Вирок № 53626926, 20.11.2015, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/994/14-к

Провадження №: 1-кп/0343/2/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2015 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Лицура І. М.,

з участю: секретаря судових засідань - Бойків В.П.,

прокурорів - Мельника В.М., Косовця Р.М.,

Гринишина В.Д., Тепчука В.В., Дідика П.В.,

потерпілого - ОСОБА_7,

захисників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

обвинуваченого - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження № 42013009000000106 від 26.06.2013 року про обвинувачення ОСОБА_10 за ст.ст. 190 ч.3 та 364 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_10 вчинив шахрайство, тобто заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою у великих розмірах, а також вчинив зловживання службовим становищем, тобто будучи службовою особою умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб використав службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремого громадянина.

Злочини вчинено за таких обставин.

ОСОБА_10 з 23 листопада 2010 року працює сільським головою Старомізунської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та в цей же день прийняв присягу посадової особи органу місцевого самоврядування і під розписку ознайомився із загальними правилами поведінки державного службовця. Рішенням Старомізунської сільської ради від 20.12.2012 року № 437-17/2012 йому присвоєно 8 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ОСОБА_10, як сільський голова, є головною посадовою особою територіальної громади сіл Старий та Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, очолює виконавчий комітет Старомізунської сільської ради та головує на засіданнях сесії. У відповідності до п. 34 ст. 26 цього ж Закону, до компетенції сільської ради відноситься вирішення питань з регулювання земельних відносин. До виключної компетенції сільського голови, у відповідності до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організація у межах, визначених Законом, роботи відповідної ради, підписання рішень ради та її виконавчого комітету, скликання сесії ради, внесення пропозицій та формування порядку денного сесії ради і головування на пленарних засіданнях ради, забезпечення підготовки на розгляд ради проектів рішень ради з питань, що належать до її відання. Сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому повноважень. Таким чином, ОСОБА_10, будучи Старомізунським сільським головою, здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, має владні повноваження і згідно примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України в редакції Закону від 07.04.2011 року, є службовою особою, а також відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Свої службові повноваження ОСОБА_10 використав всупереч інтересам служби за наступних обставин.

Десь в травні місяці 2013 року житель м.Харків ОСОБА_7 вирішив отримати у власність земельну ділянку на території Долинського району Івано-Франківської області. 20.06.2013 року він познайомився з начальником відділу архітектури та містобудування Долинської РДА ОСОБА_11, який пообіцяв посприяти у вирішенні цього питання. 27 листопада 2013 року ОСОБА_11 познайомив ОСОБА_7 з Старомізунським сільським головою ОСОБА_10, який пообіцяв йому допомогти у виділенні та передачі у власність земельної ділянки на території Старомізунської сільської ради. В цей же день ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_13 провести огляд земельних ділянок на території Старомізунської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області і вони спільно його провели. В ході огляду одна з ділянок в урочищі «Підберег» ОСОБА_7 сподобалася і він заявив про бажання отримати її у власність. Сільський голова ОСОБА_10 пообіцяв ОСОБА_7 зателефонувати з приводу даної земельної ділянки після з'ясування усіх питань, пов'язаних з її виділенням. Оскільки він тривалий час не телефонував, то ОСОБА_7 з приводу виділення йому земельної ділянки в період з 27.11.2013 року по 18.12.2013 року неодноразово спілкувався по телефону із ОСОБА_11, а останній з цього приводу також неодноразово телефонував до ОСОБА_10 При цьому сільський голова ОСОБА_10 запевняв ОСОБА_11, а той в свою чергу ОСОБА_7, що займається вирішенням даного питання. 24 грудня 2013 року ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що на даний час він може посприяти йому у виділенні земельної ділянки, площею приблизно 1,1 га, але має ще домовитися з одним із користувачів цієї ділянки. 16 січня 2014 року близько 14.00 год. ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_10 у с.Старий Мізунь і вони разом поїхали в урочище «Підберег», де здійснили повторний огляд земельної ділянки. Там ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересів служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, повідомив ОСОБА_7 про те, що він нібито переконав декількох жителів с.Старий Мізунь написати заяви про відмову від земельних ділянок, якими вони користуються і які в подальшому будуть передані ОСОБА_7, однак за це ОСОБА_7 повинен буде передати кошти у сумі 350 доларів США за кожен 0,01 га земельної ділянки, а також переконав ОСОБА_7 передати йому кошти в сумі 800,00 грн. для ніби-то здійснення оплати за проведення кадастрової зйомки земельних ділянок, які той мав намір отримати у власність, і останній 16.01.2014 року передав ОСОБА_10 в салоні автомобіля Тойота Лендкрузер в центрі села Старий Мізунь грошові кошти у сумі 800 грн.: 4 купюрами по 200 грн. Після цього, ОСОБА_10 усно звернувся до представника ПП «Геокапітал» ОСОБА_15 і попросив його провести кадастрову зйомку частин земельних ділянок, якими фактично користуються сім»ї ОСОБА_16 та ОСОБА_17, що знаходяться в урочищі «Підберег». Не будучи обізнаним про наміри ОСОБА_10, ОСОБА_15 провів кадастрову зйомку тієї земельної ділянки, на яку йому вказав ОСОБА_10, однак останній гроші за проведення цієї зйомки йому не заплатив. 17.01.2014 року близько 16.30 год. ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_7 в приміщенні Старомізунської сільської ради, що знаходиться по вул. Кропивнянській, 2 в с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, де повідомив його про проведення кадастрової зйомки та запевнив, що земельна ділянка буде виділена тільки за умови передачі йому грошових коштів із розрахунку по 350 доларів США за 0,01 га земельної ділянки. 20 січня 2014 року близько 12.00 год., згідно попередньої домовленості, ОСОБА_7 прибув у с.Старий Мізунь, де зустрівся із ОСОБА_10 біля приміщення Старомізунської сільської ради. Під час розмови ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7, що згідно результатів кадастрової зйомки площа земельної ділянки, яка йому буде виділена, складає 0,75 га і поставив перед ОСОБА_7 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 26000 доларів США ніби-то для передачі громадянам ОСОБА_17 та ОСОБА_16, які користуються вказаною земельною ділянкою, в якості оплати за фактичне її придбання. При цьому ОСОБА_10 знав, що ОСОБА_16 не є власником чи користувачем земельної ділянки в урочищі «Підберег» і особисто ніяких прав на неї не має, а з ОСОБА_17, якому рішенням виконкому Старомізунської сільської ради № 16 від 19.05.1998 року земельна ділянка в урочищі «Підберег», площею 0,9215 га, була надана в постійне користування, але який правовстановлюючих документів не виготовив, процедуру переоформлення цієї ділянки та точну вартість не погодив. Тоді ОСОБА_7 усвідомлюючи, що без передачі вказаних коштів земельну ділянку йому не буде надано, повідомив ОСОБА_10 про те, що готовий передати до засідання сесії сільської ради частину коштів в сумі 3000 доларів США, а решту - після прийняття сесією сільської ради відповідного рішення, на що ОСОБА_10 погодився. Протягом січня - лютого 2014 року ОСОБА_10 зустрічався із мешканцями с.Старий Мізунь ОСОБА_16 та ОСОБА_17, сім»ї яких фактично користуються земельними ділянками на території урочища «Підберег» Старомізунської сільської ради, щодо їхньої можливої відмови від користування цими ділянками. 13 лютого 2014 року близько 14.00 год., згідно попередньої домовленості, ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_10 на території кафе «Крухе», що знаходиться в с.Новоселиця Долинського району Івано-Франківської області і повідомив останньому неправдиву інформацію про те, що особи, які користуються земельними ділянками, які ОСОБА_7 мав намір отримати у власність, ніби-то написали відповідні заяви про відмову від права користування ними, а тому ОСОБА_7 повинен негайно передати грошові кошти у повному обсязі, хоч таких заяв написано не було. Оскільки в цей час у ОСОБА_7 були тільки грошові кошти в сумі 3000 доларів США, і саме про цю суму коштів вони попередньо домовлялись в якості першої частини оплати, то він повідомив ОСОБА_10 про готовність передачі цієї суми, однак останній з цим не погодився і поставив категоричну вимогу передати усю суму грошових коштів до засідання сесії сільської ради. 15 лютого 2014 року ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_10 поблизу його будинку в АДРЕСА_1 і останній повідомив, що його заява про виділення земельної ділянки зареєстрована у сільській раді і питання про виділення та передачу земельної ділянки внесено до порядку денного засідання сесії Старомізунської сільської ради 16.02.2014 року, що не відповідало дійсності, оскільки ОСОБА_10 сказав секретарю Старомізунської сільської ради заяву ОСОБА_7 не реєструвати і не наклав своєї резолюції, що є підставою для реєстрації заяви. При цьому ОСОБА_10 також вказав, що дане питання буде розглядатись на засіданні сесії тільки після передачі йому усіх грошей у сумі 26000 доларів США до її початку. 16 лютого 2014 року близько 11.00 год. ОСОБА_7, згідно попередньої домовленості, прибув до приміщення Старомізунської сільської ради, де зустрівся із ОСОБА_10 у його службовому кабінеті. Під час зустрічі ОСОБА_10, створюючи у ОСОБА_7 враження виконання взятих на себе зобов'язань, продемонстрував йому копію свого розпорядження від 29.01.2014 року «Про скликання 23 сесії сільської ради шостого скликання» та повідомив завідомо неправдиву інформацію, про те, що його заяву про передачу у власність земельної ділянки включено у порядок денний, що фактично не відповідало дійсності, оскільки на той час заява не була зареєстрована і не розглядалася на земельній комісії сільської ради. ОСОБА_7, перебуваючи під впливом обману, добровільно передав ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 26000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16.02.2014 року становило 224 380,00 грн. і є великим розміром. У такий спосіб ОСОБА_10, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, заволодів шляхом обману та зловживання довірою чужим майном у великих розмірах - грошовими коштами ОСОБА_7 у сумі 26000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент одержання становить 224380 грн. та коштами ОСОБА_7 в сумі 800 гривень, які той передав йому раніше для проведення зйомки, а всього заволодів коштами на загальну суму 225 180,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та пояснив, що десь в кінці листопада 2013 року начальник районного відділу архітектури ОСОБА_11 познайомив його з ОСОБА_7, сказавши, що це інвестор, якому потрібна земельна ділянка, щоб будувати готель. Останньому сподобалася ділянка в урочищі «Підберег». Він сказав ОСОБА_7, що тут вільної землі немає, але люди можуть продати, на що той погодився, сказавши, що згідний купити по розумній ціні. Десь перед Різдвом до нього підійшов ОСОБА_17, казав, що хоче продати ділянку. Вони поїхали на місце і ОСОБА_17 показав межі ділянки. Так само було і з ОСОБА_16. Землевпорядник сільської ради йому повідомила, що ці 2 ділянки були виділені ОСОБА_17 та ОСОБА_16 Коли вони зустрілися, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 сказали, що точної площі ділянок не знають, тому треба зробити зйомку. Він подзвонив ОСОБА_15, який проводить зйомки, на його машині поїхали в дане урочище і останній провів там зйомку. Сказав, що це буде коштувати 700-800 грн. Вони домовилися, що оплата буде проведена після підписання договору з клієнтом. Після цього він їздив разом з ОСОБА_7 на місце, показав йому межі ділянки і сказав, що люди хочуть по 350 доларів за сотку. Коли ОСОБА_7 спитав, чи можна дешевше, то він відповів, що треба говорити з людьми. Ніякі гроші для проведення зйомки в ОСОБА_7 він не брав. 14 лютого приїжджав ОСОБА_7 до нього і давав конверт з грошами, але він відмовився брати, сказав, щоб їхав в село і дав гроші людям. Вони поїхали і зупинилися біля школи. Там ОСОБА_7 знову витяг гроші і почав пхати йому в кишеню, але він відмовився. В цей час двері в машину відкрив ОСОБА_20. Тоді ОСОБА_7 сказати іти до ОСОБА_17 і передати, що він дає 3000 доларів США як завдаток. Він пішов і сказав, але ОСОБА_17 відмовився брати ці гроші, відповів, що якщо хтось хоче купляти, то нехай іде сам і дає всі гроші. Він сказав про це ОСОБА_7 і той пообіцяв, що на наступний день в суботу розрахується. В суботу 15.02.2014 року ОСОБА_7 знову до нього приїхав, хоч вони про це і не домовлялися та давав йому білий конверт, але він знову сказав, що гроші треба дати людям. В неділю 16 лютого 2014 року біля 11.00 год. він був в сільській раді, де побачив ОСОБА_7, який ішов по коридору та сказав йому, що люди чекають на вулиці. Але останній зайшов до нього в кабінет і витягнув 3 банківські пачки з грошами та кинув на стіл, сказавши, «то Вам». Він заперечував, почалася суперечка, тоді ОСОБА_7 кинув гроші під стіл з лівої сторони. Він сказав ОСОБА_7 дати гроші людям, а той відповів «дай ти» і вийшов. Він хотів його догнати, але в цей час зайшли оперативні працівники і його затримали. Вважає, що він ніяких протиправних дій не вчиняв гроші брав для людей, оскільки була домовленість з ОСОБА_17 та ОСОБА_16 про те, що вони напишуть заяви про відмову від своїх земельних ділянок в урочищі «Підберег», за що ОСОБА_7 заплатить їм по 350 доларів США за сотку, а тоді на цій же сесії цю земельну ділянку нададуть йому. Вказана сума була погоджена з ОСОБА_7, останній знав, що ці гроші він повинен дати людям, але постійно відмовлявся сам контактувати з людьми. Своєї вини у вчиненні злочину не визнає та просить виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_10, його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що в 2013 році приїхав в Долинський район Івано-Франківської області, щоб знайти земельну ділянку для будівництва готельного комплексу. Хотів знайти вільну ділянку, яка раніше не була приватизована. Районний архітектор ОСОБА_11 познайомив його з сільським головою с.Старий Мізунь ОСОБА_10, який запропонував кілька ділянок з подальшою приватизацією, одна з яких йому сподобалася. При наступній зустрічі десь через місяць ОСОБА_10 повідомив, що треба зробити геодезичну зйомку, за що слід заплатити 100 доларів США і він йому дав 800,00 грн.: 4 купюри по 200,00 грн. Ці купюри не були мічені і їх номери він не записав. Пізніше ОСОБА_10 сказав, що зйомка вже готова, але для оформлення ділянки потрібно буде заплатити по 350 доларів США за сотку людям, яким ці ділянки колись надавалися. Вже десь за кілька днів до сесії ОСОБА_10 сказав, що загальна сума буде 26 тисяч доларів США з розрахунку 350 доларів за сотку. ОСОБА_10 сказав, що треба спочатку дати гроші, а потім він видасть рішення. Ще в червні 2013 року він звертався із заявою до СБУ по факту вимагання ОСОБА_11 2000,00 доларів США. Гроші йому вручили в СБУ, були присутні поняті. Ці гроші в неділю перед сесією сільської ради він дав ОСОБА_10, останній не казав, що бере їх не для себе. Також сказав, що рішення передасть після сесії він або секретар. Взяв гроші і поклав в кишеню пальто. Перед сесією 16.02.2015 року ОСОБА_10 показав йому порядок денний і хоч його прізвища там не було вказано, голова сказав, що його питання буде розглянуто. З людьми, яким ніби-то належать ці ділянки, він ніколи не зустрічався. Голова казав, що ці ділянки не приватизовані, але люди ними користуються. За цих людей вони говорили, але не конкретно. Він писав на сесію заяву на ім»я ОСОБА_10 про надання земельної ділянки. В порядку денному сесії був загальний пункт про надання земельних ділянок у власність фізичним особам, однак його прізвища не було. Заяви громадян про відмову від земельних ділянок ОСОБА_10 йому не пред»являв, показував тільки проект зйомки. Він розумів, що має бути відмова людей, але ОСОБА_10 запевнив, що все буде добре, що він все вирішить. Дав гроші за рішення, бо вірив, що ОСОБА_10, як голова, «зробить» це рішення. ОСОБА_10 обманював його, казав, що заява зареєстрована, але вона знаходиться у секретаря, який буде пізніше і тому тепер подивитися не можна.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21, який працює секретарем Старомізунської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, підтвердив, що заява ОСОБА_7 була в нього на столі, звідки її вилучили працівники правоохоронних органів, однак вона не була зареєстрована. Сільський голова ОСОБА_10 сказав цю заяву ще не реєструвати, бо немає заяв людей про відмову від їхніх ділянок. Для реєстрації заяви повинна бути резолюція голови, якої не було. Заява ОСОБА_7 датована 07 січня, коли був вихідний день. ОСОБА_22 і ОСОБА_23 із заявами про відмову від земельних ділянок в сільську раду не зверталися.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона працює землевпорядником Старомізунської сільської ради. В неділю 16.02.2014 року у них мала бути сесія. На ім»я ОСОБА_7 ніяких заяв не було і вона на сесію нічого не готувала, земельна комісія також ніяких заяв відносно нього не розглядала. Вказаними ділянками користуються люди згідно інвентаризації 1993 року. Є рішення про надання земельної ділянки на ім»я ОСОБА_17 в урочищі «Підберег», але прив»язки до території немає. Люди там косили сіно і садили бульбу. За виготовленням належних документів ці люди не зверталися. Там в урочищі вільних земельних ділянок немає. Щоб ці ділянки надати, треба, щоб люди на сесію написали заяви про відмову. Але на сесії також повинен бути протокол земельної комісії.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердив, що він є головою земельної комісії Старомізунської сільської ради. Ця комісія попередньо за кілька днів до сесії розглядає всі земельні питання і приймає для сесії рекомендаційні рішення. Однак, жодних питань щодо надання земельних ділянок на ім»я ОСОБА_7 земельною комісією не розглядалося.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він працює юристом у Долинському районному відділі земельних ресурсів. Спірні земельні ділянки, які мали надаватися ОСОБА_7, не приватизовані, в реєстрі їх немає, вони згідно даних земельного кадастру ні за ким не обліковані.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що сільський голова с.Старий Мізунь ОСОБА_10 десь в кінці 2013 року замовив йому проведення зйомки земельної ділянки в одному урочищі. Цю зйомку він зробив на ім»я ОСОБА_7, бо так сказав голова. Оплату мав провести замовник, повинні були з ним зустрітися після сесії. Така зйомка коштує 700-800 гривень. Ділянку та площу вказав ОСОБА_10. Виконану зйомку він скинув на електронну адресу ПП «Геокапітал». Спочатку робиться геодезична зйомка, а вже після рішення сесії робиться проект землеустрою. Було видно, що земля обробляється. Гроші за зйомку йому ніхто не давав.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні підтвердив, що він працює в ПП «Геокапітал» і роздрукував для ОСОБА_10 файл на комп»ютері. Це був планчик земельної ділянки - зйомка, яку скинув ОСОБА_15.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що в п»ятницю 14.02.2014 року він копав криницю в одного чоловіка в центрі села і бачив, що сільський голова ОСОБА_10 сидів у машині з якимось чоловіком. Коли він підійшов ближче, то побачив, як чоловік давав ОСОБА_10 гроші, а останній відмовлявся брати і казав, що гроші треба дати людям. Це було навпроти магазину ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні підтвердила, що вона бачила, як в суботу 15 лютого 2014 року ОСОБА_7 приїхав до ОСОБА_10. Вони розмовляли і ОСОБА_7 давав ОСОБА_10 якийсь пакуночок чи конверт, а той не взяв, сказав «ти знаєш, кому треба давати».

Свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що він працює сільським головою с.Шевченкове. В серпні 2013 року до нього приїжджали ОСОБА_11 з ОСОБА_7, дивилися земельні ділянки. Також чув, що вони зверталися і до інших сільських голів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 підтвердили, що були понятими в даному кримінальному провадженні. Це була неділя лютого місяця 2014 року. Їх привезли в с.Старий Мізунь, де в сільській раді під столом був згорток грошей купюрами по 100 доларів США. Голова казав, що гроші йому підкинули.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він проживає в с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області і має кілька земельних ділянок в користуванні та звертався до сільського голови ОСОБА_10, що хоче продати землю. Його земельна ділянка в урочищі «Підберег» має 68 соток, її передали йому батьки, які померли ще в 2001 році і до дня смерті користувалися цією ділянкою. Чи є рішення сільської ради на цю землю, він точно не знає і документів на неї не має. Десь в кінці весни - в середині літа 2013 року ОСОБА_10 сказав, що є клієнт. Вартість земельних ділянок в них складає від 300 до 500 доларів США за сотку. ОСОБА_7 він ніколи не бачив, заяви в сільську раду також не писав. Він зустрічався з ОСОБА_10 з приводу продажу ділянки і той говорив, що ОСОБА_7 дає завдаток 3000 доларів США, але він відмовився від завдатку, тому що хотів всю суму. Яким чином буде оформлено продаж земельної ділянки, ОСОБА_10 йому не говорив.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що має в користуванні земельну ділянку, площею 16 соток, якою користувалися ще його батьки і яку він хотів продати і з цим питанням підходив до сільського голови десь восени 2013 року. В січні 2014 року ОСОБА_10 сказав, що є клієнт з м.Харкова. Він назвав ціну 300 доларів за сотку. Ця ділянка рахується за його перестарілою матір»ю. Була домовленість з ОСОБА_10, що в суботу 15.02.2014 року мали йти в сільську раду отримати гроші, а в неділю він мав написати заяву про «списання» ділянки. Однак, в суботу ніхто не дзвонив і він в сільську раду не ходив. Покупця ніколи не бачив і заяви про відмову від земельної ділянки не писав.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що він працює начальником відділу архітектури та містобудування Долинської РДА Івано-Франківської області і влітку 2013 року підприємець ОСОБА_32 познайомив його з ОСОБА_7. Той говорив, що є співвласником «Козирної карти» і хоче знайти ділянку в Долинському районі, щоб будувати готель. Він возив його по району, показував землі, знайомив з головами сільрад. Також він познайомив ОСОБА_7 з сільським головою с.Старий Мізунь ОСОБА_10 і попросив посприяти ОСОБА_7 та по можливості знайти потрібну ділянку. З другого разу йому підійшла одна ділянка, там була викошена трава, а частина розорана, недалеко від річки. ОСОБА_10 сказав, що буде вивчати, чиї це ділянки. За процедуру переоформлення земельної ділянки при ньому не говорили. До того дивилися багато ділянок в різних селах, але всі не підходили. За гроші при ньому нічого не говорили, тільки домовлялися, що люди пишуть заяви про відмову від земельних ділянок, а тоді сільська рада їх надає.

Згідно з протоколом огляду та вручення від 16.10.2014 року (т.1, а.с. 98-102), в приміщенні Управління СБ України в Івано-Франківській області в присутності понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 грошові кошти в сумі 26 000,00 доларів США, купюрами по 100 та 2 купюрами по 50 доларів США, оброблено аерозольним методом безбарвним препаратом «Промінь-1», який при освітленні ультрафіолетовими променями в темному приміщенні дає характерне люмінесцентне свічення і вручено ОСОБА_7

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 16.02.2014 року (т.1, а.с. 170-176), в кабінеті сільського голови в приміщенні Старомізунської сільської ради під письмовим столом виявлено грошові кошти на загальну суму 26000,00 доларів США, купюрами по 100 та 2 купюрами по 50 доларів. При просвічуванні цих коштів ультрафіолетовою лампою на них виявлено світіння яскраво зеленого кольору з обох сторін. У кабінеті секретаря даної сільської ради ОСОБА_21 останній добровільно видав проект розпорядження сільського голови Старомізунської сільської ради від 29.01.2014 року, журнал реєстрації заяв цієї ради за 2014 рік, заяву ОСОБА_7 від 07.01.2014 року, копію паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_7, кадастровий план земельної ділянки та копію довідки про наявність у державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельних ділянок в межах норми безоплатної приватизації та зміни її цільового призначення на прізвище ОСОБА_7

Вищевказані грошові купюри оглянуто як речові докази в судовому засіданні, а їх копії долучено до матеріалів кримінального провадження (т.1, а.с. 103-168). Оглядом підтверджено, що серії та номери грошових купюр, виявлених та вилучених 16.02.2014 року в кабінеті сільського голови Старомізунської сільської ради ОСОБА_10, співпадають з тими, що в цей же день були вручені ОСОБА_7

Довідка Управління Національного банку України в Івано-Франківській області № 13-009/1098 від 26.03.2014 року (т.1, а.с. 169) підтверджує, що офіційний курс гривні до долара США станом на 16.02.2014 року становив 863,09 грн. за 100 доларів США.

Згідно з протоколом освідування особи від 16.02.2014 року (т.1, а.с. 235-236), слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області за допомогою ватного тампона зроблено змиви з внутрішньої поверхні обох рук ОСОБА_10 та зовнішньої поверхні лівої кишені пальто, в яке він одягнутий.

Як вбачається з висновку експерта № 09/12-0313 від 31.03.2014 року (т.1, а.с. 239-243), на представленому для експертного дослідження ватному тампоні із змивами з лівої руки ОСОБА_10 та ватному тампоні із змивами з лівої кишені його пальто виявлено спеціальну хімічну речовину з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, яка містить люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в наданому для порівняння зразку речовини «Промінь-1» на аркуші білого паперу. Спеціальна хімічна речовина, виявлена на ватних тампонах із змивами з лівої руки ОСОБА_10 та лівої кишені його пальто і зразок речовини «Промінь-1» з аркуша білого паперу мають спільну родову належність.

Письмова заява ОСОБА_7 від 07.01.2014 року (т.1, а.с. 177), вилучена в кабінеті секретаря Старомізунської сільської ради, підтверджує, що останній звертався в Старомізунську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області з проханням про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в с.Старий Мізунь в урочищі «Підберег», площею 0,7506 га. З даної заяви вбачається, що вона в сільській раді не зареєстрована і резолюція сільського голови на ній відсутня.

Кадастровий план земельної ділянки (складений за результатами кадастрової зйомки), виготовлений ПП «Геокапітал», виконавець ОСОБА_15, на ім»я ОСОБА_7 (т.1, а.с. 178), підтверджує, що площа даної земельної ділянки на території Старомізунської сільської ради становить 0,7506 га.

Особова справа ОСОБА_10 № 03-05 (т.1, а.с. 193-222) підтверджує, що останній працює сільським головю с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області і йому присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Як вбачається з додатку до протоколу № 14/1-344 від 22.01.2014 року про результати аудіо-, відеоконтролю особи, на якому відображено стенограму розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 16.01.2014 року, останній запропонував зробити зйомку земельної ділянки, сказавши, що вона буде коштувати приблизно 100 доларів, на що ОСОБА_7 погодився, сказавши: «та замовляйте. Я даю гроші» (т.2, а.с. 51).

Факт отримання ОСОБА_10 грошей на проведення зйомки підтверджується додатком до протоколу № 14/1-344 від 22.01.2014 року про результати аудіо-, відеоконтролю особи, на якому відображено стенограму розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 17.01.2014 року, де ОСОБА_10 підтверджує, що наданих ОСОБА_7 грошей достатньо для оплати за проведення зйомки земельної ділянки: «нічо не треба добавляти, всьо так, як має бути» (т.2, а.с. 54).

Додаток до протоколу № 14/1-1424 від 15.02.2014 року про результати аудіо-, відеоконтролю особи, на якому відображено стенограму розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 13.02.2014 року, підтверджує, що ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7 про те, що заяви від людей про відмову від земельних ділянок вже написані (т.2, а.с. 68).

Додатки до протоколу № 14/1-1425 від 15.02.2014 року про результати аудіо-, відеоконтролю особи, на якому відображено стенограми розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 15.02.2014 року та від 16.02.2014 року (т.2, а.с. 79,83) підтверджують, що ОСОБА_10 повідомляв ОСОБА_7, що його заява на сесію сільської ради зареєстрована і внесена в порядок денний.

Як вбачається з п. 189 рішення Старомізунської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 50 від 29.12.1993 року (т.2, а.с. 109), сільська рада передала безоплатно у приватну власність ОСОБА_33 земельну ділянку в урочищі «Підберег», площею 0,12 га.

Згідно з рішенням виконкому Старомізунської сільської ради № 16 від 19.05.1998 року (т.2, а.с. 114), ОСОБА_17 надано в постійне користування земельну ділянку в урочищі «Підберег», площею 0,9215 га.

До наданих у судовому засіданні показань обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він ніяких протиправних дій та злочинів не вчиняв, суд ставиться критично та розцінює їх виключно як позицію захисту і спосіб уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних та досліджених у кримінальному провадженні доказів, які є чіткими, логічними і послідовними та такими, що доповнюють один одного. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_10, зловживаючи службовим становищем, заяву ОСОБА_7 від 07.01.2014 року про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в с.Старий Мізунь в урочищі «Підберег», площею 0,7506 га, в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не завізував і на розгляд земельної комісії не передав, а сказав секретарю Старомізунської сільської ради ОСОБА_21 цю заяву не реєструвати. Крім того, знаючи, що ОСОБА_16 не є власником чи користувачем земельної ділянки в урочищі «Підберег» і особисто ніяких прав на неї не має, він проводив з ним переговори з приводу можливої відмови від даної земельної ділянки, під час яких останній назвав ціну 300 доларів США за 1 сотку, що свідок ОСОБА_16 підтвердив в судовому засіданні. Також свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердив, що конкретної суми, яку він хотів отримати за 1 сотку земельної ділянки, у випадку написання заяви про відмову від неї, та процедури переоформлення земельної ділянки вони з ОСОБА_10 не погодили. При цьому ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7 неправдиву інформацію, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 написали заяви про відмову від земельних ділянок та вимагають оплату по 350,00 доларів США за 0,01 га.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.3, 364 ч.2 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою у великих розмірах та за ч.2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремого громадянина.

При цьому суд вважає, що таку кваліфікуючу ознаку як спричинення зловживанням службовим становищем тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам з обвинувачення ОСОБА_10 слід виключити, оскільки в судовому засіданні не здобуто жодних доказів на підтвердження обвинувачення в цій частині.

Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 згідно ст.ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним умисних злочинів у сфері службової діяльності, особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей та перестарілу матір ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_2, виключно позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, користується авторитетом серед сільських голів Долинського районного, 15 з яких підписали відповідне письмове звернення (т.2, а.с. 149), а також жителів сіл Новий та Старий Мізунь, які повторно на місцевих виборах від 31.10.2015 року вибрали його сільським головою, хворіє на ряд захворювань (т.1, а.с. 32-34), своєї вини у вчиненні злочинів не визнав. За таких обставин, враховуючи також конкретні обставини вчинення злочинів, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.3 ст. 190 та ч.2 ст. 364 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 року, яка діяла на час вчинення злочину, з призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права займати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 роки та штрафом в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому відносно нього слід застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбування основного призначеного судом покарання з випробування на іспитовий строк 1 рік і 6 місяців, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов»язки, без конфіскації майна та без спеціальної конфіскації, оскільки згідно з вимогами ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням такі додаткові покарання не застосовуються.

Зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що саме такі вид та міра покарання, обрані обвинуваченому, будуть необхідними й достатніми для його виправлення та попередження нових злочинів і відповідають не тільки тяжкості вчинених злочинів, обставинам справи, але і особі обвинуваченого та меті покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів у зв'язку з проведенням експертиз на загальну суму 2459,60 грн. слід покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370,371,374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_10 визнати винним та призначити йому покарання:

- за ст. 190 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців;

- за ст. 364 ч.2 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 роки та штрафом в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 тисяч гривень.

Згідно з ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, визначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 6 (шість) місяців з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки та штрафом в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять) тисяч гривень.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування основного призначеного судом покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців, поклавши на нього згідно зі ст. 76 КК України такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави 2 459,60 гривень на відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні судових експертиз.

Речові докази: грошові кошти в сумі 26 000,00 доларів США (259 купюр по 100 доларів та 2 купюри по 50 доларів) передані на відповідальне зберігання - повернути Управлінню Служби Безпеки України в Івано-Франківській області, 7 компакт-дисків із записами слідчих дій - залишити в матеріалах кримінального провадження.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов»язання, поклавши на нього зобов»язання з»являтися в судові засідання за викликом суду та без дозволу суду не відлучатися за межі Івано-Франківської області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляції через Долинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: