Постанова № 53607073, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/13933/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Пляшечник В.Г., заступник директора з правових питань,

від відповідача Понько Ю.І., дов. від 10.08.2015 №1604-НЮ,

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 (підписане 03.08.2015)

у справі №910/13933/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 172 074,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення основного боргу у сумі 110 552,58 грн, пені в сумі 17 604,88 грн, 3% річних у сумі 2 445,70 грн та інфляційних втрат у сумі 41 471,53 грн.

23.07.2015 представник позивача, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив про повну оплату 15.07.2015 відповідачем суми основного боргу та у зв'язку з збільшенням періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3 273,80 грн, інфляційні втрати у сумі 44 355,63 грн та пеню в сумі 17 556,72 грн.

Господарський суд міста Києва вказану заяву позивача прийняв до розгляду, виходячи з якої й вирішував судовий спір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» 3% річних у сумі 3 263, 49 грн, інфляційні втрати у сумі 44 355, 63 грн, пеню у сумі 17 556,72 грн та судовий збір у сумі 1 826,71 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд міста Києва виходив з того, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості робіт за договором від 05.09.2013 №560/ПЗ/ДН-6-1325 на підставі ст.ст.ст.611, 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п.5.3 договору суд стягнув з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені не вірно застосовано положення ст.ст.598, 599 ЦК України та ст.202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки договірні зобов'язання сторін припинились через повне належне виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 30.10.2015) - 03.11.2015 (позивачу), - 04.11.2015 (відповідачу), долучені до матеріалів справи.

13.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 18.11.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 скасувати. Постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2013 між Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник) укладено договір №560/ПЗ/ДН-6-1325 (договір), за умовами якого замовник замовляє, приймає та оплачує роботи, а виконавець зобов'язується здійснити комплекс робіт з приведення виконаних по договору від 12.05.2011 №222/ПЗ/ДН-6-1123 робіт з підготовки матеріалів та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві (із підходами) на залізничній ділянці Київ - Московський - Дарниця (лівий берег р. Дніпро, автомобільні підходи з Дніпровської набережної) у Дарницькому районі м. Києва у відповідність до Законів України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, Земельного кодексу України та виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж сформованих земельних ділянок, формування електронного документа та формування проекту землеустрою в паперовому та електронному вигляді.

Відповідно до п.1.2 договору загальна вартість робіт за домовленістю сторін, згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт, становить 125 552,58 грн.

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня прийняття виконаних робіт згідно з накладною (п.2.2 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та засвідчення печатками сторін (за виключенням випадків встановлених п.7.2 договору) і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором (п.9.1 договору).

Визначаючи правову природу спірного договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Статтею 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника; 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника; 6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, пред'явленим до замовника іншою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до накладної від 07.08.2014 №106 та акта приймання-передачі виконаних робіт від 07.08.2014 №1, загальна сума виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 125 552,58 грн.

Як вже зазначалось, оплата виконаних робіт за договором здійснюється протягом 10 банківських днів з дня прийняття виконаних робіт згідно з накладною.

Згідно виписки банку з рахунку позивача, відповідачем 16.04.2015 перераховано грошові кошти за виконані позивачем роботи на загальну суму 15 000 грн.

Решта заборгованості була сплачена відповідачем 15.07.2015 (в ході розгляду справи в суді першої інстанції), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 15.07.2015 №271 на суму 110 552,58 грн.

Таким чином, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості робіт по договору позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч.1 ст.549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного вище Закону України, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

За несвоєчасне здійснення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки до повного розрахунку з виконавцем (п.4 ст.232 ГК України) (п.5.3 договору).

Як слідує з матеріалів справи (розрахунку пені доданого до заяви про зменшення позовних вимог від 22.07.2015 №1008) заявник проводив нарахування пені з 21.08.2014 по 21.02.2015 на суму 17 556,72 грн.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені вважає його вірним, а отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 17 556,72 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 273,80 грн та інфляційні втрати в сумі 44 355,63 грн.

З розрахунку 3% річних та інфляційних втрат доданого до заяви про зменшення позовних вимог від 22.07.2015 №1008 вбачається, що заявник проводить нарахування 3% річних з 21.08.2014 по 14.07.2015 та інфляційних втрат з 21.08.2014 по 15.07.2015.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми настають, навіть у випадку неможливості виконання боржником грошового зобов'язання, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд першої інстанції задовольнив вимогу частково та стягнув з відповідача 3% річних в сумі 3 263,49 грн, з чим погоджується колегія суддів.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, апеляційним судом встановлено, що розрахунок втрат здійснений позивачем вірно, а тому заявлені до стягнення суми правомірно задоволено.

Стосовно доводів апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під припиненням зобов'язання слід розуміти припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Водночас, неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання, а тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, які становлять міру цивільно-правової відповідальності, зокрема, як стягнення неустойки тощо.

Відтак, оскільки відповідачем не спростовано неналежного виконання взятого на себе зобов'язання перед позивачем з оплати вартості робіт за договором, підстави для визнання зобов'язання припиненим, за висновками суду апеляційної інстанції, відсутні.

Відповідач в апеляційній скарзі не навів доводів, які б слугували підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/13933/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/13933/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій