахування ПДВ) за період з 02.12.2013 по 31.08.2014.

Таким чином, позивач не повинен нести відповідальність за неподання звітних податкових декларацій по ПДВ та не несе відповідальності за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що твердження відповідача, викладені в Акті перевірки Акт від 12.08.2015 №1220/17-2/НОМЕР_1/91, суперечать вимогам чинного законодавства та не відповідають дійсності, а отже є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 18.09.2015 №992/0037781702/192.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.