Рішення № 53622600, 18.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 333/2952/14-ц Головуючий у 1 інстанції Боровікова А.І.

Номер провадження 22-ц/778/4332/15 Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Істок-8», ОСОБА_6 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Істок-8», ОСОБА_6 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що їй на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2013 року належить 3\4 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2008 року у цивільній справі №2\161\08 право власності на 1\4 частину спірної квартири визнано за ОСОБА_3, але відповідач не зареєструвала право власності на зазначене нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства.

Спірна квартира розташована в будинку ОСББ «Істок-8» (колишній ЖБК «Істок-8»), є двокімнатною, загальною площею 49,94 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., складається з кімнати площею 10,5 кв.м. і кімнати площею 17,1 кв.м. До складу квартири входять також службові приміщення: кухня площею 6,9 кв.м., вбиральня площею 1,1 кв.м., ванна кімната площею 2,0 кв.м., коридор площею 9,8 кв.м., комора площею 0,6 кв.м., балкон площею 1,944 кв.м.

Належна відповідачуці 1\4 частка житлової площі квартири складає 6,9 кв.м. (27,6 кв.м. : 4 = 6,9 кв.м.).В квартирі відсутня відокремлена кімната площею 6,9 кв.м., тому виділити належну відповідачу частку в натурі або встановити порядок користування жилим приміщенням в спірній квартирі неможливо, відповідачка не є родичкою позивачки, сторони не пов'язані спільним побутом, з вини відповідачки та її близького оточення між співвласниками квартири систематично виникають спори та сварки з приводу користування нерухомим майном, тривалий час позивачка була змушена з метою захисту своїх порушених прав звертатись до правоохоронних органів та до суду за вирішенням конфліктних ситуацій, що унеможливлює спільне користування спірним майном.

На підставі викладеного ОСОБА_5 просила суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1\4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1\4 частку спірної квартири, судові витрати покласти на відповідачку.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в порядку компенсації вартість 1/4 частки квартири у сумі 73499, 82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 735 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивачка ОСОБА_5, апелянт ОСОБА_3 і її представник не з»явились.Повідомлені про час і місце розгляду справи в порядку,передбаченому ст.76 ЦПК України. Про причини своєї неявки не заявили.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню ,виходячи із наступного.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія приходить до висновку про те,що оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається,що сторони у справі є співвласниками квартири кв. АДРЕСА_1. Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2008 року у цивільній справі №2\161\08,яке набрало законної сили, право власності на 1\4 частину спірної квартири визнано за відповідачкою ОСОБА_3

На підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2013 року,яке набрало законної сили, належить 3\4 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Спірна квартира розташована в будинку ОСББ «Істок-8»,є двокімнатною,загальною площею 49,94 кв.м.,житловою площею 27,6кв.м.,складається з кімнати площею 10,5 кв.м. і кімати,площею 17,1 кв.м.

Задовольняючи позов про припинення права власності відповідачки на спірну квартиру, суд першої інстанції керувався положенням ст. 365 ЦК України, та дійшов висновку, що оскільки частка відповідача у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі, відповідачка не користується своїм майном, позивачкою внесено депозит у розмірі вартості вказаної частки на депозитний рахунок суду, а також відсутність відомостей в матеріалах справи, що припинення права власності відповідача на частку у квартирі завдасть останній істотної шкоди, а згідно пояснень представика відповідачки їй належить на праві власності частка у квартирі АДРЕСА_1, то є всі підстави для припинення права власності відповідача на частку у спільному майні.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися , виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не врахував даних приписів Верховного Суду України, а також вимог Закону і в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, допустивши неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, в достатньому обсязі не з'ясувавши питання про те, чи не завдасть припинення на частку у спільному майні істотної шкоди інтересам співвласника - відповідача у справі та членам його сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка ОСОБА_3 володіє на праві власності іншим житлом,крім спірної квартири, а припинення права на частку у спільному майні не завдасть їй істотної шкоди, як заявляє в своєму позові позивачка ОСОБА_5.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,отриманої на запит апеляційного суду Запорізької області, відомості щодо наявності речових прав на об»єкт нерухомості: АДРЕСА_1 відсутні. Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно відсутнє.

Колегія суддів вважає необ'єктивним та необґрунтованим висновок суд першої інстанції про те, що припинення власності відповідачки на частку у спірній квартирі не завдасть їй істотної шкоди, оскільки іншого житла на праві власності відповідачка не має , а тому припинення її права на частку у квартирі завдасть їй істотної шкоди.

Враховуючи викладене, з урахуванням того,що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та припустився порушення норм матеріального та процесуального законодавства,здійснивши висновки на припущеннях,колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у квартирі і визнання за нею права власності на 1/4 частину квартири, належить відмовити, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права власності на 1/4 частку квартири і визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: