Постанова № 53611919, 17.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.11.2015 справа №922/338/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:Дучал Н.М. Геза Т.Д., М'ясищев А.М. при секретарі за участю представників сторін: від позивача - Пронюк В.Я., за довіреністю від відповідача - Халаімова В.І., за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виноградовій В.В. Комунального підприємства "Теплосервіс Станично - Луганського району", смт. Станиця Луганська Луганської області на рішення господарського суду Харківської області від02.03.15 р. (підписано 05.03.15 р.)у справі№ 922/338/15 (суддя Кухар Н.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Теплосервіс Станично - Луганського району", смт. Станиця Луганська Луганської області простягнення 5 193 590,71 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Теплосервіс Станично - Луганського району» про стягнення 5 193 590,71 грн., з яких: 4 094 227,85 грн. - заборгованість за поставлений природний газ, 441 160,75 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, 154 346,41 грн. - 3 % річних, 503 855,70 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2857 БО-20 від 28.12.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 4 094 227,85 грн., що стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2015р. у справі № 922/338/15 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства «Теплосервіс Станично - Луганського району» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 094 227,85 грн. заборгованості за поставлений природний газ; 441 160,75 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 154 346,41 грн. - 3 % річних; 503 855,70 грн. - інфляційних втрат, а також 73 080,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2857 БО-20 від 28.12.2012р. стосовно оплати за отриманий природний газ, що стало підставою для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені.

Не погодившись з рішенням господарського суду, КП «Теплосервіс Станично - Луганського району» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Луганської області від 02.03.2015р. у справі № 922/338/15; винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити в частині стягнення з КП «Теплосервіс Станично - Луганського району» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 4 094 227,85 грн. заборгованості за поставлений природний газ. Провадження у справі в частині стягнення 441 160,75 грн. пені, 154 346,41 грн. - 3 % річних, 503 855,70 грн. - інфляційних втрат - припинити; в решті вимог відмовити.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм права, без всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд не надав відповідну оцінку.

Наполягає, що відповідач не мав відомостей про призначення справи до розгляду.

Зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Сертифікатом № 4471 Київської Торгово - промислової палати від 16.06.2015р. № 1703-4/411 засвідчено початок дій форс - мажорних обставин на території Станично - Луганського району з 01.05.2014р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2015р. апеляційну скаргу КП «Теплосервіс Станично - Луганського району» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.10.2015р. За клопотанням відповідача розгляд апеляційної скарги відкладався.

В судовому засіданні 17.11.2015 р. представник КП «Теплосервіс Станично - Луганського району» наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, , 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплосервіс Станично-Луганського району" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/2857-Б0-20, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 2 675,1 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях кварталів (п. 2.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3.договору).

Ціну за газ та її складові обумовлено сторонами в п.5.2. договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити покупцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс - мажорних обставин) (п. 8.1. договору).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного та невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії, відсутність імпортованого газу. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.8.2. договору).

Настання обставин форс мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха; Торгово промисловою палатою України; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс мажору (п.8.3.договору).

Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс - мажору та протягом 14 - ти днів з моменту їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи (п. 8.4.договору).

Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Покупця від сплати Продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення(п. 8.5.договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. договору).

З матеріалів справи вбачається виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань. Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 31.01.2013р. - на суму 1 602 485,73 грн., від 28.02.2013р. - на суму 1 304 078,69 грн., від 31.03.2013р. - на суму 1 006 893,02 грн., від 30.04.2013р. - на суму 160 932,44 грн., від 31.10.2013р. - на суму 419 933,64 грн., від 30.11.2013р. - на суму 687 656,36 грн., від 31.12.2013р. - на суму 1 538 719,66 грн.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2857-Б0-20 з оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 13/2857-Б0-20 від 28.12.2012 є договором купівлі - продажу, згідно з яким, за приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього, протягом січня - квітня 2013 року та протягом жовтня - грудня 2013 року передав у власність відповідача природний газ в обсязі 1450,729 тис. куб. м на загальну суму 6 720 699,54, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Оплату товару, поставленого позивачем відповідачу за вищевказаними актами приймання - передачі повністю та у встановлений договором строк здійснено не було, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2857-Б0-20 від 28.12.2012р. за поставлений природний газ в сумі 4 094 227,85 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 7.2. договору, позивачем нарахована та вимагається до стягнення пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу в сумі 441 160,75 грн., розрахування якої здійснено по періодах та відповідає приписам ст.232 ГК України.

Посилання заявника апеляційної скарги на виникнення обставин непереборної сили, у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, що відповідно до ст. 617 ЦК України, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України) (ст. 550 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст.617 ЦК України).

З наведеної норми вбачається, що доведення наявності в період виконання зобов'язань обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції надано засвідчену копію Сертифікату № 4471 (№ 1703-4/411 від 16.06.2015р.) про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): дата настання - 01.05.2014 року, дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо, виданого Київською торгово - промисловою палатою.

Відповідно до ч.2 ст. 218 господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для застосування наслідків непереборної сили необхідна наявність причинно-наслідкового зв'язку між настанням певної обставини непереборної сили і неможливістю виконання свого зобов'язаннясаме через наявність такої обставини.

З матеріалів справи вбачається відсутність такого зв'язку, оскільки прийняті відповідачем на себе за договором зобов'язання з оплати вартості природного газу відповідно до умов договору мали бути повністю виконані у січні 2014 року, тобто до настання подій, які визнані Київською Торгово-промисловою палатою, як форс-мажорні.

За умовами пункту 6.1. договору - остаточний розрахунок за фактично переданий газ (у січні - квітні 2013 року та у жовтні - грудні 2013 року) здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого природного газу.

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).

За порушення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в загальній сумі 154 346,41 грн., що розрахована за загальний період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р. по кожній поставці (місяцю) окремо, інфляційні втрати в загальній сумі 503 855,70 грн. за період з березня 2013 року по червень 2014 року, що також розраховані по кожній поставці (місяцю) окремо.

Як вказано Пленумом Вищого господарського суду України у п.п.3.1.,3.2. Постанови від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 441 160,75 грн., 3% річних в сумі 154 346,41 грн., інфляційних втрат в сумі 503 855,70 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень скаржника стосовно відсутності відомостей про призначення справи до розгляду, у зв'язку з чим він не міг викласти свою позицію та подати необхідні документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. порушено провадження у справі № 922/338/15, розгляд справи призначено на 03.02.2015р..

Підпунктами 3, 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО" передбачено: якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", з огляду на неможливість направлення поштової кореспонденції в смт. Станицю Луганська Луганської області, відсутністю номеру телефону, канцелярією господарського суду Харківської області складені відповідні акти, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвалу суду від 19.01.2015р. було розміщено на сторінці господарського суду Харківської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні", що підтверджується відповідним витягом роздрукованої сторінки з офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Згідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено будь-яких доказів, які б спростовували викладені в оскаржуваному судовому рішенні обставини.

Враховуючи вищенаведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015р. (підписано 05.03.2015р.) у справі № 922/338/15.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Результати апеляційного провадження у справі № 922/338/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплосервіс Станично - Луганського району» на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015 р. (підписано 05.03.2015 р.) у справі № 922/338/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015 р. (підписано 05.03.2015 р.) у справі № 922/338/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

А.М. М'ясищев

Надруковано 4 екз.:

1. позивачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСХО