Рішення № 53614239, 17.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4943/14-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/5758/15 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 26 17.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

Суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, треті особи - Києво-Святошинський відділ Державної міграційної служби України у Київській області, служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації у Київській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати права на користування нерухомим майном, виселення та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом та просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0819 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та житловим будинком загальною площею 270,4 кв.м, житловою площею 66,8 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вищезазначеного житлового будинку та зняти їх з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 січня 2014 року управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, складено акт № 36803964 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, а саме земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані по АДРЕСА_1. Згідно Закону України «Про іпотеку», приватним нотаріусом відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі вищезазначеного акта № 36803964, 26 лютого 2014 року видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку та житловий будинок за вищезазначеною адресою. 26 лютого 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зареєстрував за собою право власності на вищезазначене нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_4. Позивач зазначає, що у житловому будинку зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 24 березня 2014 року позивачем було направлено відповідну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права власності та вимогу про усунення перешкод у здійсненні права власності відповідно з проханням звільнити займане приміщення та знятися з реєстраційного обліку, забезпечивши доступ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до зазначеної нерухомості. Крім того, 05 квітня 2014 року позивач направляв таку ж вимогу ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3. Будучи належним чином повідомленими про заявлені вимоги, відповідачі їх проігнорували чим фактично чинять ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перешкоди у здійсненні законного права щодо володіння, користування й розпорядження належним позивачу майном.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він зареєстрував своє право власності на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку. Апелянт направляв вимогу відповідачам про усунення перешкод у здійсненні права власності. Законодавцем не передбачено механізмів повідомлення осіб, що підлягають виселенню, у випадку їх ухилення від отримання вимог шляхом особистої відмови від отримання такої вимоги наручно або неотримання поштової кореспонденції у відповідному відділенні зв'язку за закінченням терміну зберігання. ОСОБА_4 втратила право користування нерухомістю, у договірних відносинах з позивачем не перебуває, а тому вона та члени її сім'ї підлягають виселенню як тимчасові мешканці.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно акту № 36803964 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 13 січня 2014 року, складеного заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Савицькою Світланою Володимирівною, вважаються такими, що не відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_4 що були призначені на 30 жовтня 2013 року, та складається з домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок (літ. А), загальною площею 270, 4 кв.м., огорожі № 1-4, криниця (літ. І), вигрібна яма (літ. ІІ), що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0819 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 45 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з тим, що предмет торгів не був проданий.

Згідно ч.1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Апишковою З.І., відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», на підставі акту № 36803964, 26 лютого 2014 року видано свідоцтво, згідно якого ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» належить на праві власності вищезазначене нерухоме майно.

ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» є власником житлового будинку загальною площею 270,4 кв.м., житловою площею 66,8 кв.м., під літерою «А», огорожі № 1-4, криниці «І», вигрібної ями «ІІ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розташовані на земельній ділянці 0,0819 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, що зареєстровано в реєстрі за № 691, та виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Апишковою З.І.

ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» є власником земельної ділянки площею 0,0819 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за вищезазначеною адресою, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, що зареєстровано в реєстрі за № 695, та виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Апишковою З.І.

Згідно листа Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 21 березня 2014 року вих. №1-12/396, у житловому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, 1986 р.н., ОСОБА_3, 1967 р.н., ОСОБА_5, 2000 р.н.

24 березня 2014 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» було направлено відповідну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права власності за вих. № 5604 ОСОБА_8 та вимогу про усунення перешкод у здійсненні права власності за вих. № 5603 ОСОБА_3 відповідно з проханням звільнити займане приміщення та знятися з реєстраційного обліку та забезпечити доступ представнику ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до зазначеної нерухомості. 05 квітня 2014 року позивачем було направлено таку ж вимогу ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про отримання відповідачами письмових вимог іпотекодержателя про звільнення житлового приміщенні, а відтак строк на добровільне звільнення житлового приміщення у відповідачів не почав перебігати. Вимоги позивача щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування майном також не підлягають задоволенню, оскільки з набуття ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права власності на спірне майно, відповідачі втратили право користування цим майном, разом із втратою права власності на це майно.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заявляючи позовну вимогу про визнання відповідачів такими, що втратили право користування нерухомим майном, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не звернув увагу, що законом визначено вичерпний перелік підстав коли особа визнається такою, що втратила право користування. Таким чином, зазначена вимога позивача не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не отримували від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вимогу про виселення. Однак, відмова у позові з зазначеної підстави є необґрунтованою, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зареєстрував право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 та які належали на праві приватної власності ОСОБА_4 та були передані в іпотеку банку. Відповідачі продовжують проживати за вищезазначеною адресою та добровільно приміщення не звільнили. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів у травні 2014 року, що в свою чергу вважається пред'явленням вимоги про звільнення житлового будинку. Враховуючи те, що з моменту пред'явлення позову до суду до моменту ухвалення рішення пройшло більше одного року і відповідачі добровільно не виселилися, банк, як новий власник житла, не надавав згоди на користування відповідачами його майном, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про виселення підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога позивача про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, в тому числі, і на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, Києво-Святошинський відділ Державної міграційної служби України у Київській області є третьою особою, а не відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.

Згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи, не пов'язаних із встановленням належності відповідача.

Враховуючи те, що Києво-Святошинський відділ Державної міграційної служби України у Київській області не є відповідачем по справі та права позивача ним не порушені, вимога про зняття відповідачів з реєстраційного обліку не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, які проживають АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», місце знаходження - вул. Артема, 60, м. Київ, ЄДРПОУ 25745867, судовий збір у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 26 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.