Ухвала суду № 53612104, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

18.11.2015 Справа № 904/3770/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

За участю представників сторін:

ліквідатор: Чикильдін О.М., посвідчення №385 від 28.02.13, арбітражний кекруючий;

інші учасники судового процесу не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі №904/3770/15

за заявою Дочірнього підприємства "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2", м. Дніпропетровськ

до боржника Дочірнього підприємства "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2", м.Дніпропетровськ,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі №904/3770/15 (суддя Калиниченко Л.М. ) ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ДП"Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" Чикильдіна О.М.

Не погодившись з зазначеною простановою, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати.

Скаржник вважає, що господарським судом постанову про банкрутство ДП"Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" прийнято передчасно, а отже з порушенням норм права.

Скаржник вважає, що незаконне визнання боржника банкрутом унеможливлює доведення податковим органом обставин фіктивного підприємництва (недійсності установчих документів боржника, скасування державної реєстрації фіктивно створеного суб'єкта підприємницької діяльності). На думку скаржника, судом не прийнято до уваги, що ліквідатором не були надані ДПІ у Бабушкінському районні первинні документи фінансово-господарської діяльності, що позбавило можливості провести позапланову перевірку банкрута та, у разі виявлення податкової заборгованості, заявити додаткові грошові вимоги до банкрута. Крім того, скаржник зазначає, що в порушення п.8 ст.111 ЦК України боржником не надано податковому органу проміжний ліквідаційний баланс.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор просить суд припинити апеляційне провадження. Ліквідатор вважає, що Державна податкова інспекція на час подання апеляційної скарги не набула статусу кредитора боржника або іншого учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана постанова не стосується прав та обов'язків ДПІ, а тому у останньої відсутнє право апеляційного оскарження.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, з огляду на викладене нижче.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України, а в справах про банкрутство також і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

У відповідності до статті 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 08.09.14р. учасниками ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації та призначено головою ліквідаційної комісії Савіна Василя Олександровича.

09.09.14р. внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про початок процедури припинення ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" за рішенням засновників.

В друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації від 18.09.14р. №295 (25) розміщено оголошення про припинення ДП"Дніпропетровський хлібокомбінат №2" шляхом ліквідації.

За результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 10.03.15р.

Рішенням загальних зборів учасників ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" 10.03.15р. затверджено проміжний ліквідаційний баланс.

Відповідно до інвентаризаційного опису № 2 станом на 20.03.2015р. будь-які основні засоби у підприємства боржника відсутні, що свідчить про наявність ознак неоплатності боржника.

10.03.15р. Протоколом № 15/09-02 від 10.03.15р. прийнято рішення про зміну голови ліквідаційної комісії на арбітражного керуючого Чикильдіна Олександра Миколайовича,

26.05.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП"Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі №904/3770/15 визнано банкрутом ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" та відкрито ліквідаційну процедуру.

04.06.2015р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано повідомлення №18687 про визнання боржника банкрутом і відкривання ліквідаційної процедури.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 10.07.2013 року у справі №916/832/13, від 17.10.2013 року у справі № 904/1292/13-г, від 31.10.2013 року у справі №5011-46/12006-2012, від 18.03.2014 року у справі № 904/5660/13, від 24.04.2014 року у справі № 916/1547/13, від 24.04.2014 року у справі № 916/1544/13, від 02.12.2014 року у справі № 904/2684/14.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення органів ДПІ до суду з заявами про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2".

За таких обставин, податковим органом не доведено, що господарський суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, у зв'язку з чим податкова інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що органу державної податкової служби не було надано проміжного ліквідаційного балансу боржника для перевірки його повноти та достовірності, оскільки згідно з особливостями провадження за ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено обов'язкової перевірки повноти та правильності складення проміжного ліквідаційного балансу податковим органом, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство боржника за заявою голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська апеляційна скарга не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі №904/3770/15, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі №904/3770/15.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін