Постанова № 53612177, 17.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року Справа № 904/4720/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Науменко І.М., Вечірко І.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 16.11.2015р.)

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

Представники сторін:

позивача - Массалова Н.С., дов. № 15/09/21 від 21.09.2015р.;

позивача - Жар Д.В., дов. № 15/09/21 від 21.09.2015р.;

відповідача - Шулік О.В., дов. № б/н від 20.09.2015р.;

відповідача - Рибінцева А.В., дов. № б/н від 15.09.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Ліберті Україна», м.Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 року по справі № 904/4720/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліберті Україна», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ

про стягнення 385 042, 07 грн. штрафних санкцій

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліберті Україна», м.Київ

про стягнення 197 297,27 грн.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст..ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 року у справі № 904/4720/15 (суддя Петрова В.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліберті Україна», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ про стягнення 385 042, 07 грн. штрафних санкцій та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліберті Україна», м.Київ про стягнення 197 297,27 грн. в задоволенні первісного позову було відмовлено, судові витрати за первісним позовом покладено на позивача; зустрічний позов було задоволено частково, стягнено з ТОВ «Компанії «Ліберті Україна» на користь ТОВ «Партнер-Альянс» 177 640,58 грн. заборгованості, з яких: 105 342,13 грн. суми боргу у вигляді курсової різниці гривні до долару США на дату платежу, 20 551,93 грн. пені за прострочення доплати поставленого товару, 1549,83 грн. - 3% річних за прострочення доплати поставленого товару, 43 446,92 грн. інфляційних збитків, 2248,93 грн. - 3% річних за прострочення передплати, 4500,84 грн. інфляційних за прострочення передплати та 3 552,82 грн. судового збору, в решті зустрічного позову - відмовлено (а.с.186-193, т.1).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано в частині відмови в первісному позові - простроченням виконання зобов`язань з боку позивача, відсутністю вини відповідача в порушенні строків поставки, в частині задоволення зустрічної позовної заяви - неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару з урахуванням зміни курсу гривні до долару США, в частині відмови в зустрічній позовній заяві - пропуском відповідачем строку позовної давності щодо стягнення пені за прострочення перших двох етапів оплат за договором, невірним розрахунком відповідачем інфляційних втрат; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.256, 258, 267, 525, 526, 530, 546, 610, 612, 614, 625, 629, 712 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліберті Україна», м.Київ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом всупереч вимогам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» не надано належної правової оцінки доводам позивача та усім доказам на підтвердження обставин справи;

- також господарським судом не взято до уваги, що на момент підписання специфікації № 2 сторонами були узгоджені та підписані додатки № 2.1-2.6 до договору, які стосувались предмету договору (креслення, візуалізації, істотні параметри чашок), тому позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за непоставлену в строк продукцію, на думку скаржника, підлягають задоволенню;

- крім того, господарський суд не звернув уваги на той факт, що затвердження оригінал-макетів продукції, як умови поставки, договором, укладеним між сторонами, не вимагалось, а перебіг строку поставки починається з підписання специфікації та внесення передоплати, що і було здійснено позивачем; в зв`язку з цим є неправомірним посилання господарського суду на ст.ст.612, 614 ЦК України, оскільки, аналізуючи зазначені норми Цивільного кодексу, відповідач не мав приступати до виконання свого обов`язку до передачі йому оригінал-макетів, але поставка відбулась, що свідчить про можливість виконання обов`язків відповідачем без оригінал-макетів чашок;

- також господарським судом не надано належної правової оцінки доказам листування між сторонами, з яких вбачається, що зразки продукції мали бути поставлені саме «постачальником» (відповідачем), а не «замовником» (позивачем);

- щодо часткового задоволення зустрічного позову, то скаржник зазначає, що господарський суд не звернув уваги на той факт, що сторонами не було дотримано процедури узгодження зміни ціни договору, передбаченої п.3 специфікації № 2 до договору, жодної додаткової угоди з цього приводу не укладалось, а фактом підписання видаткової накладної № РН-753 від 22.09.2014р. сторонами була закріплена остаточна ціна договору, жодних застережень щодо доплати вказаний документ не містить; в зв`язку з цим судом не було застосовано до спірних відносин ст.632 ЦК України;

- крім того, господарським судом було порушено норми процесуального права, оскільки, приймаючи рішення, суд в резолютивній частині повинен вказати розмір сум, які підлягають стягненню окремо, чого не було зроблено в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Партнер-Альянс» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України» від 29.10.2005р. той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, не є свідченням несправедливості процесу, то твердження скаржника про не взяття до уваги його письмових пояснень, не є обґрунтованими; крім того, посилання скаржника на те, що додатками 2.1-2.6 були узгоджені всі істотні параметри чашок є безпідставними, оскільки зазначені додатки не містять колір та матеріал чашок, їх розмір всередині, а є лише візуалізацією нанесення декору логотипу позивача. Також, на думку відповідача, безпідставними є посилання скаржника на порушення судом першої інстанції принципу змагальності, оскільки позивач в рівній мірі з відповідачем був наділений правом навести свої доводи та подати докази на їх обґрунтування в суді першої інстанції. Щодо зустрічного позову, то господарським судом було досліджено всі докази по справі в цій частині, а доводи позивача щодо застосування ст.632 ЦК України до спірних відносин є помилковими, оскільки сторонами в договорі була передбачена зміна ціни товару, в зв`язку з коливанням курсу гривні до долару США, у додатковій угоді № 1 від 20.09.2013р., в якій сторони конкретизували, коли даний договір вважається сторонами виконаним, тобто, до якого часу можливо змінити його ціну, на думку відповідача, договір є виконаним, коли «постачальник» поставив продукцію, а «покупець» здійснив повну оплату поставленої продукції, оскільки позивачем не здійснений повний розрахунок, то судом правомірно задоволено зустрічну позовну заяву.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст.104 ГПК України та прийняти нове рішення, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліберті Україна» («замовник» за договором, позивач по справі, скаржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс» («постачальник» за договором, відповідач по справі) був укладений договір поставки №08/04/13-1 відповідно до предмету якого «замовник» доручив, а «постачальник» зобов`язався постачати скляний, фарфоровий та керамічний посуд з декором (продукцію), згідно наданих «замовником» оригінал-макетів, креслень або зразків продукції; «постачальник» зобов`язався поставити продукцію «замовнику», а останній - прийняти та сплатити її на умовах даного договору (п.п.1.1 р.1 договору (а.с.9-13, т.1)). Отже, предметом договору є постачання посуду з декором згідно з наданими «замовником» або оригінал-макетами, або кресленнями, або зразками.

Відповідно до п.1.2 договору постачання продукції здійснюється поетапно, відповідно до підписаних специфікацій, в яких встановлюється по кожному етапу конкретний об`єм поставок, їх вартість, найменування продукції та строк її поставки, а також технічні характеристики продукції, що виготовляється, гарантійний строк, та інші дані, необхідні для належного виконання сторонами умов даного договору.

Пунктами 1.3-1.4 договору передбачено, що по кожному виду продукції «замовник» надає «постачальнику» завірені підписом та печаткою «замовника» оригінал-макети або зразки продукції, які містять вимоги до виконання робіт; «постачальник» має право не розпочинати виконання робіт без завірених «замовником» оригінал-макетів або зразків; у випадку відсутності у «замовника» оригінал-макетів, графічного та кольорового зображення продукції, він може доручити їх виконання «постачальнику» за окрему плату, розмір якої узгоджується сторонами та вказується у специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною; оригінал-макети «постачальник» виготовляє із власних матеріалів. Отже, згідно з вищевказаними пунктами договору «постачальнику» надано право не виконувати свої обов`язки за договором у випадку відсутності завірених «замовником» оригінал-макетів або зразків декору посуду.

Як свідчать пояснення представників обох сторін, посуд, що є предметом договору мав бути іноземного виробництва, а «постачальник» зобов`язаний був поставити цей посуд та виконати роботи по нанесенню на посуд декору згідно або зразків, або креслень, або оригінал-макетів.

Відповідно до п.2.1. договору загальна сума договору складається із вартості кожної партії продукції, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 р.2 договору сторони визначили, що ціна продукції за одиницю по кожній партії продукції визначається у гривнях, зазначається у специфікації до даного договору та включає у себе: вартість продукції, а також вартість пакування та транспортування на склад замовника: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, якщо інші умови не передбачені у специфікаціях до даного договору.

Пунктами 2.4-2.5 договору передбачено, що оплата за кожною партією продукції здійснюється на підставі виставленого «постачальником» рахунку-фактури; датою оплати вважається день надходження 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок «постачальника»; моментом поставки продукції вважається дата підписання представниками сторін накладних на відпуск товарів за кожною партією продукції.

Відповідно до п.п.3.1.1-3.1.2 п.3.1 договору «постачальник» зобов`язався поставляти продукцію згідно умов, вказаних у договорі, додатках та специфікаціях до договору, затверджених «замовником» оригінал-макетів або зразків.

У відповідності до п.3.2 договору «постачальник» має право не постачати продукцію у випадку порушення «замовником» умов, вказаних у п.п.1.3, 1.4 даного договору; у цьому випадку строк виконання замовлення переноситься на строк виконання «замовником» умов, вказаних у п.п.1.3, 1.4 договору.

Підпунктами 3.3.1-3.3.3 п.3.3 договору визначені обов`язки «замовника», зокрема, надавати «постачальнику» завірені підписом та печаткою оригінал-макети або зразки продукції, а за необхідності, колірпроби, не пізніше дати підписання відповідної специфікації до даного договору; у випадку виготовлення оригінал-макетів «постачальником» «замовник» затверджує надані йому оригінал-макети протягом 3-х робочих днів з моменту їх отримання або у той же строк письмово інформує «постачальника» про мотивовані причини відмови від затвердження оригінал-макету; приймати та оплачувати роботу «постачальника» у відповідності до умов договору.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили майнову відповідальність «замовника» в разі несвоєчасної оплати та/або неповної оплати продукції в строки, зазначені у відповідних специфікаціях до цього договору, у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення невиконаного зобов`язання.

Згідно п.6.5 договору у випадку несвоєчасної та/або неповної поставки продукції у строки, вказані у відповідних специфікаціях до договору, з «постачальника» стягується пеня у розмірі 0,5% від суми недопоставленої продукції за кожний день прострочки невиконання зобов`язань. Тобто, сторони передбачили майнову відповідальність «постачальника» за прострочення поставки товару.

Згідно п.8.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. з урахуванням виконання усіх взаєморозрахунків; договір вважається пролонгованим автоматично, якщо за місяць до закінчення строку дії не було заяви про його розірвання. Доказів припинення договору сторонами не надано, такі докази відсутні, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в судах обох інстанцій.

Пунктом 9.1 р.9 договору сторони узгодили, що додатки, специфікації, візуалізації нанесення декору, креслення посуду, угоди, протоколи узгодження цін є додатками і невід`ємними частинами договору.

20.09.2013р. сторонами були підписані додатки №№ 2.1-2.6 до договору поставки № 08/04/13-1, відповідно до яких узгоджені креслення, колір, візуалізації чашок (а.с.14-19, т.1). Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони, підписав ці додатки до договору, узгодили креслення та зразки виробів згідно з п.3.3.1 договору, тобто, узгодили всі необхідні умови щодо візуалізації товару та його декору. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що умовами договору не передбачено саме в який спосіб повинно бути узгоджено ці умови, договір передбачає узгодження або оригінал-макетів, або креслень, або зразків. Тому не приймаються доводи відповідача, що саме фактом підписання конкретного виду посуду кожним представником сторін повинен бути узгоджений оригінал-макет чашок (чашки).

Також, 20.09.2013р., сторонами підписана специфікація №2 (а.с.20, т.1) до договору, в якій визначено найменування продукції, її кількість та зміст, ціну за 1 од. в грн. без ПДВ, вартість продукції у розмірі 679 800,00 грн. (разом з ПДВ), умови поставки та оплати готової продукції, яка здійснюється наступним чином:

1. Перший етап: передплата у розмірі 35% від загальної вартості продукції, вказаної у даній специфікації, оплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами даної специфікації, що складає 237 930,00грн., в т.ч. ПДВ.

2. Другий етап: передплата у розмірі 40% від загальної вартості продукції, вказаної у даній специфікації, оплачується протягом 35 банківських днів з моменту підписання сторонами даної специфікації, що складає 271 920,00грн., в т.ч. ПДВ.

3. Третій етап: поставка продукції, вказаної у даній специфікації, здійснюється протягом 55-65 банківських днів з моменту отримання передплати постачальником, підписання даної специфікації (а також затвердження тестових зразків за умови запиту таких); уся продукція, вказана у даній специфікації, буде упакована у коробки по 6 шт. (чашок та блюдець).

4. Четвертий етап: «замовник» оплачує залишок у розмірі 25% від вартості продукції, вказаної у даній Специфікації, постачальнику, що складає 169 950,00грн., в т.ч. ПДВ, протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції на склад «замовника».

20.09.2013р. сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору, відповідно до умов якої п.2.2. договору викладено у наступній редакції: «Ціна продукції за одиницю на кожну партію продукції визначається у гривнях, зазначається у специфікації до даного договору та включає у себе: вартість продукції, а також вартість пакування та транспортування на склад замовника: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, якщо інші умови не передбачені у специфікаціях до даного договору. У випадку зміни курсу гривні до долара США більш ніж на 2% в сторону збільшення, яка може виникнути між датою підписання даного договору та датою платежу за продукцію, яка постачається, ціна на продукцію підлягає зміні та визначається за формулою, вказаною у додатковій угоді №1. У випадку неотримання відповіді від «замовника» щодо узгодження нової ціни на продукцію протягом 5 днів з дати отримання повідомлення, ціна вважається прийнятою в редакції «постачальника» (а.с.21, т.1).

28.02.2014р., в зв`язку зі зміною курсу гривні до долару США на 25% з 7,9930 до 9,9863 (за офіційними даними НБУ), сторонами була підписана додаткова угода № 3, якою визначена нова ціна на продукцію по специфікації № 2 від 20.09.2013р. відкоригована по формулі, визначеній у додатковій угоді № 1. Цією додатковою угодою сторони встановили, що сума чергового платежу у розмірі 40% від загальної вартості продукції, що складає 271920,00 грн., збільшується на 67 980,00 грн., а загальна сума оплати складає 339 900,00 грн. (а.с.22, т.1).

Докази визнання недійсними, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору поставки від 08.04.2013р., додаткових угод до нього, відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору позивачем були перераховані відповідачу: 06.11.2013р. 237 930,00 грн. за платіжним дорученням № 1524 (а.с.130, т.1) та 04.03.2014р. 339 900,00 грн. за платіжним дорученням № 358 (а.с.131, т.1) передплати за перші два етапи поставки продукції. Тобто, здійснення передоплати «замовником» було здійснено з порушенням строків, визначених специфікацією № 2, тобто договору.

22.09.2014р. за видатковою накладною № РН-753 відповідачем позивачу була поставлена договірна продукція на загальну суму 747 654,50 грн. (в тому числі 124 609,08 грн. ПДВ) (а.с.23, т.1)).

17.10.2014р. відповідачем позивачу виставлений рахунок № 3693 на оплату залишку продукції, яка склала 169 824,50 грн. (разом з ПДВ) - до зміни курсу гривні до долару США, а відповідно до додаткових угод № 1, 3 скоригована ціна склала 275 166,63 грн. (а.с.58, т.1).

17.10.2014р. позивачем було сплачено відповідачу залишок заборгованості в сумі 169 824,50 грн. за платіжним дорученням № 1692 (а.с.132, т.1), без урахування збільшеної ціни товару в зв`язку з коливанням курсу гривні до долару США.

21.10.2014р. листом № 21/10/14 відповідач звернувся до позивача з вимогою здійснити доплату 105 342,13 грн. заборгованості за договором, враховуючи коригування ціни договору згідно з додатковою угодою № 1 до договору (а.с.55, т.1). Зазначений лист отримано позивачем 28.10.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.56, т.1).

28.10.2014р. позивач листом № 221-14 звернувся з претензією до відповідача про стягнення пені в сумі 385 042,07 грн. згідно з п.6.5 договору, оскільки відповідно до специфікації № 2 до договору поставки, з урахуванням проведених позивачем оплат перших двох етапів, поставка мала бути здійснена 12.06.2014р., а відбулась 22.09.2014р. (а.с.24, т.1).

04.11.2014р. листом № 04/11/14 відповідачем відмовлено в задоволені зазначеної претензії в зв`язку з її невідповідністю вимогам законодавства (а.с.25, т.1).

20.11.2014р. листом № 243-134 позивача відповідачу був направлений точний розрахунок штрафних санкцій за недотримання строків поставки (а.с.26, т.1), на який відповідач дав відповідь 22.12.2014р. листом № 22/12/1, в якому зазначив, що у нього, як «постачальника» за договором виникли форс-мажорні обставини у вигляді прийняття Міжвідомчою комісією по міжнародній торгівлі рішення щодо підняття ввізного мита на вироби з фарфору на 35,6% з 04.04.2014р., про що позивача було повідомлено листом, направленим на його електронну скриньку підприємства 21.05.2014р.; в листі була визначена орієнтовна дата поставки - кінець серпня 2014 року (а.с.27, т.1). Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу, в розумінні ст..ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючого, що сторонами було внесено в двохсторонньому порядку зміни до договору щодо зміни строків поставки. Отже, відповідач, з урахуванням дати останньої передплати та строків поставки - 55-65 банківських днів - мав здійснити остаточно поставку до 12.06.2014р., як зазначає позивач.

22.12.2014р. листом № 22/12 відповідач звернувся до позивача з претензією щодо сплати заборгованості за договором в сумі 137 998,15 грн., яка отримана позивачем 29.12.2014р. (а.с.51-52, 54, т.1).

В зв`язку з неоплатою відповідачем штрафних санкцій за договором в добровільному порядку, позивач 02.06.2015р. звернувся до господарського суду з первісним позовом (а.с.3-5, т.1).

В свою чергу, відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст.60 ГПК України, 15.06.2015р. подав зустрічну позовну заяву з вимогою про стягнення з ТОВ «Компанії «Ліберті Україна» 105 342,13 грн. суми боргу за договором поставки, пені згідно з п.6.4 договору, інфляційних втрат та 3% річних, всього на суму 173 720,69 грн. (а.с.47-50, т.1), яку ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015р. прийнято до розгляду.

24.06.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області відповідачем згідно зі ст..22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в якій відповідач просив суд стягнути не тільки заборгованість за договором, а й штрафні санкції за порушення строків проведення першого та другого етапів передоплати, а також інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми цих передоплат, всього до стягнення було заявлено 197 297,27 грн. (а.с.101-104, т.1). Зазначену заяву господарським судом прийнято до розгляду.

02.07.2015р. позивачем до господарського суду подано заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені за прострочення першого та другого етапів передоплати (а.с.152, т.1).

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони реалізували своє право щодо регламентації в договорі певних забезпечень виконання зобов`язань по оплаті та по своєчасній поставці (п.п.6.4, 6.5 р.6 договору).

Частиною 2 статті 613 ЦК України регламентовано, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту; сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону; якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, аналізуючи умови договору, укладеного сторонами, колегія суддів зазначає, що за договором мало місце зустрічне виконання зобов`язань обома сторонами, як-то, постачання товару обумовлено фактом отримання передоплати. Натомість, після отримання передоплати «постачальник» не виконав в строки, обумовлені договором, поставки продукції, докази протилежного відсутні; в договір зміни щодо узгодження нових, інших строків поставки в двохсторонньому порядку внесено не було, поставка товару була здійснена з простроченням, лише 22.09.2014р.

Статтею 83 ГПК України передбачено право господарського суду, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач прострочив виконання свого обов`язку з поставки продукції, то господарським судом здійснений помилковий висновок щодо повної відмови в первісному позові про стягнення штрафних санкцій відповідно до п.6.5 договору в розмірі 385 042,07 грн. за відсутності вини відповідача, як складової правопорушення.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що позивачем також було прострочено виконання свого зобов`язання по передплаті продукції, в зв`язку з чим відповідач не міг приступити до виконання свого обов`язку певний період часу (ч.2 ст.613 ЦК України), а тому апеляційний господарський суд вимоги за первісним позовом визнає обґрунтованими, але, користуючись правами, передбаченими ст.ст.83, 99 ГПК України, вважає необхідним зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 50%, задовольнив позовні вимоги за первісним позовом в сумі 192 521,03 грн., в задоволенні решти первісного позову слід відмовити.

Крім того, апеляційний господарський суд, зазначає, що відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.23013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями) витрати по сплаті судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Отже, з відповідача за первісним позовом на користь позивача слід стягнути 7700,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

Щодо вимог по зустрічному позову, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Враховуючи, що додатковими угодами № 1 від 20.09.2013р. та № 3 від 28.02.2014р. була передбачена зміна ціни договору в разі зміни курсу долару США до гривні, то нарахування відповідачем позивачу 105 342,13 грн. (курсової різниці) є обґрунтованим та підлягає стягненню (а.с.21, 22, т.1 - п.1 додаткової угоди №1, № 2).

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1, 2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, договором, зокрема додатковими угодами № 1, № 2, сторони передбачили зміну ціни та її коригування після укладення договору в залежності від коливання курсу долару США до гривні за певною узгодженою формулою, а тому вимоги в частині стягнення 105 342,13 грн. за зустрічним позовом є такими, що ґрунтуються як на умовах договору, так і на нормах діючого цивільного законодавства.

Щодо вимог по стягненню пені, яка нарахована у відповідності до п.6.5 р.6 договору на прострочену суму 105 342,13 грн., то ці вимоги також слід визнати обґрунтованими в сумі 20 551,93 грн. ( за період 179 днів ( з 03.11.2014р. по 30.04.2015р.)) згідно з розрахунком (а.с.49, т.1) та відповідно до вимог ст..ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. № 543/96 ВР, оскільки факт прострочення в оплаті 105 342,13 грн. мав місце.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне проведення першого та другого етапів передоплати у розмірі 2456,39 грн. та 7 453,87 грн. (відповідно), всього в сумі 9910,26 грн., які заявлені відповідачем у збільшенні розміру позовних вимог за зустрічним позовом (а.с.101-104, т.1), то господарським судом безпідставно після проведення свого розрахунку, за яким до стягнення підлягало 14 611,98 грн., було визнано зазначену суму обґрунтованою в заявленій позивачем сумі, але відмовлено в позові в цій частині з урахуванням клопотання ТОВ «Компанії «Ліберті Україна» щодо застосування строків позовної давності. Слід зазначити, що застосування строків позовної давності можливе лише в разі обґрунтованості заявлених позовних вимог. На думку колегії суддів, зазначені вимоги є необґрунтованими, а тому застосування строків позовної давності судом першої інстанції зроблено помилково. При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що п.п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (зі змінами та доповненнями) визначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора; зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Зазначена правова позиція повністю підтверджена висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 15.10.2013р. по справі № 5011-42/13539-2012, яка є обов`язковою (ст.111-28 ГПК України) (ксерокопія додається)).

Крім цього, умовами договору не передбачена відповідальність позивача у виді сплати пені за порушення строків здійснення передоплат, п.6.4 договору лише регламентовано відповідальність за порушення строків оплат або неповну оплату.

Щодо задоволення зустрічного позову в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних за порушення строків попередніх оплат та оплати суми 105 342,13 грн., то господарським судом зроблений також помилковий висновок з огляду на вищевикладене та вищевказану постанову Верховного Суду України, а також наступного.

По-перше, ціна на товар згідно договору визначена в національній валюті України, а не в доларах США, яка дорівнює певному грошовому еквіваленту в гривнях.

По-друге, відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з подальшими змінами та доповненнями) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Пунктом 4.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму курсової різниці в еквіваленті гривні до долару США не є обґрунтованими, оскільки сторони в договорі вже передбачили умови такої компенсації знецінення гривні в певний спосіб безпосередньо в договорі за формулою, в залежності від росту курсу долару США до гривні.

Враховуючи викладене, зустрічний позов слід задовольнити частково в сумі 105 342,13 грн. основного боргу (нарахована курсова різниця) та 20 551,93 грн. пені за прострочення оплати, передбаченої умовами договору; в задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

За цих обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду від 30.07.2015р. по цій справі слід скасувати, прийняти нове рішення.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Ліберті Україна» м.Київ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 року у справі № 904/4720/15 - скасувати.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Ліберті Україна» м.Київ 192 521,03 грн. пені, 7700,84 грн. судового збору.

В решті позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Ліберті Україна» м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ 105 342,13 грн. основного боргу, 20 551,93 грн. пені, 2517,51 грн. судового збору.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Альянс», м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Ліберті Україна» м.Київ 5006,45 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко