Ухвала суду № 53622575, 05.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №325/421/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пантилус О.П.

Провадження №22ц/778/4561/15 Суддя-доповідач: Савченко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року по справі за позовом прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року прокурор Приазовського району Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

У позові зазначав, що вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий відповідачу на підставі пунктів 5,6,8,9 розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області №910 від 04.12.2009р. "Про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку", які постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. у справі № 908/2284/13 визнані недійсними, в зв'язку з чим цей державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка на підставі ст.387 ЦК України витребуванню на користь головного управління Держземагенства у Запорізькій області, яке відповідно до ст.122 ЗК України є органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У зв'язку з вказаними обставинами, просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 10.12.2009р. відповідачу, та витребувати у нього на користь Головного управління Держземагенства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,1200 га, вартістю 3725,18 грн., яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району за межами населеного пункту.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2 10 грудня 2009 року.

Витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га, вартістю 3725,18 грн., розташовану на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту (кадастровий номер НОМЕР_2) на користь Головного управління Держземагенства у Запорізькій області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Сторони, зокрема, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, у засіданні апеляційного суду не з"явились, хоча представник ОСОБА_3 особисто повідомлялась про слухання справи телефонограмою від 09.102.15 року.

За отриманням повісток про виклик до суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 неодноразово не з"являвся, його представник ОСОБА_3, отримавши повістку про виклик у судове засідання на 30.07.2015 року, у засідання не з"явилась, направила клопотання про відкладання слухання справи у зв"язку із знаходженням її у відпустці по 28.08.2015 року, однак після дати закінчення відпустки за повістками про виклик у судові засідання, що призначалися на 08.10.2015 року, на 05.11.2015 року, як і ОСОБА_2, не з"являлась.

Враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 та його представник повідомлялись також через розміщення на офіціному веб-порталі „Судова влада України" оголошення про дату, час та місце проведення судового засідання, крім того, представник ОСОБА_4 особисто була повідомлена про слухання справи телефонограмою, однак до апеляційного суду Запорізької області ані вона, ані апелянт не прибули, у відповідності до ст. 305 ЦПК України справа розглядається за відсутності сторін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 04 грудня 2009 року головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області видано розпорядження № 910 „Про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку". Пунктами 3 цього розпорядження було вирішено шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.11.2006 року, зареєстрованого 14.11.2006 року за НОМЕР_4,припинити його дію та після укладення угоди про розірвання договору оренди, вилучити з користування ОСОБА_5 земельну ділянку (реєстраційний № НОМЕР_4) площею 6,0 га для ведення садівництва, розташовану на території Ботіївської сільської ради та перевести до земель запасу.

Пунктами 5,6 вказаного розпорядження затверджено технічну документацію із землеустрою громадянам-членам обслуговуючого кооперативу Азов-2010, в тому числі відповідачу, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 5,6564 га, у т.ч. садів 5,6564 га, за рахунок земель, які перебувають в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за НОМЕР_4, розташованої на території Ботіївської сільської ради для ведення садівництва; земельні ділянки загальною площею 5,6564 га вилучені та передані у власність громадянам членам вказаного кооперативу, в тому числі ОСОБА_2

Згідно пунктів 8,9 розпорядження громадяни-члени обслуговуючого кооперативу „Азов-2010", згідно додатку, зобов'язані виконувати обов'язки землевласника відповідно до ст. 91 Земельного кодексуУкраїнии, приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року, винесеною у справі № 908/2284/13 за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області у цій справі за позовом прокурора Приазовського району Запорізької області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області і відділ Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області, треті особи на стороні відповідача,- 48 фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_2, визнано недійсними пункти 5,6,8,9 розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 910 від 04.12.2009 року „Про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку", у зв'язку із встановленням того, що зазначене розпорядження в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельних ділянок у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Азов-2010" прийнято з порушенням вимог статей 60, 118, 151 Земельного кодексу України, статей 88, 90 Водного кодексу України. Вказане рішення суду набрало законної сили.

На підставі вищезазначеного розпорядження голови Приазовської райдержадміністрації № 910 від 04.12.2009 року відповідачу ОСОБА_2 10.12.2009 року був виданий державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, розташовану на території Ботіївської сільської ради. За даними відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області, земельна ділянка, власником якої є відповідач, має кадастровий номер НОМЕР_2, грошова оцінка складає 3725,18 грн., об'єкти нерухомості на даній земельній ділянці не розташовані.

Задовольняючи позов прокурора Приазовського району Запорізької області, а саме, визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий ОСОБА_2 10 грудня 2009 року та витребовуючи у відповідача земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року визнано недійсними пункти 5,6,8,9 розпорядження голови Приазовської районної державноїадміністрації Запорізької області №910 від 04.12.2009 року "Про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та затвердження технічноїдокументації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право наземельну ділянку", оскільки розпорядження в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельних ділянок у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Азов-2010" прийнято з порушенням вимог статей 60, 118, 151 Земельного кодексу Українии, статей 88, 90 Водного кодексу України. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 212 -214 ЦПК України повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закону , що їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 125. ч. 1ст. 126 Земельного кодексу Українии у редакції, що була чинною на момент видачі державного акту, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу ч.1,2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За нормами ст. 116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки зазначеними нормами передбачений нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, є необхідним визнання недійсним державного акта, який виданий на підставі недійсного розпорядження районної державної адміністрації.

Висновок суду першої інстанції про те, що держаний акт на право власності на землю видасться на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13), яка має враховуватися іншими судами загальної юридикції.

Доводи апелянта про те, що судом не застосовна позовна давність, не зясовані повноваження Головного управління Держаземагенства у Запорізькій області та прокурором не доведено порушення інтересів держави, є безпідставними, виходячи із наступного.

Зважаючи на те, що незаконною передачею відповідачу спірної земельної ділянки порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, охорони та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, захист яких покладено на органи прокуратури статтею 121 Конституції України, Законом України Про прокуратуру, ст.45 ЦПК України, то звернення прокурора Приазовського району до суду на захист державних інтересів відповідало діючому законодавству.

Твердження відповідача, що прокурор не є суб'єктом правовідносин, на які поширюється дія цього державного акту, що ним не обґрунтовано факт порушення інтересів держави і доводи про наявність підстав для представництва у суді є хибними, не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи на містах.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів,крім земельних ділянок приватноїта державної власності.

Виходячи з положень статей 83 і 84 Земельного кодексу, до державної власності належать усі землі України, крім тих, що належать до комунальної або до приватної власності. У комунальній ж власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок державної та приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З 1 січня 2013 року до органів державної влади, уповноважених розпоряджатися землями державної власності, згідно ст. 122 ЗК відносяться: районний, обласні, Київські та Севастопольські міські державні адміністрації, Державне агентство земельних ресурсів України, Рада міністрів Автономної республіки Крим, Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України. За розмежуванням компетенції органів державної влади щодо розпорядження землями з державної власності для всіх потреб державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи розпоряджаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб.

За обставинами справи, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами налеленого пункту, відноситься до земель державної власності і органом, уповноваженим розпоряджатися нею, є Головне управління Держземагенства у Запорізькій області.

Таким чином, прокурором був вірно визначений орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а доводи апеляційної скарги про відсутність доказів того, що Головне управління Держземагенства у Запорізькій області є власником земельної ділянки і що у позивача відсутнє право звернення до суду з вимогою про витребування майна, не ґрунтуються на положеннях ч.4 ст.122 ЗК України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про недійсність розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 910 від 04.12.2009р. "Про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку", а отже і про відсутність правових підстав перебування земельної ділянки у власності відповідача стало відомо після прийняття 09 квітня 2014 року Донецьким апеляційним господарським судом постанови у справі № 908/2284/13, яка набрала законної сили.

За вказаних обставин висновок суд першої інстанції щодо безпідставності застосування строку позовної давності є правильним, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Недійсність рішення, на підставі яких виданий державний акт відповідачу, встановлена постановоюДонецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року, з позовом до суду прокурор звернувся 04.03.2015 року, тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Доводи апеляційній скарзі про сплив позовної давності у даному випадку не є переконливими.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не є суттєвими і правильність судових висновків не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: