Рішення № 53623176, 02.11.2015, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1053/15-ц

провадження №2/457/424/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Марчука В.І.

при секретарі - Словіцькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрінбанк» про стягнення не виплачених за договором депозиту коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрінбанк» про стягнення не виплачених за договором депозиту коштів. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 19.08.2014 року між нею та відповідачем по місцю знаходження Трускавецького відділення ПАТ «Укрінбанк» було укладено договір про розміщення банківського вкладу за №10-127817 найменування вкладу «Солодке літо», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Згідно до умов укладеного договору відповідач зобовязався прийняти від позивача, грошові кошти в сумі 970000 грн. з кінцевим терміном повернення 20 серпня 2015 року. Процентна ставка по данному депозитному договору складала 22,5% річних. У виконання договору про розміщення банківського вкладу відповідачем було відкрито депозитний рахунок на який, за вказівкою банку, нею за меморіальним ордером №7925093 від 19 вересня 2014 року, було внесено на рахунок відповідача 970000 грн. призначення платежу внесення на вклад згідно договору №10-127817 від 19.08.2014 року. Отже позивач вважає, що своє зобовязання вона виконала повністю. Позивач зазначає що 19 серпня 2015 року вона усно звернулась до керівництва Трускавецького відділення з вимогою про те, що через закінчення терміну дії укладеного договору, продовжувати дію данного договору не має, а тому просила на 20 серпня 2015 року підготувати їй готівку покладену нею на депозит в сумі 970000 грн. 20.09.2015 року їй було відмовлено у дидачі належних коштів, через відсутність у наявності такої кількості готівки. Однак в подальшому відповідач, дану вимогу не виконує, кошти не повертає, у звязку з чим позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Представником відповідача ПАТ «Український інноваційний банк» ОСОБА_2 подано до суду письмове заперечення в якому він просить в задоволенні позову відмовити, оскільки кошти в сумі 972000 грн. на рахунок Позивача №26356013200108 19.08.2014 року не надходили та не обліковувались, що підтверджується випискою по рахунку №26201013100253, що належить Позивачу та розрахунковими документами. Крім цього, представник звертає увагу суду, що всі розрахункові документи та договори банківського вкладу подані Позивачем до позовної заяви та Відповідачем до заперечень протии позову підписувались колишнім директором Трускавецького відділення ПАТ «Укрінбанк» ОСОБА_3 Щодо останньої ведеться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140140000469 від 31.08.2015 року за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а банк у відповідності до постанови слідчого СВ Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області про залучення потерпілого, залучений, як потерпілий.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити.

Представник відповідача ПАТ «Український інноваційний банк» в судовому засіданні протии позову заперечив, з підстав зазначених в запереченні, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Судом встановлено, що 19.08.2014 року між ПАТ «Укрінбанк» в особі начальника Трускавецького відділення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1278717 «Солодке літо», за умовами якого 19.08.2014 року ПАТ «Укрінбанк» прийняв від неї грошові кошти 970000 грн. згідно з меморіальним ордером №7925093, і зобовязався виплатити їй зазначені кошти та 22,5% річних на умовах і в порядку, установлених договором банківського вкладу.

На вимогу ОСОБА_1 видати їй 970000 банківського вкладу та проценти на суму вкладу, ПАТ «Укрінбанк» відмовило в поверненні зазначених коштів, посилаючись на те, що кошти в сумі 972000 грн. на рахунок Позивача №26356013200108 19.08.2014 року не надходили та не обліковувались, що підтверджується випискою по рахунку №26201013100253, що належить Позивачу та розрахунковими документами. Крім цього, що всі розрахункові документи та договори банківського вкладу подані Позивачем до позовної заяви та Відповідачем до заперечень протии позову підписувались колишнім директором Трускавецького відділення ПАТ «Укрінбанк» ОСОБА_3 Щодо останньої ведеться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140140000469 від 31.08.2015 року за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а банк у відповідності до постанови слідчого СВ Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області про залучення потерпілого, залучений, як потерпілий.

Грошові кошти в розмірі 970000 грн. за вищевказаним договором відповідач отримав, що підтверджується меморіальним ордером №7925093 від 19.08.2014 року, скріпленого підписами та печаткою банку, з призначенням платежу внесення на вклад згідно договору №10-1278717 від 19.08.2014 року.

Також сторонами не оспорюється та матеріалами справи підтверджується, що на час укладення вказаного договору ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Укрінбанк» і мала повноваження на укладення таких договорів.

Частиною 1статті 1062 ЦК Українивстановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції, яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу від 19 лютого 2009 року, установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до п. 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобовязаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обовязком банку, відповідно до якого банк зобовязаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Поряд із цим, згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частина 2 ст. 1059 ЦК України визначає, що в разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обовязком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення).

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обовязків за договором банківського вкладу.

Разом із тим у матеріалах справи наявний договір банківського вкладу та меморіальний ордер про внесення коштів на депозитний рахунок, що в свою чергу підтверджує письмову форму цих договорів; внесення вкладником до банку зазначеному у договорі грошових сум підтверджується меморіальним ордером, яка відповідає вимогам п. 2.9 Інструкції.

Отже, як спірний договір, так і меморіальний ордер мають усі необхідні реквізити та підписані від імені банку посадовою особою, яка діяла на підставі довіреності банку й у межах наданих їй повноважень, а відтак банк зобов'язаний виплатити вкладнику депозит.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12.

Відповідно до ч. 1ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу у розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти, згідно із ч.5 ст.1061 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача грошових коштів за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) задовольнити.

З огляду на викладе, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому з суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу в розмірі 1188250 грн., з яких: 970000 грн. сума вкладу та 218250 грн. відсотків.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Як встановлено статтею 79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір. Оскільки позов задоволено, а позивачем при предявленні позову сплачено судовий збір в сумі 6090 грн. за подачу позовної заяви майнового характеру, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10,60,179,212-215,218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ПАТ «Укрінбанк» на користь ОСОБА_1 не виплачені за договором банківського вкладу №10-1278717 від 19.08.2014 року по вкладу «Солодке літо» грошові кошти у сумі 1188250 грн. та 6090 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_4