Рішення № 53635133, 17.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 666/3085/15ц Головуючий в 1 інстанції Решетов В.В.

Номер провадження: 22ц/791/2743/15 Доповідач Орловська Н.В.

Категорія: 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року листопада місяця 17 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого Орловської Н.В.

Суддів: Майданіка В.В. Кутурланової О.В.

за участю секретаря: Павловської Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И Л А:

04 червня 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Лікос» укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-022/063 із додатковими угодами до неї: від 19 червня 2009 року № 010/03/022/063-1, від 19 жовтня 2009 року № 010/03-022/063-2, від 01 березня 2010 року № 010/03-022/063-3, від 11 листопада 2010 року № 010/03-022/063-4, від 29 грудня 2010 року № 010/03-022/063-5, від 31 березня 2011 року № 010/03-022/063-6 та від 30 січня 2012 року № 010/03-022/063-7, а також кредитні договори, що укладені в її межах, за якими встановлено загальний кредитний ліміт кредитування у розмірі 930 260 доларів США, при цьому згідно кредитного договору № 010/03-022/064 від 27.06.2008р. не відновлювальний субліміт 513 000 доларів США з кінцевим строком погашення до 20 грудня 2012 року, та за кредитним договором № 010/42-0-1/333 від 31 березня 2011 року відновлювальний субліміт - 2 700 000 грн. з кінцевим строком погашення до 22 квітня 2012 року.

Виконання кредитних зобов'язань ПП «Лікос» за вказаними кредитними договорами забезпечене укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 договором іпотеки від 01 липня 2008 року із додатковими угодами до нього: від 25 червня 2009р.; 01 березня 2010р.; 11 листопада 2010 року; 29 грудня 2010 року; 31 березня 2011р.; 29 квітня 2011р., за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати за зобов'язаннями ПП «Лікос», що виникають із умов вище вказаних кредитних договорів, в повному обсязі цих зобов'язань та передав в іпотеку Банку нерухоме майно: будівлі та споруди розважального спортивного комплексу літ.«А» загальною площею 3233 кв.м., офіс літ.«В» площею 44,3 кв.м., топочні - літ.«Г» площею 11,5 кв.м. та літ.«Е» площею 16,1 кв.м., навіси літ. «Ж», «З», «И», огорожа №3, розміщені на АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 червня 2013 року стягнуто з ПП «Лікос» та ОСОБА_1 достроково та солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 із додатковими угодами до нього, що утворилася станом на 01 липня 2012 року в сумі 543 449,79 доларів США, що еквівалентно 4 343 522 грн. 43 коп., а також за кредитним договором від 31 березня 2011 року № 010/42-0-1/333 із додатковою угодою до нього, що утворилася станом на 01 липня 2012 року в сумі 2 909 294 грн. 71 коп.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2015р. стягнуто з ПП «Лікос» та ОСОБА_1 достроково та солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 із додатковими угодами до нього за період із 01 липня 2012р. по 20 грудня 2012р. в сумі 38 022,33 доларів США, із яких: відсотки за користування кредитом 29 268,20 доларів США, і пеня за прострочення тіла кредиту - 8293,04 доларів США та прострочення відсотків - 461,09 доларів США.

У задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків і пені за цей же період, нарахованих Банком за кредитним договором від 31 березня 2011 року № 010/42-0-1/333 відмовлено.

Зазначені судові рішення ні боржником, ні поручителем не виконані.

Станом на 25 травня 2014р. загальна заборгованість за договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 складає 763 485,51 доларів США, а також за порушення передбачені п.п. 10.2,10.9 кредитного договору, п.5.2,7.1,7.2 Генеральної угоди від 27 червня 2008р., в редакції від 30 січня 2012р., встановлений штраф в розмірі 116 283 грн.

Заборгованість за договором від 31 березня 2011 року № 010/42-0-1/333 становить 4 732 079,28 грн.

В рахунок погашення вказаної заборгованості встановленої судовими рішеннями та нарахованими Банком станом на 25 травня 2014р. в сумі 763 485,51 доларів США та штрафу в розмірі 116 283 грн., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, належний ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволенні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову, оскільки суд звернув стягнення на іпотечне майно та не врахував, що сума заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами встановлена станом на 25 травня 2014р., проте попередніми рішеннями судів, які набули чинності, встановлена заборгованість за весь час дії договору, а після завершення строку дії договору ці суми стягненню не підлягають.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Лікос» укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-022/063 із додатковими угодами до неї: від 19 червня 2009 року №010/03-022/063-1, від 19 жовтня 2009 року № 010/03-022/063-2, від 01 березня 2010 року № 010/03-022/063-3, від 11 листопада 2010 року № 010/03-022/063-4, від 29 грудня 2010 року № 010/03-022/063-5, від 31 березня 2011 року № 010/03-022/063-6 та від 30 січня 2012 року № 010/03-022/063-7, а також кредитні договори, що укладені в її межах, за якими встановлено загальний кредитний ліміт кредитування у розмірі 930 260 доларів США, при цьому не відновлювальний субліміт - 513 000 доларів США з кінцевим строком погашення до 20 грудня 2012 року, відновлювальний субліміт - 2 700 000 грн. з кінцевим строком погашення до 22 квітня 2012 року.

Виконання кредитних зобов'язань ПП «Лікос» за вказаними кредитними договорами забезпечене укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 договором іпотеки від 01 липня 2008 року із додатковими угодами до нього: від 25 червня 2009р., 01 березня 2010р., 11 листопада 2010 року, 29 грудня 2010 року, 31 березня 2011р., 29 квітня 2011р., за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати за зобов'язаннями ПП «Лікос», що виникають із умов вище вказаних кредитних договорів, в повному обсязі цих зобов'язань та передав в іпотеку Банку нерухоме майно: будівлі та споруди розважального спортивного комплексу літ.«А» загальною площею 3233 кв.м., офіс літ.«В» площею 44,3 кв.м., топочні - літ.«Г» площею 11,5 кв.м. та літ.«Е» площею 16,1 кв.м., навіси літ. «Ж», «З», «И», огорожа №3, розміщені на АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 червня 2013р., зміненим в частині розподілу судових витрат рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2013р., стягнуто із позичальника ПП «Лікос» та поручителя ОСОБА_1 достроково та солідарно на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008р., що утворилась станом на 01 липня 2012р. в розмірі 543 449,79 доларів США, еквівалентних 4343522,43 грн., та за кредитним договором від 31 березня 2011р. і додатковою угодою до нього, заборгованість станом на 01 липня 2012р. в розмірі 2 909 294,71 грн. (а.с.82-86)

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2015р. за кредитним договором від 27 червня 2008р., на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» із позичальника ПП «Лікос» та поручителя ОСОБА_1 стягнуто солідарно заборгованість із 01 липня 2012р. по 20 грудня 2012р. в сумі 38 022,33 доларів США еквівалентних 614 357 грн., із яких: проценти за користування кредитом 29 268,20 доларів США, пеня за прострочення тіла кредиту - 8 293,04 доларів США., пеня за прострочення сплати відсотків - 461,09 доларів США.

Цим же судовим рішенням залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 травня 2014р., яким відмовлено Банку у стягненні із вказаних відповідачів кредитної заборгованості нарахованої у період з 21 грудня 2012р. по 25 жовтня 2013р. за кредитним договором від 27 серпня 2008р. та за кредитним договором від 31 березня 2011р. і додатковою угодою до них. (а.с.87-88,95-97).

Суд першої інстанції встановив і це визнано сторонами, що наведені судові рішення не виконані боржником і поручителем.

Відповідно до умов договору іпотеки сторони встановили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Умовами п.3.1.4 та п.5.4; 5.5; договору іпотеки, укладеному 01 липня 2008р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1, сторони передбачили право іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його відповідно до приписів зокрема Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 35 наведеного Закону у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, яка має бути виконана цими особами у не менш ніж 30-денний строк. У разі невиконання цієї вимоги у встановлений строк іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не перешкоджає для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У п. 5.5.3 договору іпотеки визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду. Це право може бути реалізовано шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Статтями 38, 39 Закону України «Про іпотеку» встановлена процедура продажу предмета іпотеки, згідно якої ціна вказаного майна визначається, зокрема, на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача зазначив, що письмову вимогу іпотекодержателю щодо виконання боргового зобов'язання позичальника Банк не направляв, однак із позовом звернувся до ОСОБА_1, як майнового поручителя 04 червня 2015р. Станом на час ухвалення судом рішення вимога Банку щодо добровільного погашення боргу відповідачем не виконана.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність передбачених договором іпотеки підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, належного іпотекодавцеві, ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Такі висновки суду не спростовані доводами апеляційної скарги і рішення у цій частині не оскаржене.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, яка має бути повернута іпотекодержателю за рахунок коштів, виручених від продажу предмета іпотеки, суд не звернув уваги, що позивач встановив заборгованість із часу виникнення заборгованості і до 25 травня 2014р.

Проте, рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 червня 2013р. стягнута заборгованість за кредитним договором № 010/03-022/064 від 27 червня 2008р. встановлена станом на 01 липня 2012р., та рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2015р. за цим договором стягнуто заборгованість за період з 01 липня 2012р. до часу завершення його дії до 20 грудня 2012р. на загальну суму 581 472,16 доларів США, із яких: тіло кредиту - 516 000 доларів США., відсотки за користування кредитом - 44 325,29 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків - 648 доларів США, пеня за прострочення тіла кредиту - 20 498,78 доларів США.

Цим же рішенням стягнута заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2011р. № 010/42-0-1/333 в межах строку дії договору в розмірі 2 909 294,71 грн., із яких кредит - 2 700 000 грн., відсотки за користування ним - 131 311,47 грн., пеня за прострочення тіла кредиту - 76 352,43 грн., пеня за прострочення слати відсотків - 1630,81 грн.

Крім того, заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 травня 2014р. та рішенням суду апеляційної інстанції від 17 березня 2015р. відмовлено у задоволенні вимог Банку про стягнення із позичальника визначених ним сум боргу за період після завершення дії договору № 010/42-0-1/333 від 31 березня 2011р. за період з 01 липня 2012р. по 25 жовтня 2013р. та за кредитним договором .№ 010/03-022/064 від 27 червня 2008р. за період після завершення його дії із 20 грудня 2012р. по 25 жовтня 2013р.

Визначаючи розмір заборгованості у справі, що переглядається позивач визначив борг станом на 25 травня 2014р., без врахування фактів, встановлених наведеними вище судовими рішеннями, згідно яких нарахування процентів та пені після закінчення строку дії договорів умовами останніх не передбачено, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України вказаний факт доведенню у даній справі не підлягає. Отже, позовні вимоги в частині стягнення витребуваних позивачем сум поза межами дії кредитних договорів, згідно ст. 526 та ч.1 ст.1054 ЦК України, стягненню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір кредитної заборгованості визначений наведеними судовими рішеннями становить 571 472,16 доларів США, та 2 909 294,71 грн. які не повернуті позичальником і поручителем.

Заборгованість, розрахована Банком поза межами дії наведених кредитних договорів, за кредитним договором .№ 010/03-022/064 від 27 червня 2008р. за період із 20 грудня 2012р. по 25 травня 2014р. в сумі 182 013,35 доларів США та штраф 116 282,50 грн. за порушення п.10.2, 10.9 цього договору, що умовами останнього не було передбачено.

Крім того, заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2011р. № 010/42-0-1/333 визначена позивачем станом на 25 травня 2014р. тоді, як строк дії останнього встановлений до 22 квітня 2012р., а тому суми нараховані поза межами дії цих кредитних договорів погашенню за рахунок предмета іпотеки не підлягають.

Позовних вимог щодо стягнення наведених сум, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, за час невиконання рішення суду позичальником, позивач не заявляв.

Отже, рішення суду в частині визначення обсягу заборгованості за кредитним договором № 010/03-022/064 від 27 червня 2008р., що підлягає погашенню за рахунок майна на яке звернуто стягнення, належить змінити, зменшивши суму стягнення із суми 763 485,51 доларів США та штрафу 116 282,50 грн. до суми 581 472,16 доларів США.

Суму стягнення за кредитним договором від 31 березня 2011 № 010/42-0-1/333 в розмірі 4 732 079,28 грн. зменшити до 2 909 294,71 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 липня 2015 року в частині встановлення суми заборгованості за кредитним зобов'язанням, що підлягає погашенню за рахунок предмета іпотеки, змінити та встановити, що за рахунок майна, на яке судом звернуто стягнення підлягає погашенню боргові зобов'язання за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 із додатковими угодами до нього на загальну суму - 581472,16 доларів США, із яких: тіло кредиту - 516000 доларів США, відсотки за користування кредитом - 44325,29 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків - 648 доларів США, пеня за прострочення тіла кредиту - 20498,78 доларів США.

Заборгованість за кредитним договором від 31.03.2011 року № 010/42-0-1/333 в розмірі 2909294,71 грн., із яких: кредит - 2700000 грн., відсотки за користування ним - 131311,47 грн., пеня за прострочення тіла кредиту - 76352,43 грн., пеня за прострочення сплати відсотків - 1630,81 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: