Постанова № 53612192, 12.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа № 914/1521/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630" (надалі ПАТ «Львівське АТП - 14630»), б/н від 27.07.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/3441/15 від 30.07.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2015р.

у справі № 914/1521/15

за позовом: публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (надалі ПАТ "ВіЕс Банк"), м. Львів

до відповідача: ПАТ «Львівське ПТП -14630», м. Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Хосаро" (надалі ТзОВ "ХоСаРо"), м. Львів

про стягнення 1 128 640,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 23 707 338,56 грн. та 142 834,32 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Федорюк І.І. - представник (довіреність б/н від 19.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2015р. у справі № 914/1521/15 (суддя Кітаєва С.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Львівське АТП - 14630» на користь ПАТ "ВіЕс Банк" 1 128 640,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 23 707 338,56 грн.: 1 040 312,66 дол.США (що еквівалентно 21 851 995,25 грн.) заборгованість по тілу кредиту; 88 327,73 дол.США (що еквівалентно 1 855 343,31 грн.) заборгованість по відсотках; 1 397,43 грн. заборгованість за комісією, а також стягнуто 73 080,00 грн. судового збору. Провадження у справі в частині позову про стягнення 72 464,64 грн. пені та 68 972,27 грн. комісії - припинено (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 115).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, в свою чергу належними та допустимими доказами відповідачем не спростована. Враховуючи часткову оплату відповідачем пені та комісії, в цій частині позовних вимог місцевий господарський суд припинив провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Львівське АТП - 14630» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині стягнення заборгованості по сплаті відсотків, в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги докази, які подані позивачем, а саме розрахунок нарахування відсотків в сумі 88 327,73 дол.США, натомість в матеріалах справи наявний розрахунок боржника, який містить відмінності у сумі заборгованості по сплаті відсотках та становить 58 598,37 дол.США, однак суд вказаний розрахунок до уваги не взяв. Відтак, на думку скаржника, надавши перевагу одним доказам над іншим, судом було порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим рішення в частині стягнення 88 327,73 дол.США відсотків за користування кредитом вважає незаконним та необґрунтованим.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 30.07.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.08.2015р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.09.2015р.

У зв'язку з перебуванням суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 914/1521/15, замість суддів Гнатюк Г.М. Мирутенка О.Л. введено суддів Данко Л.С. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.10.2015р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.11.2015р.

26.08.2015р. представником ПАТ «Львівське АТП - 14630» було подане клопотання про призначення експертизи (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-05/3841/15 від 26.08.2015р.). Дане клопотання обґрунтоване тим, що наявні в справі докази щодо заявленої суми заборгованості є взаємно суперечливими. На думку заявника визначення існуючого розміру заборгованості потребує спеціальних економічних знань. Відтак, для аналізу і оцінки фактичного стану розрахунків між сторонами за кредитним договором просить суд призначити судову економічну фінансово-кредитну експертизу.

Згідно приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2014р. «Cудова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи».

Розбіжності, які виникли у розрахунках між позивачем та відповідачем стосуються нарахованих відсотків за користування кредитом.

В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості, які подані сторонами, окрім того, банком надано пояснення щодо причин розбіжностей сум нарахованих відсотків в розрахунках заборгованості, а отже, суд може самостійно вирішити відповідні питання, без призначення судової експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки вирішення поставлених питань не потребує спеціальних знань.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5327/15 від 27.08.2015р. та № 01-04/5823/15 від 15.09.2015р.), просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання 12.11. 15р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

28.12.2012р. між ПАТ "ВіЕс Банк" (правонаступник ПАТ "Фольксбанк") та ТзОВ "ХоСаРо" (позичальник) укладено кредитний договір №КU 019115, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 173 798,00 доларів США (один мільйон сто сімдесят три тисячі сімсот дев'яносто вісім доларів США, 00 центів), з кінцевим строком погашення не пізніше 28.12.2018р. (а.с. 16-25).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.12.2012р між банком та ПАТ «Львівське АТП - 14630» укладено договір поруки № КU 019115 (а.с. 43-44).

Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання.

Згідно п. 12.1.8. кредитного договору в новій редакції, банк має право незалежно від інших положень кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання будь-якої з викладених обставин, зокрема, утворення у позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями.

Згідно п. 17.2 кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту /траншу та/або сплати процентів, комісій, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення. При цьому, сторони дійшли згоди, що нарахування пені за прострочення виконання боргових зобов'язань, вказаних в цьому пункті здійснюються протягом всього терміну прострочки.

Відповідно до п.17.6 кредитного договору, строки позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів, комісій, пені, штрафів, штрафних санкцій за кредитним договором встановлюються сторонами тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.2.4 договору поруки, поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, визначені у п.п.1.1., 1.2. договору впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора.

19.01.2015р. банком було направлено на адресу ПАТ «Львівське АТП - 14630» повідомлення-вимогу №09-2/822 (а.с. 45) з вимогою дострокового повернення суми кредиту в зв»язку з невиконанням позичальником своїх зобов»язань за кредитним договором..

Проте, дана вимога, яка була одержана адресатом, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, була залишена без належного реагування, повне чи часткове погашення заборгованості за кредитним договором не проведено, що стало підставою звернення до суду.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитному договору виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 128 640,39 дол. США (що еквівалентно 23 707 338,56 грн. станом на 01.07.2015р.): 1 040 312,66 дол.США = 21 851 995,25 грн. заборгованість по тілу кредиту; 88 327,73 дол.США (що еквівалентно 1 855 343,31 грн.) заборгованість по відсотках; 1 397,43 грн. заборгованість за комісією (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 115).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником..

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як зазначалося вище, відповідно до п.2.4 договору поруки, поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, визначені у п.п.1.1., 1.2. договору впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованість по тілу кредиту станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції становить 1 040 312,66 дол. США (що еквівалентно 21 851 995,25 грн.) та заборгованість по відсотках - 88 327,73 дол. США (що еквівалентно 1 855 343,31 грн.) (а.с. 115-121).

.Дана сума підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 17.2 додаткової угоди від 26.03.2014р. до кредитного договору № KU019115 від 28.12.2012р., у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту/траншу та/або сплати процентів, комісій, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення (а.с. 28-36).

Згідно розрахунку позивача пеня за несвоєчасне повернення основного боргу становить 72 464,62 грн. за період з 19.12.2014р. по 23.04.2015р. Заборгованість за комісією станом на 01.07.2015р. становить 70 369,70 грн. (а.с. 120-121).

В процесі розгляду справи відповідачем було здійснено оплату пені в сумі 72 464,62 грн. та заборгованості по комісії в сумі 68 972,27 грн. (а.с. 157), відтак в цій частині позовних вимог місцевий господарський суд правомірно припинив провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи оплату пені в повному розмірі та часткову оплату комісії, позивачем було уточнено позовні вимоги, згідно яких заборгованість за комісією залишилась непогашеною в розмірі 1 397,43 грн. (а.с. 115-121).

Відтак, заборгованість у розмірі 1 397,43 грн. по комісії підлягає до стягнення.

Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме надання переваги доказам позивача, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів, зокрема, які подані позивачем в обґрунтування заявлених до стягнення сум і за результатами перевірки розрахунку відповідача, судом встановлено, що розбіжності у розрахунках між позивачем та відповідачем виникли лише стосовно суми нарахованих відсотків.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що у розрахунку, на який посилається відповідач, були виявлені помилки в сумах у зв'язку із застосуванням ним процентної ставки, яка не відповідає фактичній ставці, передбаченої умовами кредитного договору.

Крім того, на підтвердження правильності розрахунку позивачем було долучено висновок спеціаліста незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс ІНК" про причини розходження сум нарахованих процентів за кредитом (а.с. 184-186, 190-192).

При цьому, жодного обґрунтування сум, які фігурують у розрахунку заборгованості по відсотках, наданому відповідачем до справи та у додаток до відзиву, останній не надав суду (а.с. 124-141).

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ч.3 ст. 4-3 ГПК України).

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відхиляючи подані відповідачем докази, в описовій частині рішення навів правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2015р. у справі № 914/1521/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Данко Л.С.

Якімець Г.Г.