Постанова № 53607206, 16.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 911/748/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Єгоров В.С., довіреність № 14-137 від 13.05.2014;

від відповідача - Яценко О.В., довіреність № б/н від 03.09.2015,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі № 911/748/15 (суддя Лопатін А.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" про стягнення 743 578,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" основного боргу в сумі 543 323, 25 грн., пені в сумі 42 133, 30 грн., 3% річних в сумі 20 790, 16 грн. та інфляційних в сумі 137 332, 27 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі №911/748/15 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 543 323, 25 грн., пеню в сумі 42 133, 30 грн., 3% річних в сумі 20 790, 16 грн. та інфляційні в сумі 137 332, 27 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі №911/748/15 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити на суму 247 986, 28 грн. із зменшенням розміру штрафних санкцій.

Апеляційна скарга мотивована неврахуванням місцевим господарським судом часткових оплат здійснених відповідачем за договором, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову в сумі, яка є більшою, ніж обґрунтована.

Також, скаржник посилається на те, що пеня, річні та інфляційні нараховані позивачем без врахування часткового погашення відповідачем заборгованості

Крім цього, відповідач зазначає про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 16.11.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні частково погодився з доводами апелянта та зазначив, що обґрунтованою сумою заборгованості, яка залишилася неоплаченою відповідачем та яка підлягає стягненню з нього, є 247 986, 28 грн. В решти вимог за скаргою позивач просив відмовити відповідачу.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення суми основного боргу, з наступних підстав.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (покупець) 28.12.2012 укладено договір №13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1532 тис. куб. м.

Ціна за 1000 м. куб. природного газу становить 1091,00 грн., крім того ПДВ - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Між сторонами 31 грудня 2013 року було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, згідно п. 2 якої продавець передає покупцеві у січні - червні 2014 року газ, спожитий покупцем за договором у листопаді - грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу.

Позивачем на виконання умов договору за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по грудень 2013 поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 705 882,36 грн., який прийнято відповідачем, що підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-30).

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 247 986, 28 грн.

Між сторонами 17.04.2015 було підписано Акт звіряння розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором №13/2162-ТЕ-17 становить 247 986, 28 грн.

Проте, позивачем, при зверненні до суду з даним позовом було заявлено до стягнення з відповідача 543 323, 25 грн. основної заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду не було враховано всіх проплат здійснених покупцем за договором №13/2162-ТЕ-17.

Так, відповідачем надано суду першої інстанції платіжне доручення від 17.12.2014 № 492, яке підтверджує сплату ним заборгованості за договором №13/2162-ТЕ-17 у загальній сумі 361 626,77 грн.

Відповідач вказував на те, що його заборгованість перед позивачем за договором №13/2162-ТЕ-17 з урахуванням вказаної оплати на момент подання позову становила 247 986, 28 грн., а не 543 323, 25 грн., як визначено позивачем.

Крім цього, на підтвердження вказаної обставини комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" було надано до суду першої інстанції Акт звіряння розрахунків, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, яким підтверджено існування заборгованості в сумі 247 986, 28 грн.

Судом першої інстанції залишено вказані докази поза увагою та прийнято рішення про стягнення з відповідача 543 323, 25 грн. основної заборгованості.

Колегія суддів вважає необґрунтованим повне задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаній сумі (543 323, 25 грн.), з наступних підстав.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Як вже зазначалось, відповідачем було повідомлено місцевий господарський суд про неврахування позивачем при подачі позову до суду всіх проплат, здійснених покупцем за договором.

При цьому, відповідачем було надано докази цих проплат.

Судом першої інстанції у рішенні не надано жодної оцінки ані вказаному платіжному дорученню, ані Акту звіряння.

Натомість вказано, що відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 543 323, 25 грн. до суду не надано та задоволено позовні вимоги на вказану суму.

Відповідачем при зверненні до суду апеляційної інстанції зазначено про допущене місцевим господарським судом порушення в частині неврахування здійснених відповідачем оплат за договором.

В судовому засіданні апеляційного суду представником позивача надані пояснення, якими він підтвердив обставини погашення відповідачем до подачі позову до суду заборгованості в сумі 361 626,77 грн.

Крім цього, представник позивача зазначив, що обґрунтованою сумою заборгованості, яка залишилася неоплаченою відповідачем та яка підлягає стягненню з нього, є 247 986, 28 грн.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача 247 986, 28 грн. заборгованості, з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі виконано не було.

Так, відповідач перерахував на рахунок позивача 1 457 896, 08 грн.

Решта заборгованості в сумі 247 986, 28 грн. (1 705 882,36 грн. - вартість поставленого газу - 1 457 896, 08 грн. - вартість оплаченого газу) відповідачем погашена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем природного газу настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності боргу в сумі 247 986, 28 грн. станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не було враховано здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованості за договором , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині визначення місцевим господарським судом суми основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, обґрунтованою сумою заборгованості, яка підлягає задоволенню є 247 986, 28 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 42 133, 30 грн., три відсотки річних в сумі 20 790, 16 грн. та інфляційні в сумі 137 332, 27 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 42 133, 30 грн., 3% річних в сумі 20 790, 16 грн. та інфляційних в сумі 137 332, 27 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що пеня, річні та інфляційні нараховані позивачем без врахування часткового погашення відповідачем заборгованості, відхиляються колегією суддів, оскільки вказані нарахування здійснені позивачем за період, який передував частковій оплаті боргу відповідачем.

Стосовно клопотання апелянта про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних, слід зазначити наступне.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У зазначеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки - штрафу, пені (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Можливості зменшення судом трьох процентів річних та інфляційних процесуальним законом не передбачено.

Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено право суду на зменшення трьох процентів річних та інфляційних, клопотання відповідача в наведеній частині задоволенню не підлягає.

Стосовно зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

У даному випадку, суд апеляційної інстанції, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов'язань за договором відмовляє апелянту у зменшенні розміру пені.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення суми основної заборгованості. В решті рішення залишається без змін.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість в сумі 247 986, 28 грн., пеня в сумі 42 133, 30 грн., три відсотки річних в сумі 20 790, 16 грн. та інфляційні в сумі 137 332, 27 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі № 911/748/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі № 911/748/15 змінити в частині визначення суми основної заборгованості.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" про стягнення 743 578,99 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1А; код ЄДРПОУ 33710516) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) основну заборгованість в сумі 247 986 грн. 28 коп., пеню в сумі 42 133 грн. 30 коп., три відсотки річних в сумі 20 790 грн. 16 коп., інфляційні в сумі 137 332 грн. 27 коп. та 8 964 грн. 58 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1А; код ЄДРПОУ 33710516) 473 грн. 79 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №911/748/15 повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко