Постанова № 53612191, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 910/13382/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Боронило І.М. - представник

від відповідача: Синельніков М.О. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 21.09.2015р.

у справі № 910/13382/15 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент проперті протектед"

до Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"

про стягнення 39 048, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент проперті протектед" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 39 048, 22 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2015р. у справі № 910/13382/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" суму заборгованості в розмірі 31 226 грн. 94 коп. коштів в порядку регресу, 1461 грн. 60 коп. судового збору. В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду змінити, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права викладених в ст. 1188 ЦК України, ст. 6, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наданий позивачем лист Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14.07.2014р. не є доказом про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за скоєння ДТП за участю транспортного засобу «ВАЗ», д/н НОМЕР_2, що сталось 18.12.2013р., а надана позивачем довідка ДАІ не є преюдиційними доказом вини ОСОБА_4 На думку апелянта, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт настання страхового випадку за полісом № АС/3433569, підстави страхової виплати за полісом відсутні.

Апелянт також посилається на те, що договором купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. не передбачено переходу прав вимоги до відповідальної особи або інших осіб, які в силу договору страхування могли б відшкодувати шкоду, заподіяну заподіювачем шкоди, окрім самого заподіювача.

Ухвалою від 09.10.2015 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

24.09.2013р. між ПрАТ "СК "Нова" та ТОВ "ОТП Лізинг" як страхувальником, укладено договір страхування № 3491, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "КАМАЗ 65117-62" д.н.з НОМЕР_3 та причеп бортовий СЗАП 8357, д.н.з. НОМЕР_1.

Як свідчать матеріали справи, 18.12.2013 р. на автодорозі Дніпропетровськ - Миколаїв, сталося ДТП за участю транспортного засобу "КАМАЗ 65117-62" д.н.з НОМЕР_3 та причепу бортового СЗАП 8357, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу "ВАЗ 2101" д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПАТ "СГ "ТАС", згідно полісу № АС/3433569.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області № 477/108/14-к від 14.07.2014р., встановлено вину гр. ОСОБА_4 у здійсненні правопорушення.

Відповідно до звітів, страхових актів та калькуляцій до них, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу "КАМАЗ 65117-62" д.н.з НОМЕР_3 та причепу бортового СЗАП 8357, д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП склав 31226,94 грн., які було виплачено ПрАТ "СК "Нова" згідно платіжних доручень № 17860 від 05.06.2014, 17863 від 05.06.2014р., №17915 від 10.06.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Франшизу, згідно полісу № АС/3433569 встановлено у розмірі 0,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

02.01.2014р. між ПрАТ "СК "Нова" та ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" (позивач) було укладено договір про купівлю-продаж боргових зобов'язань, згідно якого позивач отримав за вказаною вище ДТП право вимоги до ПрАТ "СК "ТАС" (відповідач), в порядку регресу.

Умовами вказаного договору купівлі-продажу визначено, зокрема п.3.3-А, що позивач купив у ПрАТ "СК "Нова" всі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповідач кошти не сплатив позивачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач просив суд стягнути з відповідача 39 048,22 грн. боргу, з яких: 31 226,94 грн. - страхове відшкодування в порядку регресу, 3 285,25 грн. - пені, 164,26 грн. - 3% річних, 4 371,77 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності), віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із ст. 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином слід зазначити, що позивач на підставі ст.ст. 22, 514 ЦК України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування ПрАТ "СК "Нова" понесених витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 31 226,94 грн.

Судом зазначено щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 285,25 грн. - пені, 164,26 грн. - 3% річних, 4 371,77 грн. - інфляційних втрат, не підлягають задоволенню, виходячи з того що зазначені штрафні санкції заявляються, у разі прострочення грошового зобов"язання, проте між сторонами грошових зобов"язань не існує, оскільки даний позов пред'явлено до відповідача в порядку РЕГРЕСУ згідно приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на вимогу про стягнення пені наявне у особи, яка має право на виплату страхового відшкодування, тобто у страхувальника або постраждалої особи, у разі стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, право на стягнення пені чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне, що за результатами розгляду кримінального провадження № 12013160230001682 Жовтневий районний суд Миколаївської області постановив ухвалу від 14.07.2014 р., в якій доведене те, що ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно. Відповідно до висновку авто технічної експертизи № 1/12 від 21.02.2014 р. допущені обвинуваченим ОСОБА_4 порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди та виконуючи вищевказані вимоги Правил дорожнього рух ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти настанню цієї дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином Жовтневим районним судом Миколаївської області встановлена вина ОСОБА_4

В постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. по аналогічній справі № 908/1879/14 зазначено, що підставою для настання цивільно- правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина. Посилання на обов'язкове притягнення винної особи до відповідальності вказана постанова не містить. Таким чином, всі необхідні елементи для настання цивільно-правової відповідальності підтверджуються ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14.07.2014 р.

Також в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що договором купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. не передбачено переходу прав вимоги до відповідальної особи або інших осіб, які в силу договору страхування могли б відшкодувати шкоду, заподіяну заподіювачем шкоди, окрім самого заподіювача.

Відповідно ж до додаткової угоди № 11 від 15.08.2014 р. зазначено, що передається регресна справа, де винною особою є ОСОБА_4, а страховою компанією винної особи є ПрАТ «СГ «ТАС». Отже вимоги, щодо відповідача були відступлені позивачу згідно з вказаною додатковою угодою.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2015р. у справі № 910/13382/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2015р. у справі № 910/13382/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13382/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська