Ухвала суду № 53627142, 18.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4057/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2579/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря: Капущак С.В.

з участю представників: апелянта та третьої особи - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що 29 травня 2006 року між ним та ОСОБА_5, позичальником, укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні ресурси в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з оплатою за процентними ставками, встановленими договором та кінцевим строком повернення до 29.05.2021 року. В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29 травня 2006 року між позивачем, іпотекодержателем, ОСОБА_4, іпотекодавцем-майновим поручителем, ОСОБА_5, позичальником, 29 травня 2006 року був укладений договір іпотеки. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.11.2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 236122,72 грн. Несвоєчасне виконання обов'язків за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29 травня 2006 року призвело до виникнення заборгованості, що станом на час подання позову до суду становить 308473,74 грн., що складається з суми строкової заборгованості по основному боргу (тілу) кредиту у розмірі 7350,31 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 159764,13 грн., суми простроченої заборгованості по основному боргу (тілу) кредиту у розмірі 1124,80 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 24483,32 грн., суми строкової заборгованості за відсотками у розмірі 143,14 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 3111,25 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 1219,83 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 26513,86 грн., пені у розмірі 94636,18 грн.

З цих підстав позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї жилої кімнати житловою площею 19,98 кв.м. загальною площею 31,95 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 29.08.2000 року, реєстровий № Д-736, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29.05.2006 року, укладеному між акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5, на загальну суму 308473,74 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 243,60 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2015 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї жилої кімнати житловою площею 19,98 кв.м. загальною площею 31,95 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 29.08.2000 року, реєстровий № Д-736, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29.05.2006 року, укладеному між акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5, на загальну суму 308473,74 грн. (триста вісім тисяч чотириста сімдесят три грн. 74 коп.), що складається з основної суми (тіла) кредиту у сумі 8475,11 доларів США (вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять доларів США 11 центів), що еквівалентно 184212,45 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі двісті дванадцять грн. 45 коп.), відсотків у сумі 1369,97 доларів США (одна тисяча триста шістдесят дев'ять доларів США 97 центів), що еквівалентно 29625,11 грн. (двадцять девять тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 11 коп.), пені у сумі 94636,18 грн. (девяносто чотири тисячі шістсот тридцять шість грн. 18 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у сумі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Ухвалено рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не звертати до виконання протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 07.06.2014 року.

На дане рішення представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на те, що кредитні зобов'язання були припинені у зв'язку із набранням 05.03.2013 року законної сили рішенням Івано-Франківського міського суду, прийнятим 07.11.2012 року, оскільки згідно п. 3.2 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 29.05.2006 року, позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси до 29.05.2021 року. Отже, подавши позов про дострокове стягнення суми боргу, банк в односторонньому порядку змінює строк виконання зобов'язання за кредитним договором. Згідно правової позиції ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, після вступу в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується і з цього моменту банк втрачає право нарахування процентів та неустойки, оскільки поза строком дії кредитного договору їх нарахування законом не передбачено.

Апелянт вказує, що судом залишено поза увагою заяву стосовно безпідставності нарахування позивачем пені за період з 10.03.2014 року по 10.03.2015 року. Крім того позивачем не надано суду жодних доказів невиконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором після вищезазначеного судового рішення 07.11.2012 року та спростовується розрахунком загальної суми заборгованості за період з 29.06.2006 року по 10.03.2015 року. Вважає, що рішення суду не містить мотивів, з яких він дійшов висновку про співмірність вартості предмета іпотеки, на який звернуто стягнення із розміром заборгованості, оскільки вартість квартири на час пред'явлення банком вимоги про звернення стягнення не встановлена.

Також судом не застосовано норму ч.3 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» від 05.06.2003 року, згідно якої суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Так, за період з 05.03.2013 року до подання позову ОСОБА_5 сплачено позивачу 17783,85 доларів США.

Вважає, що судом не дано належної оцінки розрахунку заборгованості та взагалі не досліджувалась природа відповідальності відповідача, як майнового поручителя.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта та третьої особи доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просила залишити в силі.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2006 року між ТзОВ Банк «Фінанси та Кредит», банком, правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 - позичальником, укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06, згідно п. 2.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 17000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 15 відсотків річних (а.с. 4-5).

Проте, свої зобов'язання за договором позичальник належним чином не виконував і банк звернувся в суд з позовом про стягнення боргу. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2012 року, що набрало законної сили 05 березня 2013 року, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволений, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору від 29.05.2006 року у сумі 236122,72 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 82-83).

На підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2012 року виданий виконавчий лист (а.с. 7).

Постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 16.09.2014 року відкрито виконавче провадження (а.с. 15, 85-87).

Несвоєчасне виконання обов'язків за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29 травня 2006 року призвело до виникнення заборгованості станом на 17.03.2015 року на загальну сумі 308473,74 грн., що складається:

- сума строкової заборгованості по основному боргу (тілу) кредиту 7350,31 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 159764,13 грн.;

- сума простроченої заборгованості по основному боргу (тілу) кредиту 1124,80 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 24483,32 грн.;

- сума строкової заборгованості за відсотками 143,14 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 3111,25 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками 1219,83 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 26513,86 грн.;

- пеня 94636,18 грн., що підтверджується розрахунком загальної суми заборгованості (а.с. 8-14).

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29 травня 2006 року між позивачем, іпотекодержателем, ОСОБА_4, іпотекодавцем - майновим поручителем, ОСОБА_5, позичальником, 29 травня 2006 року був укладений договір іпотеки.

Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що складається з однієї жилої кімнати житловою площею 19,98 кв.м. загальною площею 31,95 кв.м. (а.с. 6).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, що викладено у постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року.

Такий висновок суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 14.11.2014 року та 22.01.2015 року направлялись вимоги про усунення порушень умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29 травня 2006 року, у разі невиконання даних вимог повідомлено про здійснення дій по зверненню стягнення на заставлене майно (а.с. 16-17).

З листа реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 03.07.2015 року та листа ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 07.07.2015 року вбачається, що іншого майна, крім квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не має (а.с. 99-101, 117).

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи, та не спростовані відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3.3.5 договору іпотеки від 29 травня 2006 року, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у випадку виникнення заборгованості зі сторони іпотекодавця по сплаті відсотків за користування кредитом більше ніж три місяці (а.с. 6).

Зазначена умова договору узгоджується з нормами ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 якої передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Колегія суддів вважає, що оскільки боржник та іпотекодержатель не виконали взяті на себе зобов'язання, то вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

Колегія суддів констатує, що наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане ОСОБА_4 в іпотеку нерухоме майно, що викладено у постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року.

Посилання апелянта на те, що ним частково погашено заборгованість, надаючи копії квитанцій від 03.12.2012 року, 23 серпня 2013 року, 29 листопада 2013 року, 30 грудня 2013 року, 31 січня 2014 року (а.с. 72-76), виписку по особовому рахунку за період з 01.02.2014 року по 08.05.2015 року (а.с. 77-78), інформацію про заборгованість станом на 08.05.2015 року (а.с. 84), не заслуговують на увагу, оскільки сплачені позичальником суми були враховані при складанні відповідачем розрахунку заборгованості, на що суд першої інстанції звернув увагу.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта що кредитні зобов'язання були припинені у зв'язку з набранням 05 березня 2013 року законної сили рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, прийнятим 07 листопада 2012 року, оскільки згідно п. 3.2 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383 pv 12-06 від 29 травня 2006 року, позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси до 29 травня 2021 року, що також констатовано у рішенні судом першої інстанції.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про наявність підстав для задоволення позову є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк