Вирок № 53618829, 20.11.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9821/15-к 1-кп/219/689/2015

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2015 року м. Артемівськ

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі Брагіній М.В., за участю прокурора Мирошниченко І.Г., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівська кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12015050150002608 від «15» серпня 2015року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рідкодуб Краснолиманського району Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, в силу ст. 89 КК України не судимий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 в травні 2015 року, більш точну дату встановити не представилось можливим, знаходячись на блокпосту в смт. Миронівське Артемівського району Донецької області, діючи умисно, не маючи передбаченого законом дозволу, з метою незаконного придбання, носіння, зберігання бойових припасів, всупереч вимогам чинного законодавства України, прийняв у якості подарунка гранату від невідомого військовослужбовця, тим самим придбав у невстановленої особи для подальшого зберігання гранату, після чого, усвідомлюючи її приналежність до бойових припасів, перевіз до квартири АДРЕСА_1, де незаконно зберігав до 14 серпня 2015 року. 14 серпня 2015 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, взяв гранату, яку зберігав у шафі в спальній кімнаті в квартирі АДРЕСА_1, і пішов до магазину «Каприз», розташованого по вул. Леніна 30 в м. Світлодарську Донецької області для з'ясування стосунків зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, тримаючи гранату в правій руці. Підійшовши до вищевказаного магазину, ОСОБА_1 почав сваритися з ОСОБА_2, при цьому тримав в руці гранату. Побачивши у ОСОБА_1 в руці гранату, ОСОБА_2 викликала працівників міліції, які, прибувши на виклик, 15 серпня 2015 року о 00 годин 50 хвилин, при проведенні огляду місця події, а саме приміщення магазину «Каприз» розташованого за вищевказаною адресою, у ОСОБА_1 в присутності двох понятих було виявлено та вилучено, предмети: гранату Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які він незаконно придбав, носив та зберігав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України визнав у повному обсязі, і суду показав, що усвідомлював, що вчиняє кримінальне правопорушення тоді, коли незаконно придбав, переносив та зберігав зброю, визнав свою помилку в тому, що сховав гранату. Про цю гранату ніхто крім нього не знав, він нікому не казав про неї та й сам вже забув про неї, а в той день коли випив, приревнував цивільну дружину і хотів її налякати. Обвинувачений щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені досудовим розслідуванням, просив його строго не карати.

У зв'язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження, судом на підставі ст.349 КК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин тих фактичних обставин справи, які правильно розуміє обвинувачений і які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням висновку експерта та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до висновку експерта № 1538 від 25.08.2015 року вилучені 15 серпня 2015 року у ОСОБА_1 предмети є: корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1, виготовлений промисловим (заводським) способом. Даний корпус гранати споряджений вибуховою речовиною. Конструктивно передбачено спорядження даного типу корпусів гранат типу Ф-1 вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності-тротилом масою 50-56г; засобом підриву (засобом детонування), уніфікованим запалом ручної гранати, модернізованим, дистанційної дії типу УЗРГМ-2, виготовленим промисловим (заводським) засобом. Даний запал споряджений вибуховою речовиною. Конструктивно передбачено спорядження даного типу запалів вибуховими речовинами: ТНРС, азид свинцю і тетрил. У своїй сукупності корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2 є оборонною осколковою ручною гранатою типу Ф-1, що відноситься до категорії бойових -припасів. Вилучена у ОСОБА_1 для проведення експертизи граната Ф-1 для здійснення вибуху штатним засобом придатна.

Оцінивши докази, зібрані під час досудового розслідування, як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в судовому проваджені доведена повністю, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки обвинувачений в порушення вимог Постанови ВРУ № 2471-ХІІ від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженного постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, з подальшими змінами до неї, які забороняють знаходження у власності громадян вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин без відповідного дозволу, умисно придбав, носив та зберігав бойовий припас без передбаченого законом дозволу.

Суд при призначення покарання приймає до уваги, що ОСОБА_1 не судимий в силу ст.89 КК України, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання», а згідно з п.2 цієї самої Постанови Пленуму Верховного Суду України «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Особливої частини кримінального закону. При цьому, з урахуванням особи обвинуваченого, вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, а ступінь його небезпечності для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання, з огляду на призначене покарання, не вбачається.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в сумі 768 грн. понесені судові витрати на проведення у кримінальному провадженні експертизи.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у пред'явленному обвинуваченні за ст. 263 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяця.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом випробувального терміну в 1 рік 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази: осколки наданої на експертизу гранати Ф-1 після її вибуху, які упаковані в експертний пакет 2266617, передані на зберігання в камеру зберігання зброї Артемівського МВ, прийняті на зберігання згідно квитанції 313, - знищити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Дебальцевським МВ УМВС України в Донецькій області 03.07.2003 року, на користь держави Україна (Науково - дослідний експертно-криміналістичний центр ГУМВС України в Донецькій області) УДКСУ у м. Маріуполь /Жовтневний район/ 24060300 код ЄДРПОУ 37989721 рахунок 31119115700052 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, код класифікації доходу «інші надходження», код банку отримувача 834016 призначення платежу: за висновок експерта № 1538 від 25.08.2015 року - процесуальні витрати на проведення у кримінальному провадженні експертизи в сумі 768 грн.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л. В.Шевченко