Ухвала суду № 53640261, 19.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/907/15-к Провадження №11-кп/773/480/15 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія:ч.3 ст.149 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Польового М.І.,

суддів Оксентюка В.Н., Бешти Г.Б.,

з участю секретаря Леміщак Ю.О.,

прокурора Жирицького Р.М.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2015 року,

яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ківерці Ківерцівського р-ну Волинської обл.., проживаючий по АДРЕСА_1., громадянин України, українець, з середньою освітою, працюючий монтажником, не одружений, не судимий;

- засуджений за ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з часу його затримання, а саме з 29 березня 2015 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Київ, проживає по АДРЕСА_2 громадянка України, українка, з середньою освітою, працююча, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, раніше судима:

- 10 червня 2015 року вироком Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.301 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- засуджена за ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у виді домашнього арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту її затримання.

Даний вирок та вирок відносно ОСОБА_1 від 10 червня 2015 року Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.301 КК України, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на 1 рік та із застосуванням ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, постановлено виконувати самостійно.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, Апеляційний суд Волинської області, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що в другій декаді березня 2015 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступила в попередню змову з ОСОБА_2, з яким тимчасово спільно проживала за адресою: АДРЕСА_2, з метою продати іншим особам свою малолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, за грошову винагороду в розмірі 20 000 доларів США.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 24 березня 2015 року, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та за її вказівкою, в підтвердження укладання усної угоди про продаж дитини, зателефонував до ОСОБА_7, та запропонував передати їм частину обумовленої суми грошових коштів, в якості завдатку.

В вечірній час зазначеного дня, в приміщенні кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_2, передала грошові кошти в сумі 1000 гривень ОСОБА_1, яка власноруч написала розписку про їх отримання та зобов'язалась відрахувати цю суму від суми 20 000 доларів США за продаж малолітньої дитини.

В подальшому, ОСОБА_7, усвідомлюючи готування до вчинення торгівлі малолітньої дитини, добровільно повідомила про це правоохоронні органи, а також разом із ОСОБА_8 добровільно надали згоду на участь в контролі за вчиненням даного злочину, згідно із ст. 271 КПК України.

Біля 14-ої години 10 хвилин 29 березня 2015 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, привели для продажу малолітню дочку ОСОБА_6 в приміщення кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, де обоє, вчинили торгівлю людьми щодо малолітньої особи, при цьому, ОСОБА_1, передала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свою малолітню дочку ОСОБА_6, а ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1, повернувшись до неї додому за свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_6, серії НОМЕР_1, та принісши документ, відав ОСОБА_1, яка передала цей документ ОСОБА_7.

Окрім того, ОСОБА_8, за вказівкою ОСОБА_1, за купівлю малолітньої ОСОБА_6, передав ОСОБА_2 обумовлену суму грошових коштів (імітаційні засоби) у розмірі 20 000 доларів США, що станом на 29 березня 2015 року, згідно офіційного курсу Національного Банку України становило загальну суму 470 260 гривень 48 копійок, та після того, як ОСОБА_7, ОСОБА_8 разом з малолітньою ОСОБА_6 залишили приміщення кафе, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані працівниками міліції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок суду щодо неї змінити, пом'якшити призначене обвинуваченій покарання, обравши покарання не пов'язане з позбавленням волі, застосувавши ст.ст.75, 79 КК України. Посилається на те, що призначене покарання є надто суворим, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_1 Судом не враховано, що обвинувачена вину у вчиненому визнала повністю, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, не намагалась применшити свою вину або перекласти на когось іншого, має постійне місце проживання, влаштувалась на роботу, має на утриманні малолітню доньку, злочин вчинила в молодому віці внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин та майнового стану, тяжких наслідків від скоєного не настало. Також, судом при призначені покарання не враховано, що ОСОБА_1 на даний час перебуває в стані вагітності, вагітність протікає тяжко, у зв'язку з чим потребує постійного медичного нагляду. За таких обставин вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України. Посилається на те, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Судом не враховано, як пом'якшуючу покарання обставину те, що ОСОБА_2 вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин та матеріального становища, вважав, що малолітню ОСОБА_6 нова сім'я зможе краще забезпечити. Крім цього, ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, його молодий вік, критичне ставлення до вчиненого та бажання стати на шлях виправлення. За таких обставин захисник ОСОБА_3 вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційних скарг, обвинувачених та захисників, які апеляційні скарги підтримали, представника потерпілого, який апеляційну скаргу щодо обвинуваченої ОСОБА_1 підтримав, прокурора, який апеляційні скарги заперечив, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.149 КК України є правильною і також не заперечується.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання ці вимоги закону судом в повній мірі дотримані.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, дані про їх особи та інші обставини, які впливають на ступінь відповідальності.

Так, до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд правильно відніс активне сприяння в розкритті злочину, критичне ставлення до скоєного та його позитивні характеристики.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд вірно відніс активне сприяння в розкритті злочину, перебування на утриманні малолітньої дитини, перебування в стані вагітності, збіг незадовільних майнового стану та житлових умов проживання.

Обґрунтовано суд не визнав обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки обвинувачені вживали алкоголь після вчинення злочину.

Твердження захисників в апеляційних скаргах про те, що судом не враховано дані про особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції ретельно були досліджені дані про особи обвинувачених, які належним чином враховані у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, дані про особи обвинувачених, визнання вини обвинуваченими, щире каяття, молодий вік обвинувачених, наявність кількох пом'якшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і свідчать про бажання обвинувачених стати на шлях виправлення, відсутність обтяжуючих обставин покарання, що вчинення злочину відбувалось під контролем працівників правоохоронних органів та тяжких наслідків від скоєного не настало.

За таких обставин суд першої інстанції, врахувавши всі обставини по кримінальному провадженню, в тому числі й ті, на які посилаються захисники в своїх апеляційних скаргах, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою вони засуджені, з реальним відбуванням покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів і підстав вважати його надто суворим немає.

Законних підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного покарання, з підстав наведених в апеляційних скаргах захисників, пом'якшення призначеного обвинуваченим покарання, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який утримується під вартою - в той самий строк з дня отримання її копії, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Польовий М.І. Оксентюк В.Н. Бешта Г.Б.