Ухвала суду № 53636441, 16.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/11202/14 Провадження № 22-ц/795/2153/2015 Головуючий у I інстанції -Карапута Л.В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Позігуна М.І., Онищенко О.І.

при секретарі - Козлачковій Ю.В.,

за участю: апелянта ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, його представника адвоката Скуміна М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.09.2015 року, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна задоволено частково - визнано право власності за позивачем на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, та ухвалити нове рішення, яким визнати вказану земельну ділянку особистою приватною власністю ОСОБА_1

Незаконність оскаржуваного рішення апелянт обґрунтовує тим, що суд не звернув уваги на те, що укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, відповідач по справі та її батьки не до кінця розуміли значення правочину, а тому і погодились на укладання саме договору купівлі-продажу, а не дарування.

Тому, необгрунтованими є висновки суду щодо визнання земельної ділянки спільним сумісним майном подружжя, та в частині визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки за позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 19.03.2002 року (а.с. 9). Від шлюбу мають двох дочок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

В період шлюбу 07.07.2004 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 купила земельну ділянку по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка розміром 0,1000 га передана для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (а.с. 11).

На вказану земельну ділянку відповідачка отримала державний акт на право власності від 21.09.2004 року (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що будинок, розташований по АДРЕСА_1 був розпочатий будівництвом з весни 2005 року та закінчено в 2011 році (а.с. 120-121).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про визнання спірної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, та визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з посиланням на ст. 70 СК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Законодавцем презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, і обов»язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на того з подружжя, хто на цьому наполягає.

Згідно із ч. 3 ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення про неможливість надання висновку № 15-17/15-24 було встановлено, що на момент проведення експертизи об»єкт оцінки - будинок з надвірними будівлями по вул. Востришева, буд 36 не введений в експлуатацію та не зареєстрований відповідно до вимог законодавства, як об»єкт незавешеного будівництва, а отже не є об»єктом нерухомого майна, який наділений всіма ознаками для визначення їх ринкової вартості, то визначити ринкову вартість даного об»єкту не можливо. Крім того, ненадання необхідних додаткових матеріалів у повному обсязі та несплата вартості проведення експертизи, унеможливлює вирішення поставлених перед експертизою питань (а.с. 104-105).

За викладених обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання за кожним із подружжя права на ідеальну частку без реального розподілу лише земельної ділянки, що не суперечить вимогам ст. ст. 70, 71 СК України, ст. 78,79, 86-89 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Апелянтом ОСОБА_1 не доведено наявності порушення норм ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК України судом першої інстанції, які є підставами для скасування рішення.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: