Рішення № 53623480, 17.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2701/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/6545/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар: Куцик І.Б.

З участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, оскільки його висновки не відповідають обставинам справи. Стверджує, що факт протиправної передачі ОСОБА_4 та відповідно протиправного користування приміщенням підтверджений рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2014 року, згідно якого судом встановлено обставини укладення відповідачами протиправної угоди-договору про спільну діяльність і застосовано наслідки недійсності-виселено ОСОБА_5 із належного йому приміщення. З цього є очевидним, що угода про співпрацю не була укладена відповідачами з необережності, звідси випливає вина відповідачів. Крім цього зазначає, що судом не взято до уваги тієї обставини, що незалежно від наявності рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2014 року відповідач ОСОБА_5 до цього часу не звільнив незаконно зайняте ним приміщення та досі перешкоджає у користуванні ним. Відтак вважає, що викладені ним обставини свідчать про доведеність вини відповідачів, а тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилися, надали суду заяву про слухання справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ч.2 п.9 ЦК України способами захисту цивільних справ та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Обгрунтовуючи завдану моральну шкоду, позивач посилається на те, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

06 жовтня 2000 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір безоплатного користування вказаним приміщенням для здійснення нею професійної діяльності, однак умови вказаного договору були порушені, оскільки відповідачі уклали між собою договір про співпрацю, за яким ОСОБА_4 без згоди його як наймодавця, надала у користування ОСОБА_5 вказані приміщення для здійснення нотаріальної діяльності.

Посилається на те, що договір про співпрацю від 28 жовтня 2009 року, укладений між приватними нотаріусами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушує його право розпорядження своєю власністю, у зв»язку з чим відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 листопада 2014 року рішення Личаківського районного суду м.Львова від 25 червня 2014 року згідно якого застосовано наслідки недійсності нікчемної угоди - договору про співпрацю від 28 жовтня 2009 року, укладеного між приватними нотаріусами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і усунення перешкод у здійсненні права власності майном шляхом звільнення ОСОБА_5 приміщень: АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту від 19 червня 1995 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції, тобто в частині звільнення ОСОБА_5 приміщення 5-5 АДРЕСА_1 залишено без змін. (а.с.5-6, 29).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 25 червня 2014 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду Львівської області від 18 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 18 листопада 2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави та порядок відшкодування моральної шкоди містяться у роз»ясенні Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно із статтею 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача повністю, суд прийшов до висновку, що позивачем у відповідності до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не доведено , що моральна шкода завдана йому саме з вини відповідачів внаслідок укладення відповідачами нікчемного договору про співпрацю.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду чи його зміни та ухвалення нового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, із переписки з органами юстиції, на протязі 2012- 2015 років позивач ОСОБА_2 затрачав немало часу для відновлення порушеного права. Такі зусилля призвели до погіршення стосунків із суміжними орендарями, які були позбавлені можливості користуватися електроенергією, водопостачанням тощо. Порушився його нормальний ритм та уклад життя, що призвело до переживань за свою власність, мали місце нервові стреси, затрати часу для судових справ. Все це вибило його із нормального життєвого ритму, завдало образ, він себе не зовсім комфортно почув в колі друзів, знайомих.

Колегія суддів вважає, що має місце вина відповідача ОСОБА_5, який на першу вимогу не звільнив приміщення, має місце шкода внаслідок таких дій, протиправна поведінка та причинний зв»язок, що є складовою для відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання стягнення моральної шкоди та її розмір, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є завищеними і підлягають до часткового задоволення із відповідача ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 серпня 2015 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди з ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 5000 грн. (п»ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 243 грн.60 коп. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді А.В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин