Рішення № 53637466, 17.11.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

№ 2/645/2204/15

№ 645/6715/15

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2015 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі Гудзенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності, визначення розміру часток, припинення зобовязання та визнання права спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що 05.01.2014 р. за угодою позики позивач передав відповідачеві ОСОБА_2 140000 грн. Відповідач зобовязався повернути позивачеві суму позики не пізніше 31.10.2014 р., однак не повернув.

Також зазначає, що відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1. Інша ? частина цієї ж квартири належить на спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 досягнута домовленість про припинення права власності на частку квартири, яка перебуває у власності останнього, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, проте його частка не визначена.

Просить суд припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ? частину квартири АДРЕСА_1; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ? частину вказаної квартири; визнати право спільної часткової власності на спірну квартиру, виділивши ОСОБА_2 1/2 частину, ОСОБА_4 ? частину, ОСОБА_3 ? частину квартири; припинити зобовязання ОСОБА_2 щодо повернення ОСОБА_1 боргу у розмірі 140000 грн.; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на ? частину квартири; визнати за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.22).

В судове засідання сторони не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, просила про розгляд справи у їх відсутність. При цьому позивач позовні вимоги підтримав, а відповідачі проти задоволення позову не заперечували (а.с.33, 35, 43).

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити рішення на підставі наданих суду письмових доказів.

Дослідивши надані суду письмові докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору дарування квартири від 24.01.2001 р., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить 2/4 частини квартири, розташованої за адресою: м.Харків, вул..Корчагінців б.48 кв.№35 (а.с.6).

Крім того, 2/4 частин вказаної квартири належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.12.1996 р. (а.с.12).

Також судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 виникли правовідносини щодо отримання останнім позики від позивача у розмірі 140000 грн., що підтверджується розпискою від 05.01.2015 р. (а.с.4).

Матеріали справи не містять даних про ухвалення рішення суду про стягнення вказаної грошової суми з ОСОБА_2 на користь позивача, у звязку з чим суд вважає недоведеними твердження позивача про наявність у ОСОБА_2 заборгованості перед позивачем у розмірі 140000 грн.

Також судом встановлено, що належне відповідачеві ОСОБА_2 спірне нерухоме майно не було передано в іпотеку та не було предметом застави при отриманні ним позики від позивача.

У звязку з чим позовні вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно, належне ОСОБА_2 в рахунок погашення вказаної заборгованості, не є належним способом захисту порушеного права позивача, та могло б мати місце лише під час провадження виконавчих дій щодо примусового стягнення вказаної суми, на підставі відповідного судового рішення, в порядку ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд вважає, що у позивача відсутнє право вимагати визначити (виділити) розмір часток співвласників квартири, належної іншим особам, оскільки він не є співвласником квартири, та безпосередньо його права, як власника цієї квартири, не порушені.

Підстави для припинення права власності ОСОБА_2, передбачені п.2 ч.1 ст.346, ч.2 ст.598, ст.600 ЦК України, на які посилається позивач, також відсутні, оскільки матеріали справи не містять відомостей про внесення до державного реєстру відповідного запису про відмову від права власності за заявою ОСОБА_2, договору або згоди сторін про припинення зобовязання за договором позики.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст.3, 10, 60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.346, 371, 372, 598 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності, визначення розміру часток, припинення зобовязання та визнання права спільної часткової власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: