Рішення № 53611745, 16.11.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015 Справа № 917/2588/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022

про стягнення 14 888 457,06 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися.

16.11.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 14 888 457,06 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 31.07.2012 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2676-БО, з яких : 10 434 146,77 грн. основний борг за грудень 2012 року та нараховані за несвоєчасну оплату отриманого протягом листопада-грудня 2012 року природного газу 899 682,75 грн. пеня, 603 820,19 грн. 3% річних, 855 166,51 грн. 7% штраф та 2 095 640,84 грн. інфляційні втрати.

Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, їх явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Останні відповідно до п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

У попередньому судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав за мотивами позовної заяви.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 14/2-253 від 09.11.2015 р. (вх. № 16318 від 10.11.2015 р.), відповідно до якої повідомив суд про сплату відповідачем основного боргу та просив суд стягнути з відповідача 899 682,75 грн. пені, 618 399,41 грн. 3% річних, 855 166,51 грн. 7% штрафу та 2 333 099,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Отже, суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви № 14/2-253 від 09.11.2015 р. (вх. № 16318 від 10.11.2015 р.). При цьому судом враховано п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2015 р. зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаною з нею справи № 911/3/15, яка розглядалася Господарським судом м. Києва, та зобов’язано учасників процесу повідомити суду про наслідки вирішення справи № 911/3/15, надавши докази на підтвердження цієї обставини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 р. у справі № 911/3/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у вказаній справі у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору купівлі - продажу природного газу № 2676-БО від 31.07.2012 р. відмовлено. Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 р. у справі № 911/3/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі № 911/3/15 повернуто скаржнику.

З огляду на викладене, а також враховуючи клопотання відповідача № 10-73/13085 від 21.10.2015 р. (вх. №15461 від 22.10.2015 р.) про поновлення провадження у даній справі, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2015 р. провадження у справі № 917/2588/15 поновлено.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

31.07.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 2676-БО (далі - Договір, а.с. 8-13).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п.1.1.,1.2 Договору);

- погодження обсягів природного газу, які продавець передає покупцеві (п. 2.1. Договору);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3 Договору);

- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору);

- оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. За невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.1 та п.7.2. Договору).

- строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років (п. 9.3 Договору);

- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного здійснення (п.11.1 Договору).

Факт передачі продавцем та прийняття покупцем природного газу за період з листопада 2012р. по грудень 2012 р. включно на загальну суму 34 033 577,07 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 21-22).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу, проте з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору, а саме :

- оплата за отриманий від позивача природний газ у листопаді 2012 р. на суму 14 161 962,39 грн. здійснювалась відповідачем наступним чином : 26.12.2012 р. проведена оплата у розмірі 10 406 825,12 грн., 29.12.2012 р. проведена оплата у розмірі 1 972 619,64 грн. та 16.01.2013 р. проведена оплата у розмірі 1 782 517,63 грн.;

- оплата за отриманий від позивача природний газ у грудні 2012 р. на суму 19 871 614,68 грн. здійснювалась відповідачем наступним чином : 16.01.2013 р. проведена оплата у розмірі 3 340 575,99 грн., 23.01.2013 р. проведена оплата у розмірі 2 797 536,17 грн., 31.01.2013 р. проведена оплата у розмірі 3 299 355,75 грн. та 04.12.2014 р. проведена оплата у розмірі 10 434 146,77 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному позовному провадженні заяви про зменшення позовних вимог № 14/2-253 від 09.11.2015 р. (вх. № 16318 від 10.11.2015 р.) про стягнення з відповідача нарахованих за несвоєчасну оплату отриманого протягом листопада-грудня 2012 року природного газу 899 682,75 грн. пені, 618 399,41 грн. 3% річних, 855 166,51 грн. 7% штрафу та 2 333 099,84 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий у листопаді 2012 р. та грудні 2012 р. природний газ з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 14.12.2012 р. по 04.12.2014 р. у розмірі 2 333 099,84 грн. та 3 % річних за період з 14.12.2012 р. по 04.12.2014 р. у розмірі 618 399,41 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 Договору поставки сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. За невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

При укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011, що є обов’язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 11128 ГПК України, та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 855 166,51 грн. штрафу та 899 682,75 грн. пені (в тому числі : 93 251,79 грн. пені за період з 14.12.2012 року по 31.12.2012 року за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого ним у листопаді 2012 р. природного газу (з урахуванням моменту виникнення платежу та часткових проплат) та 806 430,96 грн. пені за період з 14.01.2013 року по 31.07.2013 року за прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманого ним у грудні 2012 р. природного газу (з урахуванням моменту виникнення платежу та часткових проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). При цьому, судом враховано, що користуючись наданим ст. 259 Цивільного кодексу України правом щодо зміни строку позовної даності, у п. 9.3 Договору сторони узгодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 899 682,75 грн. пені, 618 399,41 грн. 3% річних, 855 166,51 грн. 7% штрафу та 2 333 099,84 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України".

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ідентифікаційний код юридичної особи 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) - 899 682,75 грн. пені, 618 399,41 грн. 3% річних, 855 166,51 грн. 7% штрафу, 2 333 099,84 грн. інфляційних втрат та 73 080,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Повне рішення складено 20.11.2015 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.