Ухвала суду № 53617334, 19.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9629/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірса О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін судового провадження:

прокурора Столярчука Є.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого про зміну заходу забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040004126 від 22.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровського районного суду м. Києва перебуває дане провадження.

У судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, виходячи з того, що його вина у справі, у супереч ст. 62 Конституції України, грунтується на припущеннях, встановлені слідчим суддею ризики, на даному етапі, відсутні.

Захисник у судовому засіданні зазначила, що вказані ризики, визначені ст. 177 КПК України, у даному випадку, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, а тому підстави для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні, у звязку з чим заявлене клопотання підтримала, просила задовольнити.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки підстави для його зміни відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та того, що характеризуючі особистість обвинуваченого дані з часу його обрання не змінилися.

Тож, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При цьому, частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Так, з бази автоматизованого документообігу суду "Д-3", а саме судового рішення від 23.03.2015 року слідує, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою з альтернативою унесення застави в сумі 97440 гривень було обрано, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше правопорушення, та даних про його особу, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ніжин Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працюючий, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_2, раніше судимий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі, був звільнений 28.12.2014 року з Харківської ВК № 18 умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 6 місяців, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

В подальшому судовим рішенням обвинуваченому продовжено строк утримання під вартою по 11 грудня 2015 року включно та зменшено розмір застави до 48720 гривень 00 копійок.

У даному випадку, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Апріорі, виходячи з того, що слідчим суддею встановлено наявність ризиків можливості впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше правопорушення, а, на цей час, у провадженні потерпілий повторно не допитаний, свою остаточну позицію у справі в судових дебатах не висловив, свідки, хоча і допитані у справі проте судове слідство у ній ще не завершене, тож вони під тиском обвинуваченого можуть змінити раніше надані ними показання, а тому виходячи з того, що суд може обгрунтовувати свої висновки тільки показаннями, які він сприймав у суді безпосередньо, можливість реального впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків є триваючою, тим паче, що потерпілий, на даному етапі, до суду не з»являється, що також може свідчити про дійсно реальність цього ризику, як і ризику можливості вчинення іншого злочину враховуючи, що він раніше судимий, та будучи звільненим умовно-достроко від відбування покарання 28.12.2014 року з Харківської ВК № 18 з невідбутим строком 1 рік та 6 місяців, уже 22.03.2015 року був повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357КК України, тобто з часу звільнення не минуло і 3 місяці, як останнього правоохоронні органи запідозрили у вчиненні інших злочинів, у тому числі тих, які відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про обгрунтовану наявність такого ризику.

Щодо ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, то суд вважає його відсутнім, на цей час, адже провадження перебуває в суді, а не на етапі його розслідування, а слідчим суддею ризик переховування від суду встановлений не був, хоча останній дійсно був наявним на етапі розслідування справи.

Аналізуючи посилання обвинуваченого на те, що його вина грунтується на припущення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Також, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, суд, враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що ОСОБА_2 об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та, на цей час, дане судове рішення слідчого судді є чиним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані в ході судового розгляду, враховуючи не проведення, на цьому етапі, допиту всіх свідків, потерпілого, та не дослідження матеріалів, свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дані правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

При цьому, додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими слідчому судді при обранні запобіжного заходу надано не було, як на момент обрання цього запобіжного заходу, так і на на цей час, він має ті ж самі анкетні та характеризуючі його особистість дані.

За таких умов, суд вважає за доцільне, на цьому етапі розгляду справи, у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну міри запобіжного заходу відмовити, оскільки викладені в ньому підстави та докази, які їх підверджують (тільки усні пояснення обвинуваченого та захисника), не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), тобто останнє є сумнінвим за свою суттю.

В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики, зокрема можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на потерпілого та свідків, є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд вважає за необхідне останній у межах двох місяців, а саме по 11.12.2015 року включно, залишити без змін.

При цьому суд, відповідно до ст.183 КПК України, з урахуванням ст. 28 КПК України, КЗПЛ та практики ЄСПЛ, вважає за необхідне зменшити визначену обвинуваченому заставу у розмірі 48720 гривень до розміру, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 20 мінімальних розмірів заробітної плати, яка з урахуванням положень п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України, становить - 24360 гривень з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим по 11 грудня 2015 року включно.

Визначену ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 48270 гривень зменшити до 20 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 24360 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Обвинувачений ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в даному судовому рішенні.

У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до суду за першою вимогою та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки: не відлучатись з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 09 год. 05 хв. 23.11.2015 року.

С у д д я: О.В. Бірса