Рішення № 53641222, 17.11.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року Провадження №2/425/1273/15

Справа №425/3059/15-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Компаньйон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Кредитна спілка «Компаньйон» звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КС-7876/02.12.2013 р.-КР, у розмірі 8117 гривень 47 копійок, з яких: 5077 гривень 35 копійок заборгованість по кредиту; 3040 гривень 12 копійок заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом, та судових витрат.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 17 листопада 2015 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не зявились. Представник позивача у своїй заяві просив розглянути справу без його участі. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У звязку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 22 жовтня 2015 року та 17 листопада 2015 року, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини пятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові, представник позивача вказував на те, що між кредитною спілкою та відповідачем був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом видачі кредиту. А відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування у строки встановлені договором, належним чином не виконував. Тому у банка виникло право дострокового стягнення з відповідача кредиту і процентів за його користування, при чому останні із перерахунком за весь строк користування кредитом у звязку із стягненням боргу в судовому порядку.

На основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1), 02 грудня 2013 року, звернулась до кредитного комітету кредитної спілки «Компаньйон» (код ЄДРПОУ: 26341572) із заявою, якою просила надати їй кредит у розмірі 6000 гривень, на соціальні потреби (а.с.5,6-7).

Того ж дня, ОСОБА_1 та кредитна спілка «Компаньйон» уклали договір кредитування №КС-7876/02.12.2013 - КР, за яким кредитна спілка взяла на себе зобовязання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000 гривень, на умовах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. При цьому сторони договору передбачили, що плата за користування кредитом (проценти) становить 0,134246% на день від суми залишку кредиту, виходячи із річної процентної ставки 49% (а.с.8).

На підставі вказаного договору, ОСОБА_1, 02 грудня 2013 року отримала 6000 гривень (а.с.9).

І того ж дня, кредитна спілка «Компаньйон» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору кредитування №КС-7876/02.12.2013 - КР, якою передбачили, що у разі стягнення боргу у судовому порядку, проценти складуть 135% річних від залишку основної суми кредиту за весь період користування кредитом, а кредитна спілка проводить перерахунок оплати. При цьому, ОСОБА_1 власним підписом засвідчила, що з усіма пунктами додаткової угоди згодна (а.с.10).

Починаючи з березня 2014 року, ОСОБА_1 свої зобовязання щодо сплати кредиту та процентів у строки та порядку передбачені договором та графіком, почала порушувати, а з червня 2014 року перестала виконувати взагалі (а.с.11-12).

Девятого вересня 2015 року кредитна спілка «Компаньйон» звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї боргу за договором кредитування №КС-7876/02.12.2013 КР, у достроковому порядку (а.с.3-4).

Із встановлених обставин вбачається, що між кредитною спілкою «Компаньйон» та ОСОБА_1 виникли цивільні (зобовязальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а вказаний відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у зобовязанні, на повернення відповідачем, як боржником у зобовязанні, отриманого ним кредиту та сплати належних позивачу процентів за користування кредитом.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 Цивільного Кодексу України зобовязання можуть виникати з договорів, які стають обовязковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статті 1054 Цивільного Кодексу України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою), відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у строки та порядку, передбаченому договором.

Так, 02 грудня 2013 року ОСОБА_1 та кредитна спілка «Компаньйон» уклали договір про надання споживчого кредиту (договір кредитування) №КС-7876/02.12.2013 - КР, за яким кредитна спілка взяла на себе зобовязання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000 гривень, на умовах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором та графіком (а.с.8,10 зворотній бік).

Сторони договору встановили, що кредитодавець зобовязується надати позичальнику кредит у день підписання договору (пункт 2.2. кредитного договору).

Факт належного виконання кредитодавцем зобовязання з видачі кредиту у розмірі 6000 гривень позичальнику: ОСОБА_1 підтверджується видатковим касовим ордером від 02 грудня 2013 року (а.с.9), який також свідчить і про те, що кредит у розмірі 6000 гривень, отримала саме остання.

