Ухвала суду № 53622407, 17.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/1814/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1642/15

Єдиний унікальний №320/1814/15-к Головуючий в 1-й інстанції - Зимогляд В.В.

Категорія: ст.307 ч.2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Фоміна В.А.

суддів Жовніренко В.П., Гріпаса Ю.О.

при секретарі Торбач Ю.О.,

за участю:

прокурора Стоматової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015080140000148, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2015 року (з урахуванням виправлених у ньому згідно ухвали від 08.07.2015р. описок) відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, не працюючого, який має на утриманні трьох малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.307 ч.2, ст.309 ч.3, ст.317 ч.1 КК України,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі, після усунення недоліків, захисник ОСОБА_2 просить вирок змінити, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки останній повністю визнав свою вину, щиро покаявся у скоєному та активно сприяв слідству, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні 3-х малолітніх дітей та батька похилого віку, займається веденням особистого підсобного господарства, що є його єдиним доходом. Крім того, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 страждає тяжкою хворобою, а саме гострим панкреатитом, у зв'язку з чим знаходився на лікуванні, пройшов курс лікування від наркотичної залежності, що свідчить про його бажання виправитися. Крім того, суд необґрунтовано при призначенні покарання не взяв до уваги і не зазначив у вироку покази свідка ОСОБА_4 про те, що саме вона попросила ОСОБА_3 пригостити її канабісом, а кошти в сумі 700 грн. вона сама йому дала в якості подяки, бо сам ОСОБА_3 ніяких сум їй не називав і наміру на продаж наркотичних засобів у нього не було.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2015 року (з урахуванням виправлених у ньому згідно ухвали від 08.07.2015р. описок) ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за:

- ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч.3 ст.309 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.1 ст.317 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обраний у вигляді домашнього арешту.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1179 грн. 36 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

Як зазначено у вироку, наприкінці вересня 2014 року, в денний час, знаходячись на території посадки, біля буд.АДРЕСА_1, ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, шляхом обривання верхніх частин з дикорослих кущів рослин із роду конопель, які виростали на території вказаної посадки, незаконно без мети збуту, для особистого вживання, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс (марихуану), який незаконно без мети збуту, переніс за місцем свого проживання, на територію домоволодіння АДРЕСА_1, де знаходячись на горищі гаражу, який розташований на території вказаного домоволодіння, з метою подальшого виготовлення особливого небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабісу (марихуани), поклав придбаний при вищезазначених обставинах наркотичний засіб на підлогу для висихання.

Продовжуючи свої злочині дії, з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, у середині жовтня 2014 року, в денний час, знаходячись у приміщенні гаражу, який розташований на території домоволодіння АДРЕСА_1, склав висушені його частини у паперову коробку та полімерні пакети, тим самим, незаконно без мети збуту виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс (марихуану), який незаконно без мети збуту продовжував зберігати, за місцем свого проживання, до 20 год. 15 хв. 14 січня 2015 року, коли працівниками міліції, при проведенні обшуку буд. АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_3, який в цей час перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, було виявлено та вилучено вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс (марихуану), маса якого, в перерахунку на суху речовину, складає 2745,7 грам, який ОСОБА_3 незаконно виготовив, придбав та зберігав без мети збуту, за місцем свого проживання.

Крім того, на початку грудня 2014 року, в денний час, знаходячись поблизу будинку №432 по вул.Чкалова в м.Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_3, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, взяв з собою, з метою збуту, частину незаконно придбаного та виготовленого ним при вищевказаних обставинах, особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабісу (марихуани), маса якого, в перерахунку на суху речовину, складає 12 грам, який незаконно зберігав при собі, з метою збуту, коли знаходячись біля буд.№432 по вул.Чкалова в м.Мелітополі Запорізької області, незаконно, шляхом продажу за 700 грн. збув його ОСОБА_4

Крім того, 14 січня 2015 року, приблизно о 20 годині, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, маючи умисел на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, яке утримував на території домоволодіння АДРЕСА_1, діючи умисно, безоплатно, незаконно надав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приміщення за вищевказаною адресою для вживання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабісу (марихуани).

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3, у скоєнні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується сукупністю досліджених при судовому розгляді доказів, які згодом суд поклав в основу вироку, є законним та обґрунтованим.

Оскільки ці висновки ґрунтуються на обставинах подій, які сторонами провадження не оспорюються, тому дані обставини перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_3 за ст.307 ч.2, ст.309 ч.3, ст.317 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.

Порушень ст. ст. 349, 370 КПК України у вироку суду щодо обґрунтованості і вмотивованості винуватості ОСОБА_3, та кваліфікації його дій, у вчиненні кримінальних правопорушень, колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд призначив його враховуючи тяжкість вчинених злочинів, особу обвинуваченого та обставини провадження.

Так, суд врахував щире каяття обвинуваченого, повне визнання ним вини, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність тяжких наслідків, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що у сукупності дозволило суду обрати покарання із застосуванням ст.69 КК України до ч.2 ст.307 та до ч.3 ст.309 КК України.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення саме такого покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, і попередження скоєння ним нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду про неможливість обрання обвинуваченому ОСОБА_3 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, мотивуючи це даними про його особу, згідно до яких він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочини у сфері обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, два з яких перебуваючи у стані викликаному вживанням цими засобами.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд необґрунтовано при призначенні покарання, не взяв до уваги у якості пом'якшувальної обставини покази свідка ОСОБА_4 про те, що саме вона попросила ОСОБА_3 пригостити її канабісом, а кошти в сумі 700 грн. вона сама йому дала в якості подяки, бо сам ОСОБА_3 ніяких сум їй не називав і наміру на продаж наркотичних засобів у нього не було, безпідставні, оскільки це під час судового розгляду у суді було спростовано самим обвинуваченим, а сам механізм збуту наркотичних засобів ОСОБА_4 і отримання за це від неї грошових коштів значення для кваліфікації у даному кримінальному провадженні не має. До того ж обставини скоєння кримінальних правопорушень, у цьому кримінальному провадженні суд врахував при призначенні обвинуваченому покарання, було враховано судом також і щире каяття обвинуваченого, повне визнання ним вини, позитивна характеристика з місця проживання, відсутність тяжких наслідків, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, про що зазначає захисник у своїй апеляційній скарзі.

Суд також надав оцінку у судовому рішенні і на неприйнятність твердження про проходження обвинуваченим ОСОБА_3 курсу лікування від наркотичної залежності, що свідчить про його бажання виправитися, зазначивши при цьому, що таке лікування мало місце вже після виявлення злочинів і пред'явлення йому підозри у їх вчиненні. А що стосується находження на його утриманні батька похилого віку, то даний факт матеріалами кримінального провадження не підтверджується.

Довод апеляційної скарги про наявність у обвинуваченого тяжкої хвороби, а саме гострого панкреатиту, що у тому числі давало підстави для його звільнення від відбування покарання, на що суд не звернув уваги, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки надана ОСОБА_3 медична довідка (а.п. 102) свідчить про проходження лікування у Мелітопольскій ЦРЛ з 27.04 2015 року по 28.04.2014 року, тобто протягом одного дня, і не може свідчити про наявність у нього тяжкої хвороби, яка б перешкоджала відбуванню покаранню, а крім того питання звільнення від покарання за хворобою може бути вирішене під час його відбування у відповідності до ст.84 КК України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги захисника про те, що передбачена ст. 50 КК України мета покарання щодо ОСОБА_3, може бути досягнута шляхом його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, є непереконливими.

Призначене судом першої інстанції покарання, з урахуванням адекватності характеру вчинених дій, їх небезпечності, виходячи з мети й принципів невідворотності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_3,, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, а тому вважати призначене йому покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що при постановленні обвинувального вироку суд першої інстанції у його мотивувальній частині, окремо не вирішив у відповідності до вимог ст.69 КК України питання щодо застосування або незастосування обов'язкового додаткового покарання до ч.2 ст.307 КК України у вигляді конфіскації майна, і при призначені покарання у мотивувальній частині вироку його не зазначив, та при проголошені вироку не виголосив. У подальшому ухвалою суду від 08.07.2015 року, у поза процесуальний спосіб, у порушення загальних засад судочинства, фактично призначив додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, обґрунтовуючи таке рішення начебто виправленням описок, що є неприпустимим, а отже, у відповідності до ст.404 КПК України, у зв'язку з відсутністю апеляційних скарг з цього приводу, колегія суддів позбавлена можливості самостійно прийняти рішення щодо законності призначення такого покарання.

Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставами для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2015 року (з урахуванням виправлених у ньому згідно ухвали від 08.07.2015р. описок) відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

В.А. Фомін В.П. Жовніренко Ю.О. Гріпас