Рішення № 53610256, 16.11.2015, Господарський суд Луганської області

Дата ухвалення
16.11.2015
Номер справи
913/709/15
Номер документу
53610256
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 913/709/15

Провадження № 27/913/709/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ

третя особа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль, Київська обл.

до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.

про стягнення 16029554,12 грн., -

Суддя Байбак О.І.

Секретар судового засідання Зоріна О.Г.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Сивак А.Ю. (довіреність № 537 від 12.10.2015 р.)

третьої особи: не з'явився

обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл. (далі за текстом - відповідача) грошові кошти в загальному розмірі 16029554,12 грн., з яких:

9303995,20 грн. - сума заборгованості, яка підтверджена видатковими накладними за договором купівлі-продажу;

1025523,61 грн. - нарахування пені по кожній неоплаченій накладній за період з 07.03.2014 р. по 26.11.2014 р.;

350238,07 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані за період з 27.05.2014 р. по 27.08.2015 р.;

5349797.24 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, нараховане за період з 27.05.2014 р. по 31.07.2015 р.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за отриманий товар (лікарські засоби) в рамках договору купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. укладеного між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", м. Бориспіль, право вимоги боргу з відповідача за яким позивач набув за договором відступлення права вимоги № 70607-20/14-17 від 05.06.2014 р., укладеним між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", м. Бориспіль.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.09.2015 р. по даній справі зазначений позов прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні, зобов'язано сторони надати суду документи та матеріали, необхідні для розгляду справи, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль (далі за текстом - третя особа).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 3957 від 22.09.2015 р.) в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не дотримано порядок повідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р.; що позивачем не доведено факт здійснення поставок товару за зазначеним договором купівлі-продажу; що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає відповідач, та інше.

Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача (вх. № 4316/15 від 05.10.2015 р.), в якому зазначає, що факт поставки товару відповідачу третьою особою за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. підтверджується відповідними накладними, копії яких позивач надав для залучення до матеріалів справи; що відповідач порушив свої зобов'язання з оплати отриманого товару за зазначеним вище договором і зазначене надає позивачу право на стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних та річних; що відповідач не направляв заперечень щодо заміни кредитора в зобов'язанні, та ін..

Відповідач надав суду довідку (вх. № 4384/15 від 06.10.2015 р.), згідно з якою у нього на даний час відсутній доступ до первинних документів щодо здійснених поставок за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р., оскільки зазначені документи перебувають в м. Луганськ, на тимчасово окупованій території.

Позивач на виконання вимог суду супровідним листом (вх. № 4906/15 від 26.10.2015 р.) надіслав на адресу суду детальний розрахунок заборгованості відповідача за договором № 102 від 01.06.2010 р.

Відповідач надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 5122/15 від 03.11.15 р.), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що договір № 102 від 01.06.2010 р. укладено між ним та третьою особою з урахуванням протоколу розбіжностей, положення якого позивачем не були враховані при зверненні до суду з позовом по даній справі; що позивач не надав суду доказів наявності у осіб, які прийняли товар за видатковими накладними, відповідних повноважень; що в деяких видаткових накладних, всупереч умовам договору № 102 від 01.06.2010 р., не зазначено дату отримання відповідачем товару; що поставка товару здійснена позивачем не за юридичною адресою відповідача; що позивачем невірно визначено розмір пені за прострочення виконання зобов'язань, тощо.

Позивач надав суду заперечення на відзиву (вх. № 5393/15 від 13.11.2015 р.) в якому зазначає, що категорично не погоджується з доводами відповідача, викладеними в доповненнях до відзиву на позовну заяву та зазначає, що факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 102 від 01.06.2010 р. та її розмір підтверджується наданими позивачем документами, та відповідачем жодним чином не спростований; що третя особа належним чином виконала взяті на себе зобов'язання за договором № 102 від 01.06.2010 р. щодо поставки товару відповідачу, і це підтверджується відповідними накладними; що доказування наявності у одержувачів товару відповідних повноважень на його одержання не входить до обов'язків позивача, як нового кредитора; що стосунки між третьою особою та відповідачем за договором № 102 від 01.06.2010 р. мали довготривалий характер, і в рамках цього договору відповідач неодноразово сплачував третій особі заборгованість за отриманий за відповідними накладними товару; що відповідачем не надано до свого відзиву документів, які б підтверджували отримання товару від позивача за іншими документами або за довіреностями на які посилається відповідач.

Третя особа відзиву на позов не надала, та не виконала вимог суду щодо надання документів.

Суд в процесі розгляду даної справи ухвалами від 22.09.2015 р., від 06.10.2015 р., від 20.10.2015 р., від 03.11.2015 р. відкладав її розгляд, в т.ч. в зв'язку з неявкою на судові засідання представників позивача та третьої особи, та ненаданням учасниками судового процесу витребуваних документів.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2015 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за відповідним клопотанням представника відповідача.

На судове засідання 16.11.2015 р. прибув представник відповідача, який підтримує позицію, викладену у відзиві на позов, просить в його задоволенні відмовити.

Позивач та третя особа на судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття представників не повідомили.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності представників останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2010 р. між третьою особою (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №102 (далі договір купівлі-продажу; т. 1 а. с. 27).

Даний договір підписано представниками підприємств третьої особи та відповідача та скріплено печатками останніх. Текст даного договір містить посилання на те, що його підписано з урахуванням протоколу розбіжностей, про що свідчить відповідний напис після підпису представника відповідача на зазначеному документі (т. 1 а. с. 27 зворотна сторона).

Матеріали справи також містять протокол розбіжностей від 01.06.2010 р. до договору купівлі-продажу між ПрАТ "Альба Україна" та Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" № 102 від 01.06.2010 р. (далі - протокол розбіжностей) (т. 1 а. с. 32).

Даний протокол розбіжностей містить пункти договору купівлі продажу № 102 від 01.06.2010 р. в запропонованій покупцем (відповідачем) редакції, а саме п. п. 2.1., 2.2., 3.1., 4.4., 5.2., 5.5.., 6.1., 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7., 7.4., 7.7. договору. В даному протоколі також зазначено що редакція покупця (відповідача) є «узгоджена сторонами редакція», цей протокол підписано представниками підприємств третьої особи і відповідача та скріплено печатками останніх.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з п. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з п. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до п. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно з п. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 ГК України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів.

Відповідно до п. п. 1-6 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства України, та беручи до уваги по-перше те, що договір купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. містить посилання про те, що його підписано з урахування протоколу розбіжностей, по-друге те, що протокол розбіжностей від 01.06.2010 р. до договору купівлі-продажу між ПрАТ "Альба Україна" та Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" № 102 від 01.06.2010 р. містить напис про те, що редакція покупця (відповідача) є узгоджена сторонами редакція, і даний документ підписано представниками підприємств третьої особи і відповідача та скріплено печатками останніх, в даному випадку є підстави вважати, що сторонами при підписанні зазначених договору та протоколу досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, третя особа ставлячи підпис на зазначеному протоколі розбіжностей надала свою згоду на укладання договору № 102 від 01.06.2010 р. на умовах, визначених цим протоколом розбіжностей, що відповідає вимогам п. 6 ст. 181 ЦК України, ст. п. 1 ст. 642, ст. 646 ЦК України, а сам зазначений договір укладено сторонами з урахуванням протоколу розбіжностей.

Про узгодженість певних положень договору купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. в редакції протоколу розбіжностей так само свідчить факт відсутності у третьої особи будь-яких заперечень щодо змісту договору після підписання протоколу розбіжностей, так і той факт, що сторони після підписання договору та протоколу безпосередньо приступили до виконання умов зазначеного договору.

Таким чином, п. п. 2.1., 2.2., 3.1., 4.4., 5.2., 5.5.., 6.1., 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7., 7.4., 7.7. договору купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. сторонами узгоджені в протоколі розбіжностей, інші положення договору, крім зазначених, безпосередньо узгоджені в самому тексті зазначеного договорі.

Матеріали справи також свідчать про те, що сторонами до договору купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. також укладалися додаткові угоди від 01.01.2011 р., від 30.03.2011 р., від 01.01.2012 р., від 31.05.2012 р. (т. 1 а.с. 28-31).

Згідно з п. 1.1. договору купівлі-продажу, продавець (третя особа) зобов'язується передати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари (надалі «Товар») у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору купівлі-продажу, Постачання товару здійснюється товарними партіями. Кожна партія товару, що поставляється, повинна відповідати наступним вимогам: - кожне найменування товару повинне належати до однієї серії; - кожне найменування товару повинне бути упаковане в одне групове упакування. При цьому сторони розуміють під поняттям групове упакування - тара, що поєднує на момент постачання групу визначеної кількості одиниць товару однієї серії з метою виключення механічного ушкодження при транспортуванні. Умови встановлені дійсним пунктом можуть бути змінені при постачанні кожної партії товару тільки з письмової згоди Покупця.

Датою поставки партії товару вважається дата фактичного приймання товару Покупцем (що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною) і передачі документів на товар передбачених п. 3.1. даного договору (що підтверджується відповідним актом підписаним сторонами).

Термін придатності товару, що поставляються повинен бути не менше 75% від загального терміну придатності. Поставка товару з меншим терміном придатності можлива тільки з письмової згоди Покупця

Упакування товару повинне забезпечити його схоронність при транспортуванні і виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу, Постачання товару здійснюється автомобільним транспортом на протязі 3 робочих днів з моменту погодження заявки Покупця на умовах СРТ або DDU, згідно з ІНКОТЕРМС 2000. Конкретне місце поставки зазначається в заявці Покупця та видатковій накладній.

Разом з товаром Продавець надає Покупцю сертифікати й інші документи, що підтверджують походження товару відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 2.6. договору купівлі-продажу, одержувачем Товару за цим договором можуть бути, окрім Покупця, належним чином уповноважені від його імені особи.

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу, кожна партія товару повинна супроводжуватися сертифікатом якості, виданим виробником, що гарантує, що продукція зроблена і проконтрольована згідно стандартів якості відповідно до Аналітично-нормативної документації. Сертифікат завіряється печаткою Продавця.

У випадках передбачених чинним законодавством визначений товар супроводжується аналітичним паспортом та «Висновком щодо якості». Передача документів передбачених цим пунктом підтверджується відповідним актом підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 4.2. договору купівлі-продажу, покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, визначеному розділом 5 даного договору.

Відповідно до п. 4.4. договору купівлі-продажу, продавець надає покупцю сертифікат якості виробників на товар, що поставляється, на українській чи російській мові на електронних носіях у вигляді сканованих копій згідно п. 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а також надає копії сертифікатів засвідчені печаткою.

Згідно з п. 5.2. договору купівлі-продажу, розрахунки за поставлений товар здійснюється з відстрочкою на 30 (тридцять) календарних днів з моменту постачання кожної партії товару. Період відстрочки оплати товару може бути збільшений, про що буде зазначено у видатковій накладній. Термін зобов'язань по оплаті кожної партії товару починає минати з моменту фактичного приймання товару Покупцем і передачі документів на товар передбачених п. З.1., 4.4 даного договору.

За змістом п. п. 5.1 - 5.2, 5.4 договору купівлі-продажу, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній й поставку товарної партії. розрахункових документах Покупець повинен вказуватися номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлені товар та номер і дату Договору.

Згідно з п. 5.5 договору купівлі-продажу, у разі невиконання вимог п. 5.4 цього договору, сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується накладна, строк якої настав першою. У разі, якщо при сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки.

Згідно з п. 6.1. договору купівлі-продажу, датою постачання партії товару вважається дата фактичного приймання товару Покупцем (що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною) і передачі документів на товар передбачених п. З.1. даного договору (що підтверджується відповідним актом підписаним сторонами).

У випадку передачі товару Покупцю без документів передбачених п. 3.1. даного договору, відповідний товар (уся партія або частина партії товару ) вважається прийнятим Покупцем на відповідальне збереження. При цьому усі витрати по збереженню вищевказаного товару несе Продавець. Розмір витрат по збереженню товару визначається на підставі калькуляції, складеної Покупцем. Оплата витрат по збереженню даного товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Покупця або шляхом заліку зустрічних зобов'язань Покупця перед Продавцем по зобов'язанням передбаченим даним договором. Залік зустрічних зобов'язань, є зробленим після одержання Продавцем заяви про залік зустрічних однорідних вимог Покупця.

У випадку якщо, впродовж 30 днів з моменту фактичної передачі товару Продавець не передав Покупцю документи передбачені п. 3.1., 4.4. даного договору підлягає поверненню Продавцю за його рахунок.

Згідно з п. 6.2. договору купівлі-продажу, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.3. договору купівлі-продажу, продавець передає товар покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання товару, а саме довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. Генеральної довіреності строком дії на 1 календарний рік у вигляді Додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. та інших документів передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.4. договору купівлі-продажу, приймання товару здійснюється Покупцем відповідно до Інструкцій № П-6, П-7 (про прийом товарів по кількості і якості) уповноваженими представниками Сторін.

Як зазначає позивач, на виконання умов даного договору купівлі-продажу третя особа, як продавець, за період з 04.03.2014 року по 24.04.2014 року поставила відповідачу, як покупцю, лікарські засоби відповідно до наданого реєстру видаткових накладних (т. 1 а.с. 14-19) згідно з якими відбувалася поставка товару за вказаним договором купівлі-продажу, на загальну суму 9 303 995, 20 грн. (а.с. т. 2 а. с. 10-311), а саме: № 40499605 від 19.02.2014 р., № 40535200 від 21.02.2014 р., № 40549073 від 22.02.2014 р., № 40549074 від 22.02.2014 р., № 40549075 від 22.02.2014 р., № 40549076 від 22.02.2014 р., № 40554690 від 22.02.2014 р., № 40572129 від 25.02.2014 р., № 40572130 від 25.02.2014 р., № 40572160 від 25.02.2014 р., № 40572960 від 25.02.2014 р., № 40591272 від 26.02.2014 р., № 40591273 від 26.02.2014 р., № 40591274 від 26.02.2014 р., № 40606124 від 27.02.2014 р., № 40606125 від 27.02.2014 р., № 40622824 від 28.02.2014 р., № 40622825 від 28.02.2014 р., № 40622826 від 28.02.2014 р., № 40622847 від 28.02.2014 р., № 40622848 від 28.02.2014 р., № 40622849 від 28.02.2014 р., № 40631780 від 01.03.2014 р., № 40631784 від 01.03.2014 р.,№ 40654839 від 04.03.2014 р., № 40654840 від 04.03.2014 р.,№ 40654841 від 04.03.2014 р., № 40654842 від 04.03.2014 р., № 40654843 від 04.03.2014 р., № 40654844 від 04.03.2014р., № 40654848 від 04.03.2014р., № 40654849 від 04.03.2014р., № 40654850 від 04.03.2014р., № 40654851 від 04.03.2014р., № 40658139 від 04.03.2014р., № 40658140 від 04.03.2014р., № 40658141 від 04.03.2014р., № 40658457 від 04.03.2014р., № 40658458 від 04.03.2014р., № 40671603 від 05.03.2014 р., № 40671604 від 05.03.2014 р., № 40671605 від 05.03.2014 р., № 40671641 від 05.03.2014 р., № 40671642 від 05.03.2014 р., № 40686947 від 06.03.2014 р., № 40686948 від 06.03.2014 р., № 40686949 від 06.03.2014 р., № 40687622 від 06.03.2014 р., № 40687623 від 06.03.2014 р., № 40687624 від 06.03.2014 р., № 40687625 від 06.03.2014 р., № 40702779 від 07.03.2014 р., № 40702780 від 07.03.2014 р., № 40702782 від 07.03.2014 р., № 40702783 від 07.03.2014 р., № 40702784 від 07.03.2014 р., № 40727637 від 12.03.2014 р., № 40727638 від 12.03.2014 р., № 40727639 від 12.03.2014 р., № 40727640 від 12.03.2014 р., № 40727642 від 12.03.2014 р., № 40736650 від 12.03.2014 р., № 40736651 від 12.03.2014 р., № 40736652 від 12.03.2014 р., № 40736673 від 12.03.2014 р., № 40736674 від 12.03.2014 р., № 407736675 від 12.03.2014 р., № 40736676 від 12.03.2014 р., № 40736677 від 12.03.2014 р., № 40736680 від 12.03.2014 р., № 40736681 від 12.03.2014 р., № 40736691 від 12.03.2014 р., № 40736692 від 12.03.2014 р., № 40754582 від 13.03.2014 р., № 40754583 від 13.03.2014 р., № 40754584 від 13.03.2014 р., № 40754782 від 13.03.2014 р., № 40754849 від 13.03.2014 р., № 40754850 від 13.03.2014 р., № 40770925 від 14.03.2014 р., № 40770926 від 14.03.2014 р., № 40770927 від 14.03.2014 р., № 40770928 від 14.03.2014 р., № 40770929 від 14.03.2014 р., № 40786662 від 15.03.2014 р., № 40786663 від 15.03.2014 р., № 40786664 від 15.03.2014 р., № 40786665 від 15.03.2014 р., № 40808896 від 18.03.2014 р., № 40808897 від 18.03.2014 р., № 40808898 від 18.03.2014 р., № 40808899 від 18.03.2014 р., № 40808909 від 18.03.2014 р., № 40808910 від 18.03.2014 р., № 40826322 від 19.03.2014 р., № 40826342 від 19.03.2014 р., № 40826343 від 19.03.2014 р., № 40826344 від 19.03.2014 р., № 40826345 від 19.03.2014 р., № 40826347 від 19.03.2014 р., № 40841458 від 20.03.2014 р., № 40841699 від 20.03.2014 р., № 40914982 від 26.03.2014 р., № 40914987 від 27.03.2014 р., № 40934230 від 27.03.2014 р., № 40934234 від 28.03.2014 р., № 40934235 від 28.03.2014 р., № 40966887 від 29.03.2014 р., № 40966888 від 29.03.2014 р., № 40966889 від 29.03.2014 р., № 40972688 від 29.03.2014 р., № 40978001 від 31.03.2014 р., № 40978002 від 31.03.2014 р., № 40978003 від 31.03.2014 р., № 40984401 від 31.03.2014 р., № 40984402 від 31.03.2014 р., № 40998033 від 31.03.2014 р., № 41033940 від 05.04.2014 р., № 41033941 від 05.04.2014 р., № 41033942 від 05.04.2014 р., № 41041910 від 09.04.2014 р., № 41041911 від 09.04.2014 р., № 41053405 від 08.04.2014 р., № 41053406 від 08.04.2014 р., № 41053407 від 08.04.2014 р., № 41055944 від 08.04.2014 р., № 41060949 від 10.04.2014 р., № 41061656 від 10.04.2014 р., № 41067809 від 09.04.2014 р., № 41067810 від 09.04.2014 р., № 41068525 від 09.04.2014 р., № 41068551 від 09.04.2014 р., № 41073215 від 11.04.2014 р., № 41077330 від 10.04.2014 р., № 41079697 від 10.04.2014 р., № 41079923 від 10.04.2014 р., № 41082729 від 10.04.2014 р., № 41082743 від 10.04.2014 р., № 41083027 від 10.04.2014 р., № 41088419 від 11.04.2014 р., № 41095991 від 11.04.2014 р., № 41095995 від 11.04.2014 р., № 41095996 від 11.04.2014 р., № 41096045 від 11.04.2014 р., № 41097094 від 11.04.2014 р., № 41107882 від 12.04.2014 р., № 41107883 від 12.04.2014 р., № 41107889 від 12.04.2014 р., № 41108147 від 12.04.2014 р., № 41116228 від 16.04.2014 р., № 41118109 від 16.04.2014 р., № 41119706 від 15.04.2014 р., № 41119707 від 15.04.2014 р., № 41120994 від 15.04.2014 р., № 41120996 від 15.04.2014 р., № 41120997 від 15.04.2014 р., № 41121001 від 15.04.2014 р., № 41121009 від 15.04.2014 р., № 41121033 від 15.04.2014 р., № 41124592 від 15.04.2014 р., № 41125415 від 15.04.2014 р., № 41129353 від 15.04.2014 р., № 41129360 від 15.04.2014 р., № 41130973 від 16.04.2014 р., № 41131557 від 16.04.2014 р., № 41131558 від 16.04.2014 р., № 41133375 від 16.04.2014 р., № 41133380 від 16.04.2014 р., № 41133381 від 16.04.2014 р., № 41133382 від 16.04.2014 р., № 41133387 від 16.04.2014 р., № 41138853 від 16.04.2014 р., № 41138854 від 16.04.2014 р., № 41147200 від 17.04.2014 р., № 41147203 від 17.04.2014 р., № 41149263 від 17.04.2014 р., № 41149297 від 17.04.2014 р., № 41149309 від 17.04.2014 р., № 41158257 від 18.04.2014 р., № 41158260 від 18.04.2014 р., № 41158261 від 18.04.2014 р., № 41158264 від 18.04.2014 р., № 41159330 від 18.04.2014 р., № 41159332 від 18.04.2014 р., № 41159336 від 18.04.2014 р., № 41159345 від 18.04.2014 р., № 41160301 від 18.04.2014 р., № 41160302 від 18.04.2014 р., № 41160306 від 18.04.2014 р., № 41160307 від 18.04.2014 р., № 41162103 від 19.04.2014 р., № 41162107 від 19.04.2014 р., № 41162108 від 19.04.2014 р., № 41162118 від 19.04.2014 р., № 41162119 від 19.04.2014 р., № 41170013 від 23.04.2014 р., № 41170184 від 23.04.2014 р., № 41176738 від 24.04.2014 р., № 41178522 від 24.04.2014 р., № 41178523 від 24.04.2014 р., № 41178524 від 24.04.2014 р., № 41178526 від 24.04.2014 р., № 41178529 від 24.04.2014 р., № 41178565 від 24.04.2014 р., № 41178566 від 24.04.2014 р., № 41178567 від 24.04.2014 р., № 41178573 від 24.04.2014 р., № 41178579 від 24.04.2014 р. (далі - видаткові накладні / спірні видаткові накладні)

Позивач вказує, що зазначені видаткові накладні відповідачем, всупереч умовам договору та відповідним вимогам чинного законодавства України, оплачені не були.

Проте, представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 р. повідомив суд про те, що відповідач не визнає факт поставки йому товару за вищезгаданими видатковими накладними.

Матеріали справи також свідчать про те, що 05.06.2014 р., між третьою особою, як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги № 70607-20/14-7 (далі «договір відступлення») (т. 1 а.с. 33-35), за умовами якого (п. 1.1 договору відступлення) первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 9851814,33 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями відповідача (боржника) у сумі 9851814,33 грн., що випливає з договору купівлі-продажу №102 від 01.06.2010 р., укладеного між боржником та первісним кредитором, в цілому по тексту - «Основне зобов'язання».

Відповідно до п. 1.1.1. договору відступлення, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму зазначену в п. 1.1. цього Договору, що випливає з Договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника (довідка № 2003а від 04.06.2014 р.)

За змістом п. 1.1.2. договору відступлення, первісний кредитор засвідчує, що заперечення, які можуть бути висунуті Боржником проти вимог Нового кредитора на момент підписання Договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання Боржником.

Згідно з п. 3.1. договору відступлення, новий кредитор набуває (купує) права вимоги, що відступається (продається) за цим договором після підписання сторонами цього договору.

Пунктом 7.1. договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває право вимоги від Боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів Боржником у сумі, яка зазначена у п. 1.1 вказаного Договору.

Згідно з п. 7.2. договору відступлення, крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору відступлення сторонами складено довідку/витяг з балансу про перелік майнових прав, що відступаються ПАТ «Банк «Київська Русь» за договором відступлення права вимоги вих. № 2003а від 05.06.2014 р. (т. 1 а.с. 36-38). Згідно з даною довідкою позивач та третя особа підтвердили наявність у власності третьої особи станом на 05.06.2014 р. майнових прав, в т.ч. за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. в сумі 9851814,33 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що 26.06.2014 р. третя особа та позивач направили на адресу відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 40-42) якою сповістили останнього про таке відступлення, та про те що позивач є новим кредитором відповідача за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. в сумі 9851814,33 грн., а також зазначила про необхідність перерахування позивачу існуючої за договором заборгованості.

Несплата відповідачем існуючої заборгованості в сумі 9303995,20 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, на підставі відповідних умов договору (п. 7.2 договору відступлення, п. 7.2 договору купівлі-продажу) та ст. 625 ЦК України позивачем також нараховано до стягнення з відповідача:

1025523,61 грн. - пені по кожній неоплаченій накладній за період з 07.03.2014 р. по 26.11.2014 р.;

350238,07 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані за період з 27.05.2014 р. по 27.08.2015 р.;

5349797.24 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, нараховане за період з 27.05.2014 р. по 31.07.2015 р.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 516-517 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З укладанням договору відступлення права вимоги № 70607-20/14-7 від 05.06.2014 р. до позивача перейшло право вимагати у відповідача сплати заборгованості за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. в сумі 9851814,33 грн. а також збитків, та штрафних санкцій, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, тобто в даному випадку відбулася зміна кредитора в зобов'язанні за зазначеним договором купівлі-продажу в вищезгаданій сумі. Крім того, позивач також набув права вимоги сплати збитків та штрафних санкцій в зв'язку з невиконанням відповідачем умов цього договору (п. 7.2 договору відступлення, п. 7.2 договору купівлі-продажу).

При цьому, третя особа, як первісний кредитор, за змістом ст. 517 ЦК України, при укладанні договору була зобов'язана передати документи, які засвідчують права вимоги за договором купівлі-продажу, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Разом з тим, за змістом ст. 32-34 ГПК України, позивач, як новий кредитор за договором купівлі-продажу, при зверненні до суду з позовом по даній справі повинен на загальних підставах надати належні та допустимі докази в обґрунтування власної правової позиції, зокрема, докази наявності права на стягнення з відповідача боргу, докази наявності у відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу, докази порушення останнім своїх зобов'язань за цим договором, в т.ч. з посиланням на документи, передані первісним кредитором.

Однак, з наданих позивачем в обґрунтування власної правової позиції документів не вбачається порушення відповідачем умов договору, які б могли бути підставами для винесення рішення про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу, яка виникла в зв'язку з несплатою товару, поставленого за видатковими накладними.

Системний аналіз умов договору купівлі-продажу, зокрема п. 3.1., 4.4., 6.1., 6.2., 6.5. свідчить про те, що необхідною передумовою виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий від третьої особи товар є надання останнім при передачі товару відповідних сертифікатів якості цього товару.

Зокрема, як вже було зазначено вище, згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу, кожна партія товару повинна супроводжуватися сертифікатом якості, виданим виробником, що гарантує, що продукція зроблена і проконтрольована згідно стандартів якості відповідно до Аналітично-нормативної документації. Сертифікат завіряється печаткою Продавця.

Суд також враховує, що згідно зі ст. 20 Закону України «Про лікарські засоби», на території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених цим Законом. Реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості, що видається виробником (для імпортованих лікарських засобів - імпортером (виробником або особою, що представляє виробника лікарських засобів на території України).

Крім того, п. 6 Порядку контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженого Наказом Міністерства Охорони здоров'я України № 677 від 29.09.2014 р., передбачено, що забороняється торгівля неякісними лікарськими засобами; лікарськими засобами, обіг яких заборонено в Україні; лікарськими засобами, незареєстрованими в Україні; лікарськими засобами без сертифіката якості серії лікарського засобу; лікарськими засобами, які не пройшли державний контроль при ввезенні в Україну (для лікарських засобів іноземного виробництва); медичними імунобіологічними препаратами (далі - МІБП), які не пройшли державний контроль; лікарськими засобами, термін придатності яких минув.

Зазначеним порядком також передбачено, що вхідний контроль якості лікарських засобів в аптеках здійснює уповноважена особа, призначена наказом керівника суб'єкта господарювання, відповідальна за якість лікарських засобів, які надходять в аптеку. Її прізвище, контактний телефон та форму зв'язку (телефон, факс, електронна пошта) слід повідомити протягом десятиденного строку після призначення уповноваженої особи територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів. До компетенції уповноваженої особи належать підготовка та оформлення висновку вхідного контролю якості лікарських засобів з відміткою про передачу їх до реалізації.

Таким чином, в разі отримання відповідачем в рамках договору купівлі-продажу товару (лікарських засобів) від третьої особи без відповідного сертифіката якості, відповідач буде фактично позбавлений можливості реалізовувати (відпускати) дані товари, тобто виконувати функції, покладні на підприємство згідно зі статутом (п. 3.3. статуту), а саме, забезпечувати населення, заклади охорони здоров'я, інші підприємства, установи, організації лікарськими засобами, доступними та ефективними для профілактики та лікування, тощо.

Разом з тим, п. 6.1. договору купівлі-продажу передбачено, що датою постачання партії товару вважається дата фактичного приймання товару Покупцем (що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною) і передачі документів на товар передбачених п. З.1. даного договору (тобто сертифікату якості на товар) (що підтверджується відповідним актом підписаним сторонами). У випадку передачі товару Покупцю без документів передбачених п. 3.1. даного договору, відповідний товар (уся партія або частина партії товару) вважається прийнятим Покупцем на відповідальне збереження. Розмір витрат по збереженню товару визначається на підставі калькуляції, складеної Покупцем. У випадку якщо, впродовж 30 днів з моменту фактичної передачі товару Продавець не передав Покупцю документи передбачені п. 3.1., 4.4. даного договору підлягає поверненню Продавцю за його рахунок.

Позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі, не надав доказів передання третьою особою відповідачу при передачі товару за видатковими накладними відповідних сертифікатів якості на лікарські засоби за відповідними актами, як це передбачено умовами договору купівлі-продажу. За таких обставин, суд приходить до висновку, що товар за зазначеними накладними, за умови доведеності позивачем факту отримання товару уповноваженими особами від імені відповідача, був переданий відповідачу на відповідальне зберігання.

Правове регулювання договірних відносин, які виникають при наданні послуг по забезпеченню збереження чужого майна передбачені Главою 66 ЦК України.

Зокрема, згідно з п. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно зі ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно з п. п. 1-2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтями 949-950 ЦК України передбачено форми відповідальності зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема у вигляді сплати поклажодавцеві збитків.

Таким чином, за умови доведеності факту отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними, за змістом зазначених положень договору та закону, продавець за договором купівлі-продажу № 102 від 01.06.2010 р. має право вимагати повернення у покупця (відповідача) товару, який був переданий на відповідальне зберігання, а в разі невиконання останнім вимог про повернення, вимагати у останнього відшкодування збитків за таку втрату.

Зазначене зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості, яка підтверджена видатковими накладними, за договором купівлі-продажу, та нарахованих в зв'язку з простроченням її оплати штрафних санкцій та річних.

Посилання позивача на п. 4.4. договору купівлі-продажу суд вважає безпідставним, оскільки по-перше даний пункт також вимагає від продавця (третьої особи) надання покупцю (відповідачу) копій сертифікатів засвідчених печаткою продавця (тобто в паперовій формі), по-друге, зазначений пункт не звільняє третю особу від обов'язку надання сертифікатів за відповідними актами при передачі товару за видатковими накладними в порядку, визначеному п. п. 3.1, 6.1 договору купівлі-продажу.

Доводи позивача стосовно того, що згідно з Законом України «Про лікарські засоби» на території України можуть ввозитися лікарські засоби за наявності сертифіката якості серії лікарського засобу, також жодним чином не доводять той факт, що передані за видатковими накладними лікарські засоби мали відповідний сертифікат.

З тих самих підстав суд відхиляє посилання позивача про те, що лікарські засоби, які поставляла третя особа, згідно з Законом нібито не могли не мати сертифікат якості, а також про те, що відповідач в порядку, визначеному п. 6.7. договору, не здійснив повернення отриманого товару в передбачений строк.

До того ж, ні позивач, ні третя особа, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надали суду сертифікатів якості лікарських засобів, які були передані за видатковими накладними.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 6.3. договору купівлі-продажу, продавець передає товар покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання товару, а саме довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. Генеральної довіреності строком дії на 1 календарний рік у вигляді Додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. та інших документів передбачених чинним законодавством України.

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., була чинна на момент передачі товару за спірними видатковими накладними.

Згідно з п. 2 зазначеної Інструкції, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 5 Інструкції передбачено, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Згідно з п. 10 Інструкції, особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Однак, як свідчать матеріали справи, ні позивачем в обґрунтування своїх вимог, ні третьою особою на виконання вимог суду, всупереч вимогам ст. ст. 32-34 ГПК України, не надано доказів наявності у осіб, які отримували товар за спірними видатковими накладними довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. Генеральної довіреності строком дії на 1 календарний рік у вигляді Додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», як це передбачено умовами договору купівлі-продажу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту наявності у осіб, які отримували товар за видатковими накладними, відповідних повноважень на отримання товару від імені відповідача.

До того ж, відповідач в процесі розгляду даної справи не визнає факт поставки йому товару за вищезгаданими видатковими накладними.

Зазначені обставини є самостійними підставами для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості, яка підтверджена видатковими накладними, за договором купівлі-продажу, та нарахованих в зв'язку з простроченням її оплати штрафних санкцій та річних.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про задоволення позовних вимог позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства України, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у позові та, вільним тлумаченням окремих положень договору та Закону.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується ст. ст. 44, 49 ГПК України, та враховує, що станом на момент звернення до суду позивача було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.11.2015 р.

Суддя Байбак О.І.

Попередній документ : 53610255
Наступний документ : 53610259