Ухвала суду № 53614286, 10.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1322/15-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/5904/15 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л. І.Категорія 8 10.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

При секретарі: Якимчук Ю.С.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Баришівської селищної ради Київської області про визнання розпорядження та свідоцтва про право власності недійсними та визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом та, збільшивши свої позовні вимоги, просила визнати розпорядження, видане радгоспом «Баришівський» недійсним та визнати свідоцтво про право власності на житло, видане госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» недійсним з підстав, що в розпорядженні № 156 від 04.04.1996 року, виданого органом приватизації радгоспу «Баришівський» відсутня точна адреса квартири та свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 24.04.1996 року, видане госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», яке не було органом приватизації.

Мотивувала свої вимоги тим, що 04.04.1996 року органом приватизації розпорядженням № 156 задоволено її прохання як наймача - квартиру, в якій вона мешкає, що знаходиться за адресою : Київська область Баришівський район, смт. Баришівка передано в приватну спільну (сумісну або часткову) власність. На підставі розпорядження від 24.04.1996 року видано свідоцтво про право власності на квартиру. ОСОБА_2 вселилась у вказану квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру від 24.07.1984 року, виданого виконавчим комітетом Баришівської районної ради народних депутатів. В даній квартирі вона на день затвердження розпорядження проживала разом з чоловіком ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, вона звернулась до Баришівської районної державної контори із заявою про прийняття спадщини.

Вважала, що відсутність державної реєстрації права власності на вказану квартиру та володіння квартирою 14 років добросовісно, відкрито, безперервно надає підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1. Заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом І інстанції встановлено, що на підставі рішення виконкому Баришівської районної Ради народних депутатів № 136 від 24.07.1984 року на ім'я ОСОБА_2 видано ордер № 221 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.

04.04.1996 року розпорядженням органу приватизації Радгоспу «Баришівський» № 156 заяву ОСОБА_2 про безоплатну передачу у власність квартири в смт. Баришівка задоволено.

24.04.1996 року госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» видано свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1, згідно якого посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної , спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї - ОСОБА_3. Вказаний будинок АДРЕСА_1 з 01.02.2002 року знаходиться на балансі Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради, що підтверджується повідомленням ЖЕК виконавчого комітету Баришівської селищної ради № 187 від 26.06.2015 року.

24.04.1996 року госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» видано свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1, згідно якого посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної , спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї ОСОБА_3. Отже, співвласниками вказаної квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 з 23.11.1984 року проживає та зареєстрована АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖЕК виконкому Баришівської селищної ради № 310 від 19.08.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, про що складено відповідний актовий запис № 37 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області.

Згідно ст. 344 ЦК України , обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність підстави у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції керувався положеннями ст. 344 ЦК України, та виходив з того, що позивачка не заволоділа чужим майном, а користувалася майном, яким володіла на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.04.1996 року. Крім того, на даний час квартира не перебуває на балансі у відповідача, а перебуває на балансі ЖЕК виконавчого комітету Баришівської селищної ради. Також судом не встановлено коло інших осіб, які претендують на це майно, оскільки шість місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 не пройшло, тому не встановлено коло можливих спадкоємців.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції про те, що правових підстав для визнання за позивачкою права власності на дану квартиру згідно ст. 344 ЦК України немає.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачкою було реалізовано надане їй право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та було видано свідоцтво НОМЕР_1 на право власності на житло від 24.04.1996 року . Вказане свідоцтво ОСОБА_2 та членам її сім'ї ОСОБА_3 було видано згідно з розпорядженням органу приватизації радгосп «Баришівський» від 04.04.1996 року, яке було наймодавцем житла і відповідно на балансі якого перебував житловий будинок АДРЕСА_1. З 01.02.2002 року вказаний будинок знаходиться на балансі Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Баришівської селищної ради.

Позивачкою було заявлено позовну вимогу про визнання недійсними розпорядження № 156 від 04.04.1996 року, виданого органом приватизації радгоспу «Баришівський» та свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24.04.1996 року, виданого госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» до Баришівської селищної ради Київської області.

Проте підстав для задоволення вказаної позовної вимоги колегія суддів також не вбачає, оскільки даний час квартира не перебуває на балансі у відповідача, а перебуває на балансі ЖЕК виконавчого комітету Баришівської селищної ради, тому погоджується з висновком суду І інстанції про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: