Постанова № 53607186, 11.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа№ 910/9561/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Ященко Р.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Мельник Т.Б. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року

у справі № 910/9561/15 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС"

про стягнення 393672,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" про стягнення 393672,70 грн., в тому числі 226715,34 грн. пені, 49671,21 грн. 3 % річних, 117286,15 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/9561/15 позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 226715,34 грн. пені, 43997,50 грн. 3 % річних, 9085,84 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення необґрунтоване та прийнято без встановлення всіх обставин справи, що мають значення для даної справи, що суперечить нормам матеріального права.

Зокрема апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконання господарського зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3590-ТЕ-41 в частині погашення заборгованості за поставлений природний газ Відповідачу в 2013 року було покладено на третю особу, що не є стороною в господарському зобов'язанні, а Позивач зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання, про що свідчить його підпис в Договорі № 270/30 про організацію взаєморозрахунків, його підпис також свідчить про обізнаність з причиною виникнення боргу, Позивач погоджується з тим, що отримає визначену договором суму заборгованості Відповідача за рахунок субвенції з державного бюджету у 2014 року без вказання в договорі строку такого отримання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2015 року.

У зв'язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського у судовому засіданні, що відбулось 16.09.2015 року оголошено перерву до 07.10.2015 року.

07.10.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з відпусткою головуючого судді Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року розгляд справи призначено на 11.11.2015 року.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3590-ТЕ-41, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. Договору купівлі-продажу).

За умовами п. 1.2. Договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 7750 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3., 3.4. Договору купівлі-продажу).

Пунктами 5.2, 5.3. Договору купівлі-продажу сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 10146300,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 6.1. Договору купівлі-продажу оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п. 7.1., 7.2. Договору купівлі-продажу).

Договір набуває чинності за умовами пункту 11.1. Договору, з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8503125,68 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

За одержаний природний газ відповідачем було сплачено на користь позивача 8503125,68 грн., що підтверджується наданими сторонами банківськими виписками.

Таким чином, зазначеними платежами відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий у січні-грудні 2013 року природний газ. Разом з тим, вказані платежі були здійснені з простроченням оплати, що не заперечується відповідачем.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що вина відповідача у затримці сплати грошових коштів позивачу за поставлений природний газ відсутня.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 393672,70 грн., з яких 226715,34 грн. пені, 49671,21 грн. 3% річних, 117286,15 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем належним чином своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3590-ТЕ-41 від 28.12.2012 року в частині своєчасної оплати природного газу не виконав.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, що підтверджується актами прийому-передачі газу, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві (сторона перша), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона друга), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона третя), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" (сторона четверта) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків № 270/30.

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30.

За зазначеними Договором сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 873799,97 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Відповідно до абз. 6 п. 4 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 (в редакції на час підписання Договору № 270/30 про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 року, із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

У даному випадку умовами укладеного Договору № 270/30 від 11.03.2014 року. було передбачено погашення тільки основної заборгованості за поставлений газ, не включаючи при цьому суми нарахованої позивачем пені.

Слід також підкреслити, що укладений договір про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати пені за невиконання умов Договору купівлі-продажу газу, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 19.05.2015 року по справі № 917/2520/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає доводів стосовно того, що виконання господарського зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3590-ТЕ-41 в частині погашення заборгованості за поставлений природний газ Відповідачу в 2013 року було покладено на третю особу, що не є стороною в господарському зобов'язанні, а Позивач зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання, про що свідчить його підпис в Договорі № 270/30 про організацію взаєморозрахунків, його підпис також свідчить про обізнаність з причиною виникнення боргу.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення з відповідача 226715,34 грн. пені підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних та інфляційних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо перерахунку 3% річних та інфляційних втрат до моменту укладення договору про організацію взаєморозрахунків (до 10.03.2014 року), та вірно прийшов до висновку про часткове задоволення 3 % річних в розмірі 43997,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 9085,84 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є частково обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 43997,50 грн. 3 % річних та 9085,84 грн. інфляційних витрат.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/9561/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/9561/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/9561/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/9561/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9561/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

І.М. Скрипка