Постанова № 53607137, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 910/17113/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабак Б.С. - представник

від відповідача: Боронило І.М. - представник

розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 03.09.2015р.

у справі № 910/17113/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - України"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 30 367 грн. 24 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра - України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 30 367 грн. 24 коп.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2015р. у справі № 910/17113/15-позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна" - задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна" 30 367, 24 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунування апеляційної скарги, апелянт звертає увагу суду на те, що місцевим судом відхилені доводи останнього щодо відсутності в матеріалах справи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4

Апелянт зазначає, що цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду наступає в разі наявності вини особи в цьому. Однак матеріалами справи вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП не підтверджена. Вина особи у вчиненні правопорушення/злочину може встановлюватись лише судом. Постанови суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП в матеріалах справи немає.

Ухвалою від 08.10.2015 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

22.10.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

29.01.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра - Україна" та Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №9654, предметом якого є страхування транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

18.05.2014 року по вул. Елеваторній, Мотель у м. Донецьку відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Публічному акціонерному товариству "Концерн Стирол", під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується Відомостями №9388546 про дорожньо - транспортну пригоду. Вказана дорожньо - транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_4 правил маневрування п.16.11 Правил дорожнього руху, за фактом правопорушень складено адміністративний протокол АВ2№938296 за ст. 124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Експертним дослідженням №04-01/06 від 04.06.2014 року, складеним фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 32 677 грн. 52 коп.

Відповідно до Страхового акту № 8531.05.14 від 11.06.2014 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 30 367 грн. 24 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1367 від 11.06.2014 року.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6748453, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок.

Позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 30 367 грн. 24 коп. відповідно до встановлених Полісом № АС/6748453 лімітів відшкодування по майну.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №9654 від 29.01.2014 року, предметом якого є страхування транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь страхувальника 30 367,24 грн.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується Відомостями №9388546 про дорожньо - транспортну пригоду, де зазначено, що дорожньо - транспортна пригода, яка відбулась 18.05.2014 року по вул. Елеваторній, Мотель у м. Донецьку, сталась внаслідок порушення ОСОБА_4 правил маневрування п.16.11 Правил дорожнього руху, за фактом правопорушень складено адміністративний протокол АВ2№938296 за ст. 124 КУпАП.

Відповідач зуважував про відсутність в матеріалах справи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4. Відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи постанови Калінінського районного суду м. Донецька про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КпАП України ОСОБА_4, не може бути підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти) (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про страхування").

У відповідності до ст. 8, ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Абзацем 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1191 ЦК України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов"язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі №3-50гс15.

Слід зазначити, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011 року у справі № 42/92.

Стосовно заперечень відповідача щодо здійснення позивачем страхування транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №9654 від 29.01.2014 року не на повну дійсну ринкову вартість вказаного автомобіля, слід зазначити, що оскільки відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів всупереч нормам ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів. Так, як вбачається з додатку №1 до договору страхова сума становить 243 670 грн. 31 коп., тобто становить 100% від дійсної вартості ТЗ та ДО, при цьому станом на час проведення оцінки транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто станом на 04 червня 2014 року ринкова вартість складала 329 174 грн. 13 коп., а тому заперечення відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6748453 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 30 367,24 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянт посилається у апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 Однак, апелянт не бере до уваги первинну довідку ДАІ та розширену довідку ДАІ, в якій визначено винуватість ОСОБА_4 При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника ДТП до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови у позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи, в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Також, потрібно враховувати той факт, що ДТП трапилось в м. Донецьку ще 18.05.2014 р., тому отримати постанову суду фізично неможливо. Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення, вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Однак, апелянт не заперечує факт настання шкоди та факт настання дтп, та належних доказів відсутності вини ОСОБА_4 матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого Господарського суду України від 06.08.2013 р. у справі № 5006/48/108/2012, Постанові Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. справа № 910/5274/15-г.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2015р. у справі № 910/17113/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2015р. у справі № 910/17113/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17113/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх