Постанова № 53609874, 12.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа № 922/2687/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В., суддя Тарасова І.В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

прокурора - Комісар О.О., посвідчення №009651 від 15.10.2012

1-го позивача - Хрущ Є.І., дов. №3253 від 30.10.2015

2-го позивача - не з'явився

представник 1-го відповідача - не з'явився

представник 2-го відповідача - ОСОБА_2, особисто паспорт, серія НОМЕР_1.

Токарєв Г.В. (договір про надання правової допомоги від 08.09.2015р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 12.07.2000р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №4126Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі № 922/2687/15

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі:

1. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до 1. Харківської загальноосвітньої школи |-||| ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, м. Харків

2. Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення комунального майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою до Харківської загальноосвітньої школи |-||| ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 та просив суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, укладений між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_2;

- зобов"язати СПДФО ОСОБА_2 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 285 600 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору, укладеного між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_2

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2015 р. у справі №922/2687/15 (суддя Прохоров С.А.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2015 по справі №922/2687/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Прокурор вважає, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку доводам позивача стосовно того, що приміщення школи належить до об'єктів освіти та не може використовуватись не за призначенням, а саме, відповідно до умов спірного договору: «під солярій, пункт прокату книг, майстерня з ремонту одягу, перукарня». Невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу, на думку скаржника, не є підставою для визнання правомірним договору оренди, оскільки нормами чинного законодавства встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою. Також, посилаючись на положення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вважає, що передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонено законом. Крім того, зауважує, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Державні санітарні норми та правила «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №678 від 01.08.2013, яким забороняється здача в оренду як основних приміщень, так і приміщень дошкільних навчальних закладів, які не використовуються у навчально-виховному процесі, та знаходяться на території навчального закладу. У зв'язку з цим, прокурор вважає, що договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 2594 від 25.01.2006 р., укладений між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_2 та додаткові угоди до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, , укладено всупереч вимогам законодавства, а тому мають бути визнані недійсним.

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, у зв'язку з хворобою судді Потапенко В.І.та відпусткою судді Горбачової Л.П. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.15 у справі № 922/2687/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2015.

02.09.2015 другий позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає наведені прокурором доводи щодо використання об'єкта освіти не за призначенням безпідставними через те, що спірні приміщення безпосередньо не використовувались в навчальному процесі, мають окремий вихід, яким не користуються учні школи, а пунктом 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) передбачено як один із видів платних послуг здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально -виробничою, науковою діяльністю, яка не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді. Крім того, зауважує на тому, що за спірним договором об'єктом оренди є частина нежитлових приміщень першого поверху площею 110,6 кв. м., яким не користуються учні школи та яке у навчально-виховному процесі не використовується. При цьому, зазначає, що нормами законодавства, якими сторони керувались під час укладення договору оренди, не містять обмежень щодо використання частини приміщень і тимчасово вільних площ, не пов'язаних з навчальним процесом. У зв'язку з цим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог прокурора. При цьому, зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вважає, що доводи скаржника позбавлені правового та нормативного обґрунтування.

11.09.2015 від першого позивача - Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 по справі №922/2687/15 в якій перший позивач просить припинити провадження з розгляду апеляційної скарги прокурора Жовтневого району м. Харкова по справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на наявність у першого позивача, як суб'єкта спірних правовідносин, повноважень та прав для самостійного звернення до суду з приводу визнання недійсним спірного договору та зобов'язання повернути передане за ним комунальне майно. Вказує, що Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради не ініціювало подання позову до суду, оскільки вважає спірний договір оренди правомірним та таким, що відповідає як інтересам першого позивача, так і вимогам чинного законодавства.

Розглянувши заяву першого позивача про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Частиною 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. При цьому, за приписами частини 6 вказаної статті, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Таким чином, вказаними нормами передбачено право суду припинити провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України лише в разі, якщо відмову від позову заявлено обома сторонами - як позивачем так і прокурором, якщо ці дії не протирічать законодавству та не порушують будь чиїх прав та охоронюваних законом інтересів. Вказані приписи в повному обсязі регулюють і правовідносини сторін на стадії апеляційного перегляду справи. Враховуючи, що від прокурора, який звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, заява про відмову від цієї скарги не надходила, колегія суддів вважає за необхідне відмовити першому відповідачу у задоволенні його заяви про припинення апеляційного провадження внаслідок такої відмови від апеляційної скарги.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015, у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.09.2015 розгляд справи було відкладено на 24.09.2015 року, а з 24.09.2015 на 07.10.2015 року.

06.10.2015 від другого відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.10.2015 розгляд справи було відкладено на 21.10.2015.

В судовому засіданні 21.10.2015 прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з усним клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на проведення органами прокуратури перевірки з приводу використання Харківською загальноосвітньою школою |-||| ступенів №54 та СПДФО ОСОБА_2 приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Результати перевірки прокурор вважав такими, що можуть вплинути на підтвердження та оцінку доказів по даній справі.

Ухвалою суду від 21.10.2015 розгляд справи було відкладено на 12.11.2015 року.

У судовому засіданні 12.11.2015 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі № 922/2687/15 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники 2-го позивача та 1-го відповідача своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 2-й позивач та 1-й відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності 1-го та 2-го позивачів, а також 2-го відповідача за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, Рішенням Харківської міської ради №955 від 12.07.1997 р. "Про реорганізацію закладів освіти в Жовтневому районі", рішенням №1146 від 24.12.1997 р. "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу № 271 Жовтневого району", рішенням Жовтневої райради № 8-16 від 06.01.98 р., наказом відділу освіти Жовтневого району м. Харкова № 6 від 12.01.1998 р. (правонаступником якого є другий позивач) був ліквідований дошкільний заклад загального розвитку №271 по АДРЕСА_1.

Будівля дитячого закладу була передана в оперативне управління Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області школі для розміщення початкових класів. Передане школі приміщення було вирішено використати для проведення навчально-виховного процесу учнів початкових (1-4) класів.

25.01.2006 року між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (орендодавцем) та СПДФО ОСОБА_2 (орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2594, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, - нежитлове приміщення загальною площею 110,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, з метою використання: 93,2 м2 - для розташування перукарні на базі науково-виробничого навчання; 17,4 м2 - та для розташування пункту прокату книг (а.с. 116-119 т. 1).

На виконання умов вказаного договору, 25.01.2006 року сторонами підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення(будівлі), а саме, частини нежитлових приміщень першого поверху площею 110,6 м2 в двоповерховій нежитловій будівлі. (а.с.24 т. 1).

15.03.2011 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди № 2594 від 25.01.2006 р., відповідно до якої, у зв'язку зі зміною балансоутримувача нежитлових приміщень 110,6 м2 по АДРЕСА_1, орендодавцем по договору оренди визначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.(а.с. 121 т. 1)

01.01.2012 сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди № 2594 від 25.01.2006 р., у відповідності до якої, договір оренди було викладено в новій редакції, а балансоутримувачем нежитлових приміщень 110,6 м2 по АДРЕСА_1, (орендодавцем по договору оренди) зазначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради. (а.с. 121 т. 1)

25.10.2012 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди, якою внесли зміни у п. 3.1. та п. 3.2. розділу 3 договору в частині розміру орендної плати та п. 10.1. розділу 10 договору, яким врегульовано строк дії, умови зміни та розірвання договору.

Термін дії договору за даною додатковою угодою встановлено до 25.09.2015 року.

Звертаючись до господарського суду, прокурор зазначав, що за результатами вивчення прокуратурою Жовтневого району м. Харкова стану додержання органами місцевого самоврядування вимог Закону України «Про охорону дитинства» щодо збереження мережі закладів освіти, лікувальних та оздоровчих закладів, відчуження їх майна, земельних ділянок, використання приміщень для цілей, не пов'язаних з освітніми, лікувальними, оздоровчими процесами та дозвіллям дітей, встановлено, що зазначений договір оренди нежилого приміщення від 25.01.2006 за №2594 не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки шкільні приміщення було передано в оренду для використання, не пов'язаного з навчально-виховних процесом, що суперечить чинному законодавству та порушує інтереси держави. Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив частину п'яту статті 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 та статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що індивідуальне нерухоме майно, а саме, частина приміщень загальною площею 110,6 м2, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та передано в оперативне управління Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54, передано в оренду СПДФО ОСОБА_2 на підставі договору оренди нерухомого майна №2594 від 25.01.2006, у навчально-виховному процесі не використовувалось та на даний час також не використовується, а для проведення навчального процесу застосовані лише приміщення, розташовані на другому поверсі будівлі колишнього ДДЗ, які перебували в значно кращому технічному стані ніж її приміщення на першому поверсі.

Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 31.08.1996 р. у № 1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню бюджетним організаціям", якою встановлена можливість бюджетних установ і організацій здавати в оренду вільні приміщення, місцевий господарський суд визнав встановленим, що передача частини приміщень будівлі, пристосованої для розміщення школи, які були зайвими для використання у навчально-виховному процесі не суперечить нормам чинного законодавства. Також, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором факту, що орендоване СПДФО ОСОБА_2 за договором оренди № 2594 від 25.01.2006 приміщення загальною площею 110,6 м2 до його укладення використовувалося Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 у навчально-виховній роботі, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими прокурор пов'язував порушення прав вихованців учбового закладу.

При цьому, судом було відхилено посилання прокурора на порушення п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001р., з посиланням на те, що в оренду за спірним договором були передані частини приміщень будівлі, які не використовуються в навчально-виховному процесі з часу початку учбових занять початкових класів школи, а тому доводи прокурора стосовно порушень положення п.3.19 ДСаНПіН 5.5.2-008-01, також були визнані судом безпідставними.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, укладених між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 та СПДФО ОСОБА_2

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованим, виходячи з наступного.

За правилами частин 1 і 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону; органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 10 статті 59 цього Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вже зазначалось, рішенням Харківської міської ради №955 від 12.07.1997 р. "Про реорганізацію закладів освіти в Жовтневому районі" та рішенням №1146 від 24.12.1997 р. "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу № 271 Жовтневого району", рішенням Жовтневої райради № 8-16 від 06.01.98 р., наказом відділу освіти Жовтневого району м. Харкова № 6 від 12.01.1998 р. (правонаступником якого є Позивач-2) був ліквідований дошкільний заклад загального розвитку №271 по АДРЕСА_1, а будівля дитячого закладу була передана в оперативне управління Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради в додаток до наявної на той час у школи №54 основного чотирьохповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, побудованого за типовим проектом будівлі загальноосвітньої школи.

За поясненнями першого та другого позивачів, наданими в ході розгляду справи, встановлено, що виходячи із реальних потреб у додаткових приміщеннях, школа, за погодженням із місцевими органами управління освітою, для організації навчально-виховного процесу учнів початкових (1-4) класів вирішила використати верхній поверх переданої будівлі колишнього ДДЗ. Передане приміщення до проведення в них навчальних занять було відремонтовано. Територіальними органами санітарного нагляду було проведено обстеження відповідності влаштування та обладнання для розміщення початкових класів, а саме, її другого поверху, та надано відповідний дозвіл на початок експлуатації будівлі. Територіальними органами освіти було проведено інспектування на предмет дотримання вимог щодо організації навчально-виховного процесу і з 01.09.1998 року в підготовлених для навчально-виховного процесу приміщеннях будівлі колишнього ДДЗ розпочалися учбові заняття.

Відповідно до п. 3.1. порядку передачі в орендне користування майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання «Про внесення змін до рішень сесії Харківської міської ради» від 23.06.2004 року №84/04 - підприємства, установи та організації комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яким майно передано в оперативне управління або господарське відання, з дозволу Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради укладають договори оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна.

За письмовими поясненнями, наданими представниками першого та другого позивачів до матеріалів справи, спірні орендовані приміщення безпосередньо не використовувались закладом в навчальному процесі з причин відсутності потреби. У зв'язку з цим, зазначене нерухоме майно загальною площею 110,6 м2, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди № 2594 від 25.01.2006 та додаткових угод до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, було передано в оренду СПДФО ОСОБА_2 з метою використання: солярій -5 м2 , пункт прокату книг -17,40 м2, майстерня з ремонту одягу - 15 м2, перукарня - 73,2 м2.

Зазначений об'єкт оренди 25.06.2006 за актом прийому-передачі передано орендарю.

Даний договір та укладені до нього додаткові угоди від 01.01.2012, 25.10.2012 у встановленому порядку погоджено з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради. (а.с.60-65 т. 1)

Ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Статтею 28 Закону України "Про освіту" встановлено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно з ст. 4 Закону Україну "Про загальну середню освіту", систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі (для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Частиною другої статті 18 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 9 Закону Україну "Про загальну середню освіту" визначено, що школа І - III ступенів належить до загальноосвітніх навчальних закладів.

За змістом п. 1 Статуту, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №54 має правовий статус навчального закладу, отже є загальноосвітнім навчальним закладом.

Частинами 1, 4 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною п'ятою статті 63 цього ж Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України №38 від 20.01.1997 року було затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами.

Так, пунктом 4 розділу 9 Переліку від 20.01.1997 р. (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) як один із видів платних послуг було передбачено здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально -виробничою, науковою діяльністю, яка не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Таким чином, дослідженням обставин по справі встановлено, що чинне на час укладення спірного договору законодавство передбачало наявність у навчальних закладів будівель, споруд, обладнання, яке безпосередньо не пов'язане з освітньою діяльністю, та дозволяло здавати такі об'єкти в оренду як додаткові джерела фінансування.

У зв'язку з цим, частину приміщень, які не використовувались навчальним закладом у навчально-виховному процесі, відповідно до норм чинного законодавства та п.5.4 Статуту школи, з метою запобігання безхазяйного використання зайвих приміщень, і були передані школою в оренду суб'єктам господарської діяльності, в тому числі СПДФО ОСОБА_2 Цей договір, укладений ще 06.01.1999 р., був погоджений з другим позивачем. Для визначення розміру орендної плати була проведена експертна оцінка орендованих приміщень, в ході якої визначався технічний стан приміщень (копія договору та фотографій приміщень на час укладення цього договору надані до матеріалів справи).

На вимогу суду апеляційної інстанції, другим відповідачем - СПДФО ОСОБА_2 було надано до суду копію технічного паспорту на орендовані приміщення загальною площею 110,6 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідженням наданих другим відповідачем документів встановлено, у Технічному паспорті на громадський будинок по АДРЕСА_1, нежитлова будівля літера «К-2», інвентаризаційна справа № 64836, виготовлена Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 16.02.2011 р., та яка надана СПДФО ОСОБА_2 в оренду, позначена наступними номерами: 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14. У відповідності до копії «Технического паспорта на жилой дом государственного, общественного жилищного фонда, фонда жилищно-строительных кооперативов по АДРЕСА_1», зображення наданих в оренду спірних приміщень мають номери з « 1» по « 8». Так, зокрема, наданими документами підтверджується, що орендовані другим відповідачем приміщення мають окремий вхід через вхідні двері до приміщення, яке за Технічним паспортом на громадський будинок по АДРЕСА_1 , має номер 1-13 та до якого ведуть сходи прибудовані до зовнішньої стіни громадського будинку, що межує з вулицею Академіка Богомольця.

До того ж, спірне орендоване приміщення розташоване в окремому крилі будинку та не має сполучення з його частиною, пристосованою для організації навчально-виховного процесу учнів 1-4 класів, а також відмежоване від неї стіною приміщення, що позначено у технічному паспорті 2011 року під номером 1-16.

В судовому засіданні 21.10.2015 прокурор повідомив суд, що на час розгляду даної справи, органами прокуратури здійснюється перевірки з приводу використання Харківською загальноосвітньою школою |-||| ступенів №54 та СПДФО ОСОБА_2 приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи для можливості надання результатів перевірки.

В судовому засіданні 12.11.2015 прокурор надав пояснення та повідомив суд апеляційної інстанції, що за результатами проведеної органами прокуратури перевірки, було встановлено, що спірні приміщення, орендовані СПДФО ОСОБА_2 розташовані в окремому крилі школи та мають окремий вхід знадвору, яким не користуються учні школи. Учні початкових класів займають дві інші секції будівлі, а вхід до навчальних класів здійснюється через центральний вхід школи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що належними по справі доказами підтверджується, що у зв'язку із особливостями розміщення приміщення, що є об'єктом оренди, воно має окремий вхід у будівлю школи, яким не користуються учні школи та не використовується школою у навчально-виховному процесі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що порядок надання в оренду нерухомого майна не може суперечить порядку утримання загальноосвітніх навчальних закладів, який визначений Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утриманні загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікарі України від № 63 14.08.2001. Зазначені норми є обов'язкові для виконання прийняті на виконання Закону Україну "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від № 63 14.08.2001, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту" вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Так, на підставі ст. 9 Закону України "Про загальну середню освіту" Кабінетом Міністрів України затверджено «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» № 778 від 27.08.2010 р. у відповідності до п. 10 якого, класи у закладі формуються за погодженням з відповідним органом управління освітою згідно з нормативами їх наповнюваності, встановленими законодавством, з урахуванням наявності приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам для здійснення навчально-виховного процесу, та відповідно до кількості поданих заяв про зарахування до закладу. Відповідно до п.1.2. ДСаНПіН 5.5.2-008-01, загальноосвітній навчальний заклад функціонує у відповідності із вказаним Положенням.

За правилом п.1.3 ДСаНПіН 5.5.2-008-01 для шкіл, що будуються, реконструюються, а також діючих, влаштування, обладнання їх приміщень, здійснюється у відповідності до вимог ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів".

В іншому випадку, коли для навчального процесу пристосовується інша будівля, яка була побудована не як будинок (споруда) навчального закладу, у відповідності до положення абз.2 п.3.2. ДСаНПіН 5.5.2-008-01 для навчального процесу може використовуватись лише частина приміщень такої будівлі.

Як вже зазначалось, передане школі приміщення було вирішено використати для проведення навчально-виховного процесу учнів початкових (1-4) класів.

Відповідно до п.3.3 ДСаНПіН 5.5.2-008-01, склад і площі приміщень загальноосвітнього навчального закладу визначаються за розрахунком, виходячи з призначення приміщень, наповнюваності груп при різних видах навчальних занять та показників розрахункової площі на одного учня (2.4 кв.м. площі класного приміщення - Додаток 2 до ДСаНПіН 5.5.2-008-01 та п.3.43 ДБН В.2.2-3-97). При цьому кількість класів, навчальних приміщень, лабораторій, навчально-спртивних залів слід розраховувати, виходячи із кількості годин занять в одну зміну і їх зайнятості не менш як 75 відсотків навчального часу.

Зважаючи на показник розрахункової площі на одного учня (2.4 кв.м.), норматив зайнятості навчальних приміщень (75%), загальну площу переданої школі будівлі колишнього ДДЗ -1644 кв.м. (акт приймання будинку (споруди) ясел-саду), кількість учнів, переведених для занять до цієї будівлі була недостатньою для її заповнення в повному обсязі. Виходячи з наявної кількості учнів початкових класів, в школі було створено відповідну кількість класів, при цьому для проведення навчального процесу було використано лише приміщення, розташовані на другому поверсі будівлі колишнього ДДЗ, які перебували в значно кращому технічному стані ніж її приміщення на першому поверсі.

Згідно довідки школи, копія якої надана до матеріалів справи, на теперішній час в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 навчаються 150 учнів початкових класів, що відповідає наведеним вище нормативам ДСаНПіН 5.5.2-008-01.

Наявні матеріали справи свідчать про використання школою лише частини приміщень будівлі колишнього ДДЗ. При цьому, як правомірно було зазначено судом першої інстанції, розділ 3 ДСаНПіН 5.5.2-008-01, до якого входить п.3.19. та на який посилався прокурор як на підставу своїх позовних вимог, має назву "Основні приміщення", а тому колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції про те, що норми всіх пунктів цього розділу стосуються лише цих "основних приміщень".

При цьому, в абз.1 п.3.2 розділу 3 ДСаНПіН 5.5.2-008-01 зазначені види основних приміщень за їх функціональними групами. Так, абз. 2 цього пункту передбачено, що при розміщенні школи в пристосованій будівлі набір приміщень, їх площа визначаються за погодженням з територіальною санітарно-епідеміологічною станцією у кожному випадку окремо, виходячи з типу загальноосвітнього навчального закладу, кількості і віку учнів, кількості класів тощо". Саме такий порядок використання приміщень будівлі за адресою: АДРЕСА_1, з її частковим використанням для навчального процесу, був погоджений з територіальними органами санітарного нагляду. При цьому склад і площі приміщень цієї будівлі, з урахуванням наявної кількості учнів 1-4 класів, були визначені у повній відповідності до п.3.3. ДСаНПіН 5.5.2-008-01 та Додатку 2 до них.

Виходячи з положення абз. 2 п. 3.2 ДСаНПіН 5.5.2-008-01, при розміщенні школи в пристосованій будівлі лише ті її приміщення з набору, які використовуються у навчально-виховному процесі, відносяться до основних приміщень загальноосвітнього навчального закладу. Отже, приміщення пристосованої для розміщення початкових класів школи будівлі за адресою: АДРЕСА_1, які з часу її передачі школі визначили не використовувати в навчальному процесі, не входили і не входять до основних приміщень загальноосвітнього навчального закладу у термінах розділу "3."Основні приміщення" ДСаНПіН 5.5.2-008-01.

Оскільки встановленими по справі обставинами підтверджується передача в оренду частини приміщень будівлі, які ніколи не використовувались в навчально-виховному процесі, в тому числі і за договором оренди №2594/2006 від 25.01.2006 р. з додатковими угодами до нього, колегія судді вважає доводи прокурора щодо порушення положень п.3.19 ДСаНПіН 5.5.2-008-01 такими, що спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення СПДФО ОСОБА_2 в орендованих за спірним договором приміщеннях іншого виду господарської діяльності ніж той, що передбачений договором оренди з урахуванням додаткових угод до нього. Заборгованість по сплаті орендної плати у підприємця відсутня.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено, що орендоване за спірним договором частина приміщення до його укладення використовувалось навчальним закладом у навчально-виховній роботі або технологічно пов`язане з навчально-виховним процесом, не доведено факт порушення прав вихованців та осіб, які працюють у даному навчальному закладі. Крім того, до матеріалів справи прокурором не надано доказів фінансування на утримання орендованого приміщення за рахунок коштів відповідного бюджету.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на порушення приписів ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", якою встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, оскільки правило вказаного пункту не містить обмежень щодо можливості використання частини приміщень.

Вказана правова позиція викладена також в постанові ВГСУ від 14.05.2014 року по справі №925/1800/13.

Виходячи з положень статей 41, 143 Конституції України, статті 181, глави 58 Цивільного кодексу України, статті 8 ч. З, 283, 287 Господарського кодексу України, Законів України "Про оренду державного і комунального майна", "Про освіту", нерухоме майно, яке перебуває у комунальній власності, є об'єктом цивільного права, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у відносинах користування та розпорядження комунальним майном з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав осіб, у віданні яких знаходиться вказане майно.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частинами 5, 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду; майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Таким чином, із вищевказаних норм закону випливає, що орган виконавчої влади та місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження майном комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника комунального майна.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пунктах 2.1., 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" надано роз'яснення, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом апеляційної інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів в їх сукупності, встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р., який разом з додатковими угодами до нього прокурор просить визнати недійсним, відповідає вимогам діючого законодавства і обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було.

Колегія суддів на підставі ретельного дослідження матеріалів справи, керуючись принципом розумності, справедливості приходить до висновку, що спірний договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. та додаткові угоди до нього від 01.01.2012, 25.10.2012 є такими, що не суперечать приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки не призводять до порушення прав дітей, які захищає і гарантує держава. Крім того, невідповідність спірного договору нормам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства прокурором також не доведено, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову прокурора про визнання договору оренду нерухомого майна та додаткових угод до нього, укладеного між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_2, недійсним у відповідності до приписів ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Проте прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував, яким чином укладення спірного договору порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі першого або другого відповідачів, в чому полягає таке порушення, враховуючи, що позивачі не належать до навчальних закладів.

Натомість позивачі наполягають на відповідності змісту спірного договору вимогам чинного законодавства та заперечують порушення їх прав та законних інтересів внаслідок його укладення, у зв'язку з чим першим та другим позивачем подавалась заява про відмову від позову, поданого в їх інтересах прокурором, а першим позивачем - відмова від апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього відсутні.

З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимог прокурора про зобов'язання СПДФО ОСОБА_2 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 285 600 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору, укладеного між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_2, оскільки вони ґрунтуються на вимогах про визнання спірного договору недійсним, які, як зазначено вище, задоволенню не підлягають.

06.10.2015 другий відповідач також звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписами п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та недоведеність факту порушення прав та законних інтересів першого та другого позивачів, на захист яких прокурором подано даний позов, тому підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області, викладених в рішенні від 30.06.2015р. у справі № 922/2687/15.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі № 922/2687/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Тарасова І. В.