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обовязку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони договору встановили, що кредит надається позивачем строком на 36 фактичних місяців від дати надання позичальнику кредиту (пункт 2.1. кредитного договору), при цьому позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (у розмірі 0,134246% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) до закінчення цього строку (пункти 2.3. та 3.2. кредитного договору). Також позивач та відповідач встановили у договорі, що погашення кредиту та процентів за користування ним здійснюватиметься згідно з графіком платежів, що є додатком до кредитного договору (пункт 3.4. кредитного договору).

Графіком платежів, сторони кредитного договору встановили, що зобовязання позичальника з повернення кредиту та сплата процентів повинно виконуватись частинами, при цьому графіком встановлені конкретні строки та розміри кожної частини грошового зобовязання позичальника і по поверненню кредиту, і по сплаті процентів (а.с.10 зворотній бік).

Також сторони передбачили у кредитному договорі, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається у такому порядку: спочатку проценти, а в наступну чергу основна сума кредиту (пункт 3.6. договору).

Відповідно до положень частини першої статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання).

Виходячи з розрахунку заборгованості за договором кредитування №КС-7876/02.12.2013 КР, у якому враховано оплати здійснені відповідачем (а.с.11), ОСОБА_1, як позичальник, починаючи з березня 2014 року почала порушувати взяті на себе зобовязання по поверненню кредиту та сплаті процентів (оскільки сплачувала грошові кошти не у повному обсязі та не у строки передбачені договором і графіком), а з червня 2014 року, вказані зобовязання перестала виконувати взагалі. Тобто, в порушення взятого на себе зобовязання, допустила затримку сплати щомісячних частин кредиту та процентів за його користування, на строк що перевищує один календарний місяць.

Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

А з огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, договором кредитування №КС-7876/02.12.2013 КР, позивач та відповідач встановили, що у випадку затримання ОСОБА_1 сплати частини кредиту та/або процентів за його користування на строк, що перевищує один календарний місяць, кредитна спілка «Компаньйон» отримує право дострокової вимоги повернення кредиту та сплати процентів за весь фактичний строк користування кредитом (пункт 5.4.2. договору).

Поряд з цим, умовами пункту 2 додаткової угоди до договору кредитування №КС-7876/02.12.2013 - КР, позивач та відповідач передбачили, що у разі стягнення боргу у судовому порядку, проценти складуть 135% річних від залишку основної суми кредиту за весь період користування кредитом, а кредитна спілка проводить перерахунок їх оплати. При цьому, ОСОБА_1 власним підписом засвідчила, що з усіма пунктами додаткової угоди згодна (а.с.10).

Таким чином, кредитна спілка «Компаньйон» дійсно набула право вимоги повернення боргу у вигляді кредиту (у розмірі 5077 гривень 35 копійок) та процентів за його користування, виходячи із ставки 135% річних від залишку основної суми кредиту за весь період користування кредитом (тобто у розмірі 3040 гривень 12 копійок), що у загальній сумі складає: 8117 гривень 47 копійок.

Суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобовязання на підставі кредитного договору, а тому вважає доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цьому зобовязанні, на отримання від відповідача, як боржника, наданого йому кредиту та сплати процентів.

Отже, матеріально-правову вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитування №КС-7876/02.12.2013-КР у розмірі 8117 гривень 47 копійок, з яких: 5077 гривень 35 копійок це заборгованість по кредиту; 3040 гривень 12 копійок заборгованість по процентах за користування кредитом, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.2), вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі.

Отже, керуючись статтями 57-64,79,88,159-197,208,209,212-215,224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов кредитної спілки «Компаньйон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), на користь кредитної спілки «Компаньйон» (код ЄДРПОУ: 26341572) заборгованість за договором кредитування №КС 7676/02.12.2013 р. Кр від 02 грудня 2013 року у розмірі 8117 (вісім тисяч сто сімнадцять) гривень 47 (сорок сім) копійок, яка складається з наступного: 5077 (пять тисяч сімдесят сім) гривень 35 (тридцять пять) копійок - заборгованість за кредитом; 3040 (три тисячі сорок) гривень 12 (дванадцять) копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь кредитної спілки «Компаньйон» (код ЄДРПОУ: 26341572) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - Д.С. Коваленко