Рішення № 53636475, 21.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 761/6181/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Піхур О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12973/2015 Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Музичко С.Г.,

суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з ПАТ «АКБ «Київ» було укладено договір банківського вкладу 139901 «Вагомий внесок», із строком на 370 календарних днів до 01.09.2014 року під 17,50% річних. Позивач свої зобов'язання за договором банківського вкладу виконала та внесла грошові кошти в розмірі 150 000,81 грн. У зв'язку з закінченням строку розміщення депозиту звернулась до відповідача із заявою про повернення коштів, але відповідач своїх зобов'язань виконав не в повному обсязі, кошти повернув частково. З урахуванням уточнень, позивач просила стягнути суму коштів за депозитом, що становить 34 259 гривень 65 копійок, проценти за період з 01.09.2014 року до 29.04.2015 року в сумі 3 958 гривень 63 копійки, три проценти річних в сумі 678 гривень 62 копійки, інфляційні втрати в сумі 10 072 гривні 34 копійки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «АКБ «Київ» про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

В судове засідання сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.76-78), причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в банку діє тимчасова адміністрація, тому вирішення спору можливе тільки з дотриманням вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що в разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на зазначені приписи законодавства та умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем, останнім протиправно невиконані обов'язки щодо повернення їй у строк вкладу (депозиту) та суму процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумами вкладів.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 на ПАТ «АКБ «Київ» укладено договір №139901 банківського строкового вкладу «Вагомий внесок», за умовами якого банком було отримано суму коштів у розмірі 150 000,81 грн. на вкладному рахункуНОМЕР_1, на строк 370 днів, з датою повернення 01 вересня 2014 року, з процентною ставкою 17,50 % річних. ОСОБА_2 звернулася до Банку із заявою про повернення коштів з вищевказаного рахунку, однак суму вкладу не отримала (а. с. 12). З виписки по картковому рахунку ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» позивача з 01.09.2015 року по 15.07.2015 року слідує, що залишок на рахунку позивача становить 34 259, 65 грн. (а.с.50).

Відповідно до п.3 зазначеного Договору Банк зобов'язався забезпечити повне та своєчасне нарахування та сплату процентів за вкладом згідно з умовами договору, по закінченню строку дії договорів повернути вкладнику вклад та суму нарахованих процентів.

Із вищенаведених умов укладеного між сторонами договору, банк зобов'язаний повернути вклад станом на дату закінчення строку розміщення. Проте, в порушення вимог ст.ст. 1060, 1068 ЦК України та умов договорів сума вкладу та сума процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумами вкладів позивачу до цього часу не повернуті, незважаючи на її звернення до банку із відповідними вимогами.

Таким чином, оскільки в укладеному між сторонами договорі визначено, що внесений позивачем вклад до Банку повертається на першу вимогу, ОСОБА_2 звернулась із відповідною заявою до відповідача про повернення банківського вкладу, а тому у банку виник безумовний обов'язок відповідно до закону та договору видати (повернути) позивачу суму вкладу.

24.06.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України 411 «Про відкликання банківської ліцензії» та ліквідацію ПАТ АКБ «Київ», згідно з яким з 25.06.2015 року розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано тієї обставини, що позивач звернулась з вимогою про повернення вкладу 01.09.2014 року, а з позовом до суду - 04.03. 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації, яка почала діяти з 25.06.2015 року.

Оскільки за договором банківського вкладу одна сторона (банк), прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Позивач належним чином виконала свої зобов'язання, передбачені укладеним договором банківського вкладу. Відповідачем були порушені умови, передбачені вказаним договором, в односторонньому порядку не виконується зобов'язання, яке виникло на підставі цього договору.

Таким чином, відмова банку у поверненні вкладу позивачу не була пов'язана із запровадженням тимчасової адміністрації, такі дії банку є неправомірними, суперечать умовам договору сторін, положенням ст. ст. 1058, 1060 ЦК України та порушують права позивача.

Оскільки відповідачем допущено порушення грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення банківського вкладу, нарахованих процентів, 3% річних, інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вкладу 34 259 гривень 65 копійок, проценти за період з 01.09.2014 року до 29.04.2015 року в сумі 3 958,63 грн., 3% річних за період з 01 вересня 2014 року до 29 квітня 2015 року в сумі 678 гривень 62 копійки, інфляційні втрати за період з 01.09.2014 року до 29.04.2015 року в сумі 10 072 гривень 34 копійки, а всього 48 969, 24 гривень.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 489,97 грн.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення заборгованості задовольнити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь ОСОБА_2 34 259 гривень 65 копійок заборгованості проценти в сумі 3 958 гривень 63 копійок, 3% річних в сумі 678 гривень 62 копійки, інфляційні втрати в сумі 10 072 гривень 34 копійки, а всього 48 969, 24 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь держави судовий збір в сумі 489,97 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді