Рішення № 53627943, 20.11.2015, Близнюківський районний суд Харківської області

612/514/15-ц

2/612/256/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Лобановської С.М.,

за участю секретаря Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» (далі за текстом ОСОБА_1), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку - ОСОБА_3А, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтуванні позову зазначають, що з відповідачем по справі було укладено кредитний договір №46 від 15 квітня 2005 року про надання кредиту на суму 15000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та з кінцевим терміном повернення до 15 квітня 2015 року.

Проте своїх зобовязань щодо повернення кредиту та відсотків за його використання боржник не виконує, в звязку з чим станом на 12 липня 2015 року має заборгованість у сумі 63190 грн. 52 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

В судове засідання представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судові засідання, призначені на 08 годину 30 хвилин 10 вересня 2015 року, на 16 годину 29 вересня 2015 року, на 11 годин 29 жовтня 2015 року, а також на 16 годину 00 хвилин 19 листопада 2015 року не зявилася. Про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином, судові повістки, направлені за її місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, повернулися з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.43,44,49,50).

Причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання або перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, суд, на підставі п.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд знаходить за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 46 від 15 квітня 2005 року.

18 травня 2010 року відбулася зміна найменування Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1».

Відповідно до п. п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2, 11.1.3 вищевказаного договору, відповідач отримала від позивача кредит у сумі 15000 доларів США зі сплатою процентів за його користування у розмірі 16,5 %, повернути який зобовязалась до 15 квітня 2015 року (а.с.5-9).

Судом встановлено, що позивачем були виконані вимоги вказаного кредитного договору та перераховано грошові кошти в сумі 15000 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_2В №221345001596, визначений п.2.1 кредитного договору що підтверджується копією меморіального ордеру №1 від 15 квітня 2005 року (а.с.12).

Як встановлено судом, позичальник ОСОБА_4 не виконує умови кредитного договору щодо своєчасного повернення основного кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого Банком, загальна заборгованість відповідача, станом на 12 липня 2015 року, становить 63190,52 гривень, яка складається з:

- 2446, 24 доларів США, а саме - 2166, 53 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 279, 71 доларів США - сума боргу за процентами, що в перерахунку на національну одиницю України (еквівалент по курсу НБУ станом на 22 червня 2015 року складає 21,63 грн. за один долар США) становить 52925,45 гривень.

- 10265,07 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Вказана сума заборгованості підтверджується наданим розрахунком (а.с. 16-17).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу.

Частиною 2 ст.192 ЦК України визначено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, у кредит можуть бути надані згідно ЦК України як грошові одиниці України гривні, так і іноземна валюта, що виступатиме предметом зобов'язання.

Відповідно до п.1 4.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. Окрім того, положення ч. З ст. 533 ЦК України допускають можливість виконання зобов'язань у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Як зазначалося вище, такі випадки, порядок та умови визначені Законом України « Про банки і банківську діяльність».

Отже, можливість надання і погашення кредитів в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Вст.610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 4 статті 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як встановлено, предметом договору позики у справі є іноземна валюта.

Відповідно дост.533 ЦК Українигрошове зобовязання має бути виконане в гривні. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другоїстатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, аст.193 цього ж Кодексувизначено, що види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Оскільки позичальником ОСОБА_2 було порушено умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування грошовими коштами, то суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача вказану вище суму заборгованості.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем будь-яких заперечень проти позову суду не надано.

Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка і дають суду підстави для повного задоволення заявлених позивачем вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку (а. с. 20-22).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 12 серпня 2015 року, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

А тому, керуючись 509,526,610,611,625,1048,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 10,60, 79,88,212-215,218,224-226 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства « Всеукраїнський ОСОБА_1», адреса реєстрації - вул. Дегтярівська, 27 - «Т» м. Київ, 04119, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842, рахунок №32076420401 у ГУ НБУ України по м. Києву і Київський області заборгованість за кредитним договором № 46 від 15 квітня 2005 року станом на 12 липня 2015 року у розмірі 63190 (шістдесят три тисячі сто девяносто) гривень 52 (пятдесят дві) копійки.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 631 (шістсот тридцять одна) гривня 91 (девяносто одна) копійка.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у вищезазначеному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М. Лобановська

20 листопада 2015 року