Рішення № 53636812, 18.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 758/10411/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Сербіна Н.Г.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13993/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по квартирній платі та за надані комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у вересні 2014 року.

Зазначав, що КП «Спежитлофонд» виконує функції з утримання житлового будинку і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень будинку АДРЕСА_1 за надані комунальні послуги.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку, проте плату за утримання житла та за користування комунальними послугам здійснює не належним чином, внаслідок чого за період з 01.09.2013 року по 31.07.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 8 489,45 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом вірно встановлено, що рішенням Київської міської Ради народних депутатів від 01.03.2001 року за № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація», було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення « Спецжитлофонд».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 05.04.2005 року № 539 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Згідно акту прийому - передачі основних засобів вказаний будинок було прийнято на баланс КП « Спецжитлофонд».

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, що сторонами не заперечується.

12.03.2014 року між сторонами укладено договір № 05/01-533-К про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с.10-11) та договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 05/01-583.

Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач таких послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін\тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати квартирної плати та комунальних послуг у останньої утворилась заборгованість.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованість по квартирній платі та платі за надані комунальні послуги за період з 01.09.2013 року по 31.07.2014 року становить 8 489,45 грн. (а.с. 14).

У силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язаннь.

Натомість колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміру та періоду нарахування заборгованості враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 8 489,45 грн. яка складається з заборгованості за утримання будинків та прибудинкової території за період з 09.2013 року по 07.2014 року 6 345,60 грн. та центрального опалення за період з 11.2013 року по 04.2014 року в сумі 2 725,58 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргу апелянтом було долучено платіжне доручення від 22.10.2014 року, згідно якого, на підставі укладеного між сторонами договору від 12.03.2014 року, ОСОБА_5, який наразі проживає у вищезазначеній квартирі, було здійснено оплату за утримання будинку за період з 03.2014 по вересень 2014 року в розмірі 4 195,73 грн. та опалення за вказаний період в сумі 405,55 грн., а всього 4 601,28 грн.

Враховуючи, що оплата заборгованості була здійснені в жовтні 2014 року, тобто до ухвалення оскаржуваного заочного рішення в грудні 2014 року, колегія суддів приймає вказаний доказ до уваги та вважає за обхідне зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягнення, з урахуванням сплаченої відповідачем суми.

При цьому колегія суддів не враховує платежі за серпень 2014 року та вересень 2014 року, здійснені на підставі платіжного доручення від 22.10.2014 року, оскільки заборгованість за вказаний період не є предметом судового розгляду за даним позовом, а тому виходить за межі позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість з утримання будинків та прибудинкової території за період з 09.2013 року по 02.2014 року включно в розмірі 3 436,95 грн., а також заборгованість з централізованого опалення за період з 11.2013 по 02.2014 року та 04.2014 року в розмірі 2 320,03 грн., а всього стягненню підлягає 5 756,98 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2013 року по 03.2014 року є необґрунтованими, оскільки договір № 05/01-533-К про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 05/01-583, були укладені між сторонами лише 12.03.2014 року, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення і газопостачання, а також договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був укладений між сторонами 12.03.2014 року.

Проте позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг. Відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові та не позбавляє відповідача від зобов'язання з оплати витрат, визначених законом.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права тощо.

Враховуючи зазначене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягає зміні, шляхом зменшення суми що підлягає стягненню, з 8 489,45 грн. до 5 756,98 грн.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» заборгованості по квартирній платі та за надані комунальні послуги змінити, шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з 8 489 грн. 45 коп. до 5 756 грн. 98 коп.

В решті зазначене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: