Рішення № 53614106, 13.11.2015, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6101/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись не неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором кредиту та наявність заборгованості, яку позивач просить стягнути разом з іншими передбаченими договором та законом платежами.

Під час судового розгляду позовні вимоги були збільшені і уточнені, загалом позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 33.3/АА-002.08.2 від 29.01.2008 року у розмірі 30 110,63 доларів США та 10 226 919,09 грн.

Представник позивача Трофімець Ю.І. в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що невірність розрахунків банку.

Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

29 січня 2008 року між сторонами ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 33.3/АА-002.08.2, згідно якого позивач відкрив відповідачу кредитну лінію в загальній сумі 30 567 доларів США, що підтверджується договором, додатковими угодами, додатками до них, анкетою клієнта, заявами та іншими письмовими доказами.

Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.

Випискою із особового рахунку, квитанціями, іншими письмовими доказами підтверджується рух коштів по рахунку відповідача, його платежі за договором.

Правовий статус позивача як банківської установи підтверджуєтсья статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію та іншими письмовими доказами.

В обґрунтування позову позивачем подано розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка станом на 17.02.2015 року становить 30 110,63 доларів США та 10 226 919,09 грн. і складається із заборгованості за кредитом в розмірі 16 631,31 доларів США, заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 11 479,32 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 10 174 675 грн. 49 коп., трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 52 243 грн. 60 коп.

В межах судового розгляду цієї цивільної справи ухвалою суду від 10.06.2015 року за згодою сторін було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1.Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 по сплаті процентів за кредит, санкцій та погашення основної суми боргу перед банком та інших платежів дійсному розміру за умовами чинного законодавства та укладеного між публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 33.3/АА-002.08.2 від 29.01.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

2.Чи відповідає положенням договору та нормативних актів у сфері банківських та фінансових операцій визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 33.3/АА-002.08.2 від 29.01.2008 року у двох видах валют (долари США та гривні) ?

3.Який дійсний розмір заборгованості по всім видам виплат, передбачених умовами кредитного договору № 33.3/АА-002.08.2 від 29.01.2008 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1, станом на 17.02.2015 року із врахуванням наявних у матеріалах цивільної справи письмових доказів ?

4.Який дійсний розмір заборгованості по всім видам виплат, передбачених умовами кредитного договору № 33.3/АА-002.08.2 від 29.01.2008 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1, станом на 17.02.2015 року із врахуванням наявних у матеріалах цивільної справи письмових доказів у випадку застосування положень ст.258 ЦК України до окремих сум, зазначених у розрахунку заборгованості, в тому числі щодо пені та інших видів платежів ?

Згідно висновку експерта № 1398 від 28.09.2015 року за результатами проведення судово-економічної експертизи обґрунтовану відповідь на жодне із поставлених судом питань не видається можливим через ненадання позивачем публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» доказів, які б підтверджували факт отримання, зняття кредитних коштів в готівковій формі в розмірі 30 567,00 доларів США, відсутність зазначення у кредитному договорі суттєвих умов щодо кредитування, зокрема щодо типу процентної ставки, детального розпису сукупної вартості кредиту, заниження зазначеної вартості кредиту для споживача у порівнянні із фактичною,, відсутність внутрішніх положень банку з питань кредитування, невідповідність кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168.

При цьому, на думку суду, представник позивача від подання достатніх для більш повного дослідження фактичних обставин справи письмових доказів ухилився, неповністю виконав вимоги ухвали про витребування доказів і призначення експертизи.

Згідно ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Із врахуванням викладеного вище, відповідно до положень ст.ст. 10,11,60,146 ЦПК України вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів суд вважає недоведеними посилання позову на відповідність укладеного між сторонами кредитного договору вимогам чинного законодавства та достатність правових підстав для стягнення коштів за його умовами в судовому порядку.

Так, згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.п.1,2,4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Вказані вище приписи законодавства при укладенні договору між сторонами не були дотримані в повному обсязі, чим порушено права відповідача як споживача.

Відсутність достатніх вихідних даних для належного обрахунку заборгованості за кредитним договором унеможливило висновок про обгрунтованість доводів позову навіть за результатами проведеної у справі експертизи, що вказує на недоведеність позовних вимог і неможливість їх задоволення на підставі наявних у справі доказів.

Заперечення відповідача в частині розрахунку заборгованості нічим не спростовані, від повного, всебічного та об'єктивного встановлення судом цієї обставини позивач ухилився.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б породжувала правові наслідки у виді виникнення зобов'язань сплатити визначені позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Крім того, суд вважає обгрунтованою заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивачем ніяк не обгрунтовано причини пропуску строків позовної давності, зокрема щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач поданій суду письмовій заяві заявив про застосування позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом не встановлено достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача в судовому порядку обов'язку сплати передбачених позовом коштів, позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 16, 525, 526, 543, 549, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко