Рішення № 53610984, 18.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.2015 Справа № 905/1432/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової та правової допомоги», м. Донецьк

про стягнення 35890926грн.22коп.

Головуючий суддя Говорун О.В.,

судді Демідова П.В., Величко Н.В.

Представники сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився.

Публічне акціонерне товариство «Легбанк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової та правової допомоги» (далі - відповідач) про стягнення 210454198грн.68коп., з яких сума кредиту - 24155600грн., проценти за кредитним договором - 4764653грн.87коп., 3% річних - 540026грн.56коп., інфляційні витрати - 9831329грн.20коп., пеня по кредиту - 6066033грн.69коп. та пеня по відсоткам - 165096555грн.36коп.

01.09.2015 позивач звернувся до суду з заявою №11-1349 про зменшення розміру позовних вимог, в якій фактично відмовляється від стягнення з відповідача 3% річних у сумі 540026грн.56коп. і інфляційних витрат у розмірі 9831329грн.20коп. та остаточно просить суд стягнути з відповідача 35890926грн.22коп., з яких сума кредиту - 24155600грн., проценти за кредитним договором - 4764653грн.87коп., пеня по відсоткам - 904638грн.66коп. та пеня по кредиту - 6066033грн.69коп. Зазначена заява судом прийнята, спір розглядається судом в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 31.10.2013 був укладений кредитний договір №04-06-11 КЮ та додаткові угоди до нього. Позивач свої зобов’язання за договором та додатковими угодами до нього виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, яку він і просить стягнути.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

15.11.2011 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №04-06-11 КЮ (далі – кредитний договір) (а.с.10-13), за умовами п.1.1 якого, в редакції додаткової угоди від 29.01.2014, позивач зобов’язався надати на умовах цього договору, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути в передбачений цим договором строк кредит у сумі 24500000грн. (далі – кредит) та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с.21).

Відповідно до по п.1.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 03.12.2013, кредит надається у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії в національній валюті на строк до 11 вересня 2014 року, із щомісячною сплатою 20 відсотків річних (а.с.19).

Відповідно до п.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 29.08.2012, сума кредиту за договором і кожна наступна сума в межах кредиту надається в безготівковому порядку на купівлю цінних паперів, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позивача (а.с.15).

Надання кредиту здійснюється в межах встановленого максимального ліміту заборгованості згідно п.1.1 договору окремими частинами (траншами) (п. 1.4 кредитного договору).

Згідно п. 1.5 кредитного договору погашення основного боргу (кредиту) здійснюється в кінцевий термін дії кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.6 п.п. 1.6.1, 1.6.2, 1.6.3 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем, починаючи з дати списання (перерахування) кредитних коштів з позичкового рахунку відповідача і до дня повного погашення кредиту та сплачуються відповідачем щомісячно відповідно до розрахунків позивача в порядку, передбаченому договором: період нарахування відсотків встановлюється з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця та в день повного повернення кредиту. Нарахування позивачем та сплата відповідачем відсотків здійснюється щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно та в день повного повернення кредиту. Сплата позичальником процентів за користування кредитними коштами за період з 25.01.14р.-24.04.14р. здійснюється в термін до 30 травня 2014 року. Нарахування відсотків за користування кредитом сплачується відповідачем самостійно у терміни, передбачені договором, та шляхом договірного списання відповідно до умов договору.

Згідно п.6.1 кредитного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань за договором.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (а.с.43).

На час прийняття рішення у справі кредит в розмірі 24155600грн. відповідачем не сплачений.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплатив.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідач не надав суду, до прийняття рішення у справі, доказів погашення суми заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 24155600грн., а також процентів за кредитним договором, нарахованих за період з 12.11.2014 по 30.06.2014 у розмірі 4764653грн.87коп. (а.с.40), доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доказами, що містяться у справі, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п.5.2 договору кредиту, за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню основаної суми кредиту та/або своєчасної сплати відсотків за його користування відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом пеня по відсоткам нарахована позивачем за період з 03.01.2015 по 01.07.2015 у сумі 904638грн.66коп та пеня по кредиту нарахована позивачем за період з 03.01.2015 по 01.07.2015 у розмірі 6066033грн.69коп.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначено розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м. Донецьк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053», дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053 зупинено.

Однак, враховуючи, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень та, крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р фактично призводить до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання на території проведення антитерористичної операції, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р.

Також, судом прийнято до уваги, що Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Виходячи з наведеного вище, а також, враховуючи припис ч.7 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача пені по процентам за кредитним договором за період з 03.01.2015 по 01.07.2015 у сумі 904638грн.66коп та пені по кредиту за період з 03.01.2015 по 01.07.2015 у розмірі 6066033грн.69коп., оскільки зазначений вид неустойки нарахований після 14 квітня 2014 року.

Суд, на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження у справі в частині вимог від яких позивач відмовився.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової та правової допомоги» (83052, м. Донецьк, бул.Шевченка, 133, код ЄДРПОУ 35372399) на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 27, код ЄДРПОУ 14291780) 24155600грн. кредиту та 4764653грн.87коп. процентів за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової та правової допомоги» (83052, м. Донецьк, бул.Шевченка, 133, код ЄДРПОУ 35372399) на користь Державного бюджету України 73080грн. витрат з оплати судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 3% річних у сумі 540026грн.56коп. та інфляційних втрат у розмірі 9831329грн.20коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 20 листопада 2015 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя П.В. Демідова

Суддя Н.В. Величко