Ухвала суду № 53630291, 17.11.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18641/14-ц

УХВАЛА

17 листопада 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого Баряка А.С.,

при секретарі Мироненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 3 Вінницького міського суду Вінницької області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» м. Київ до ОСОБА_2, Субєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначивши, що 17.11.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення, яким суд повністю задоволив позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», однак, на думку заявника, суд, вирішивши право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості - не вирішив питання про визначення розміру такої заборгованості, що змусило заявника звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, в якому зазначити, що сума боргу за кредитним договором № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року, яка підлягає стягненню за рахунок іпотечного майна в гривневому еквіваленті становить 1654032 грн. 00 коп.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча про місце та час розгляду справи були належним чином повідомленні, що, з огляду на вимоги ч.3 ст. 220 ЦПК України, не є перешкодою в розгляді даної заяви.

Суд вивчивши заяву та матеріали справи № 127/18641/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» м. Київ до ОСОБА_2, Субєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, встановив наступне:

Матеріали справи № 127/18641/14-ц містять заочне рішення суду, третій та четвертий абзац резолютивної частини якого має наступний зміст:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» м. Київ - 1654032 грн. 00 коп., (один мільйон шістсот пятдесят чотири тисячі тридцять дві грн. 00 коп.), що становить заборгованість за кредитним договором № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року станом на 23.07.2014 року, в тому числі: залишок заборгованості за кредитом в сумі 277095 грн. 84 коп.; відсотки за користування кредитом в сумі 77995 грн. 88 коп.; сума пені за прострочення зобовязання в сумі 1298940 грн. 28 коп.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» м. Київ по кредитному договору № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року -звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: вбудовані приміщення в підвалі житлового будинку з вбудованими приміщеннями під номером 50 (44), загальною площею 42,8 кв. м., які складаються з: кабінету 44, площею 10.8 кв.м., кабінету 41, площею 24,9 кв.м., комори 45, площею 2,7 кв.м., 46, площею 4,4 кв.м., приміщення загального користування 42, 59, 18, 19, 20 площею 13,1 кв.м., що складає 9/50 часток вбудованих приміщень в підвалі, що знаходяться в м. Вінниця, вул. 600-річчя та належать на праві власності субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій». (а.с. 116-119).

Таким чином, судом встановлено, що в зазначеному рішенні суду, суд в третьому абзаці резолютивної частини чітко та вичерпно визначив розмір заборгованості за кредитним договором № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року станом на 23.07.2014 року в сумі 1654032 грн. 00 коп. (один мільйон шістсот пятдесят чотири тисячі тридцять дві грн. 00 коп.), при цьому в наступному абзаці резолютивної частини рішення суд, зазначаючи про звернення стягнення на предмет іпотеки, чітко та вичерпно зазначив, що таке звернення стягнення на майно проводиться в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року.

Норма ч. 1 ст. 220 ЦПК зазначає підстави ухвалення додаткового рішення, вказуючи, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

За даних обставин, враховуючи, що суд, ухвалюючи відповідне рішення суду, чітко та вичерпно визначив заборгованість, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача за кредитним договором № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року станом на 23.07.2014 року, а саме: 1654032 грн. 00 коп., при цьому не тільки визначив розмір заборгованості і кредитний договір, з якого вона виникає, а й вказав, що звернення стягнення на іпотечне майно проводиться в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № CМ-SMEВ00/090/2006 від 06.12.2006 року, тобто зміст рішення суду містить послідовне та чітке вирішення питання як про право, так і про визначення суми заборгованості з чітким зазначенням реквізитів кредитного договору, на підставі якого виникає така заборгованість, в рахунок погашення якої звертається стягнення на майно, а тому бажання заявника щодо необхідності зазначення суми заборгованості в одному абзаці чи в одному реченні резолютивної частини рішення суду, в якому вирішується питання про право, не грунтується на нормах законодавства, а є похідним від субєктивного бачення заявника щодо можливості зазначення висновку суду по суті позовних вимог, оскільки чинними нормами законодавства не заборонено викладати висновки суду по суті позовних вимог в різних взаємоповязаних послідовних абзацах, поєднання змісту яких призведе до зайвого змістовного навантаження, а відтак суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення є необгрунтованою та безпідставною, в силу чого суд приходить до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в ухваленні додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» м. Київ до ОСОБА_2, Субєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя